Справа № 702/86/26
Провадження № 3/702/39/26
про закриття справи
18.02.2026 м. Монастирище
Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Жежер Ю.М., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув справу, яка надійшла від Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 11.03.2011 Монастирищенським РВ УМВС України в Черкаській області, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 476998 від 21.01.2026, ОСОБА_1 21.01.2026 близько 12 год 00 хвилин по АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов'язків, а саме: її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , систематично порушує правила поведінки в закладі освіти, чим порушила ч. 2 ст. 150 СК України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП - роз'яснено.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що її син запізнюється до школи та навчається на середньому рівні, однак вона в міру свої сил та можливостей створює йому належні умови для навчання та проживання. Вона з сином проживають у цегляному будинку, син ОСОБА_3 має окрему кімнату, спальне місце, стіл для навчання та всі необхідні канцелярські предмети, продуктами харчування та сезонним одягом забезпечений. Вона систематично проводить із сином бесіди щодо його поведінки та навчання, завжди реагує на зауваження класного керівника.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, вказаною нормою передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ст. 12).
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей та тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, з аналізу змісту вищевказаної норми вбачається, що ухиленням від виконання батьківських обов'язків повинна вважатися не будь-яка дія, а саме невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Зміст наведеної норми дозволяє констатувати, що в силу її вимог особа може бути притягнута до відповідальності за наявності в сукупності таких умов, коли вона: 1) є батьком або матір'ю дитини чи іншою особою, яка їх замінює (далі - батьки); 2) ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей; 3) ухиляється від виконання вказаних обов'язків саме відносно малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Згідно з ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Частиною 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає дії суб'єкта щодо ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів надано такі докази:
- пояснення ОСОБА_1 від 21.01.2026, відповідно до яких із закладу освіти, де навчається її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй неодноразово надходили скарги про поведінку її сина в школі. У зв'язку з тим, що він її неслухається та відсутністю батька, повпливати на дитину їй важко. Нею неодноразово проводилися бесіди профілактичного характеру (а.с. 2);
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого в графі «мати» зазначено « ОСОБА_1 » (а.с. 5);
- копію листа № 73 директора Цибулівського ліцею Монастирищенської міської ради Черкаської області Управління освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради, адресованого 18.12.2025 начальнику служби у справах дітей Монастирищенської міської ради, відповідно до якого директор просить вжити необхідних заходів до сім'ї ОСОБА_1 . ОСОБА_4 , учень 9 - Б класу, який знаходиться на внутрішньому обліку ліцею систематично запізнюється на уроки, порушує правила поведінки в закладі освіти, конфліктує з однолітками, вживає нецензурну лексику. Адміністрація та класний керівник систематично проводять з матір'ю та учнем роз'яснювальні та профілактичні бесіди, але нажаль, це не дає результату і ОСОБА_3 продовжує порушувати правила поведінки. Матір завжди підтримує зв'язок з класним керівником - ОСОБА_5 (а.с. 6);
- копію характеристики із Цибулівського ліцею Монастирищенської міської ради Черкаської області Управління освіти, молоді та спорту Монастирищенської міської ради, відповідно до якої ОСОБА_2 характеризується посередньо. Мати хлопця приділяє неналежну увагу вихованню сина, завжди підтримує зв'язок з адміністрацією закладу та класним керівником (а.с. 7).
Аналізуючи вказані докази, суддя вважає, що вони навпаки характеризують матір як відповідальну особу, яка підтримує зв'язок з адміністрацією школи, з'являється на прохання класного керівника. Будь-яких відомостей щодо неналежного виконання матір'ю її обов'язків надані докази не містять.
Інших доказів того, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , чи в неповному обсязі виконувала батьківські обов'язки, умисно та систематично проявляла бездіяльність у невиконанні батьківських обов'язків, матеріали справи не містять.
Так, згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 21.01.2026 близько 12 год 00 хвилин по АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов'язків, а саме: її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , систематично порушує правила поведінки в закладі освіти, чим ухилилась від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України відносно свого неповнолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Положеннями ч. 1, 2 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення повинні зазначатися: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В порушення вказаних вимог закону суть адміністративного правопорушення в протоколі викладена не конкретизовано, а саме не зазначено які саме дії чи бездіяльність були допущені ОСОБА_1 по відношенню до свого сина ОСОБА_2 , чи є вказані дії чи бездіяльність ОСОБА_1 неналежним виконанням своїх батьківських обов'язків, не розкрито взаємозв'язок між даними діями чи бездіяльністю з шкідливим наслідками, які настали чи могли настати в їх результаті.
Відсутність в протоколі чіткого викладення суті адміністративного правопорушення, від якого особа, щодо якої складено протокол, буде захищатись у суді, є порушенням права на захист та, у свою чергу, позбавляє суд можливості у відповідності до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення та під час судового розгляду встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 порушує правила поведінки в закладі освіти.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту», педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов'язані захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача освіти.
Згідно з абз. 22 ч. 4, ч. 5 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту», керівник закладу загальної середньої освіти зобов'язаний створювати в закладі загальної середньої освіти безпечне освітнє середовище, забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, вимог техніки безпеки. Керівник закладу загальної середньої освіти має права та обов'язки педагогічного працівника, визначені Законом України «Про освіту», та несе відповідальність за виконання обов'язків, визначених законодавством, установчими документами закладу освіти і строковим трудовим договором.
Підпункт 1 пункту 1, підпункти 1,5,7 пункту 6 розділу IV Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом МОН України 26.12.2017 № 1669 визначають, що: керівник закладу освіти (ректор, директор, завідувач) є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням. Вчитель, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров'я здобувачів освіти під час освітнього процесу; здійснюють контроль за виконанням здобувачами освіти правил (інструкцій) з безпеки; проводять профілактичну роботу серед здобувачів освіти щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, дорожній рух, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, на об'єктах мережі торгівлі тощо).
Отже, аналізуючи вищевказані норми законодавства, суддя вважає, що саме на класного керівника та на керівника такого ліцею, а не на батьків, був покладений обов'язок слідкувати та контролювати поведінку учнів, як здобувачів освіти, створювати безпечні умови освітнього та виховного процесу.
Крім того, ч. 3, 4 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків за вчинення правопорушень неповнолітніми особами, та є спеціальними нормами у разі вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачені КУпАП та КК України (у разі недосягнення віку кримінальної відповідальності).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Зважаючи на викладене, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в протоколі про адміністративне правопорушення склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП не доведений, суддя не вбачає в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю, судовий збір з неї стягненню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 8, 9, ч. 1 ст. 184, ст. 245, 247, 251, 266, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Юлія ЖЕЖЕР