Справа № 700/14/25
Провадження № 1-кп/700/55/26
18 лютого 2026 р. Лисянський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка Черкаської області кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працевлаштованого, депутатом, інвалідом чи військовослужбовцем не являється, на утриманні інвалідів та осіб похилого віку не має, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
ОСОБА_6 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи військовозобов'язаним, у зв'язку з оголошенням загальної мобілізації на військову службу за мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23.07.2024 № 3892-IX, пройшов 26.06.2024 медичний огляд, за результатами якого військово-лікарською комісією його визнано придатним до військової служби.
У подальшому 11.11.2024 ОСОБА_6 під час оповіщення працівниками до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , де відмовився від отримання повістки про його виклик 12.11.2024 о 08 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину, яку йому було запропоновано отримати уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_4 під особистий підпис.
ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст. ст. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень якої, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 27.07.2023 № 3276-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 08.11.2023 № 3430-ІХ, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 23.07.2024 № 3892-IX діючи умисно, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних на те причин (з особистих міркувань), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, будучи придатним до військової служби, та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбачену ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відмовився від подальшого призову за мобілізацією та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 08 год. 00 хв., 12.11.2024 для відправки до військової частини.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 порушив порядок комплектування Збройних Сил України, а також вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», відповідно до яких громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибути за викликом районного військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст.336 КК України, не визнав і пояснив, що на вимогу працівників ТЦК пройшов військово-лікарську комісію в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Висновок комісії заніс до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому хотіли вручити повістку, але він не міг її взяти, оскільки був хворий (яка хвороба - не пам'ятає). Працівники РТЦК примусили його написати відмову від отримання повістки, погрожували не випустити з кабінету. Коли він написав відмову отримувати повістку, то працівники РТЦК повідомили, що його знову викличуть, потрібно чекати. Більше його до ІНФОРМАЦІЯ_4 не викликали, розпочалося досудове розслідування кримінального провадження. Наслідки за ухилення від мобілізації йому відомі, але він не бажає йти на військову службу з причин, про які не бажає говорити. Медичного висновку про непридатність до військової служби у нього немає. Крім цього, нещодавно згорів будинок, де він проживав разом із сім'єю. Це також впливає на його рішення, оскільки він має забезпечити свою сім'ю житлом.
Сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду будь-яких допустимих доказів винуватості ОСОБА_6 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, а тому захисники просили суд закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 не визнає свою винуватість у вчиненні ним злочину, передбаченого ст.336 КК України, його вина підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, судом досліджено та надано оцінку наступним доказам.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження №12024250360001585, дата реєстрації провадження 06.12.2024. (а.с.91 т.1)
Повідомлення начальнику Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції від начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.94 .1)
Витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №313 від 08.11.2024 про продовження строку проведення загальної мобілізації на території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_6 з 10 листопада 2024 року на 90 діб. (а.с.103 т.1)
Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №315 від 09.11.2024 про призначення представників ІНФОРМАЦІЯ_6 , уповноважених проводити перевірку військово-облікових документів та вручати повістки військовозобов'язаним та резервістам, а також список представників до нього. (а.с. 104-105 т.1)
Попередження про недопущення вчинення порушень вимог Законів України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, на якому ОСОБА_6 11.11.2024 власноручно підтвердив, що він ознайомлений з законодавчими актами України з питань військової сфери та попереджений про відповідальність за скоєння правопорушень передбачених статтями 210, 210-1, 211 адміністративного кодексу України та статтями 335,336,336-2,337 Кримінального кодексу України. (а.с. 106 т.1)
Облікова картка військовозобов'язаного ОСОБА_6 (а.с.107 т.1)
Картка обстеження та медичного огляду солдата запасу ОСОБА_6 №2334, а також довідка військово-лікарської комісії №50/2 від 15.11.2024, відповідно до якої солдат запасу ОСОБА_6 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Непридатний до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. (а.с. 108-109 т.1)
Повістка №156/б ОСОБА_6 з вимогою з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 12.11.2024 о 8:00 год для призову на військову службу під час мобілізації. (а.с.110 т.1)
Акт відмови від отримання повістки від 11.11.2024, текст якої було доведено (озвучено) ОСОБА_6 о 12:30 год. 11.11.2024. Оповіщення здійснювали начальник відділу рекрутингу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , старший офіцер обліково-мобілізаційного відділення цього ж РТЦК ОСОБА_10 та молодший офіцер командування ОСОБА_11 . Вказаний акт підписаний ОСОБА_12 11.11.2024, де він вказав: «З актом ознайомлений, зауважень не маю». (а.с.111 т.1)
Рапорт старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_13 , в якому він доповідає начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що 11.11.2024 року військовозобов'язаному ОСОБА_6 вручалась бойова повістка «156/б від 11.11.2024 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до лав Збройних Сил України від отримання якої ОСОБА_6 відмовився, про що був складений відповідний акт. У визначений в повістці термін 12.11.2024 о 8:00 год. громадянин ОСОБА_6 в ІНФОРМАЦІЯ_9 не прибув. (а.с. 112 т.1)
Заява ОСОБА_6 на ім'я слідчого Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 про те, що він 12.11.2024 до ТЦК та СП не з'явився у зв'язку з тим, що боїться за своє життя та здоров'я, має неповнолітнього сина, дружину, яка не працює, яких потрібно забезпечувати грошовим забезпеченням. (а.с.117 т.1)
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що він є начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 . ОСОБА_6 був викликаний до РТЦК та СП з приводу призову на військову службу під час мобілізації до лав ЗСУ, але відмовився від отримання повістки на проходження військової служби.Свідок його відмову чув особисто, намагався ОСОБА_6 переконати, однак з певних причин той відмовився. Причиною відмови вказав на незадовільний стан здоров'я, а також те, що він боїться йти на війну. Відповідно після відмови військовозобов'язаного від отримання повістки працівники РТЦК склали Акт, який був засвідчений свідками. Крім нього, свідками даної події також були: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він проходить службу на посаді лейтенанта відділу командування другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Особисто повістку ОСОБА_6 він не вручав, але був свідком та підписував Акт відмови від отримання повістки на проходження військової служби. Вищевказані події відбувались давно, тому він чітко не пам'ятає за яких обставин відбувалася дана відмова, а також не пам'ятає причини відмови, на які вказував ОСОБА_6 .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, повністю доведена належними й допустимими доказами, і його дії правильно кваліфіковані як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Спростовуючи пред'явлене обвинувачення, сторона захисту просила суд визнати недопустимими ряд документальних доказів через процесуальні помилки в їх оформленні. Зокрема, такі як: не зазначення в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів найменування юридичної особи, яка має надати тимчасовий доступ; не зазначення в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді повістки та акту відмови від її отримання, що були вилучені; не зазначення прізвища слідчого, який проводив слідчу дію та даних особи, яка була присутньою при цій слідчій дії; розбіжності в номері бойової повістки, яка вказана в протоколі огляду, в описі речей і документів, в акті відмови від отримання повістки; розбіжності в найменуванні посади ОСОБА_20 , який підписав постанову про створення слідчої групи; розбіжності в найменуванні органу досудового розслідування в деяких процесуальних документах.
Між тим, посилання захисту на процесуальні порушення (помилки в документах, неповноту оформлення тих чи інших документів) не спростовує фактичних обставин справи, адже ці порушення не є істотними та не ставлять під сумнів достовірність доказів.
Так, недопустимими повинні бути визнані докази, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
В той же час, сторона захисту посилається як на підставу для визнання доказів недопустимими через процесуальні помилки, втім не вказує яке саме істотне порушення прав та свобод людини при цьому було допущено.
Суд визнає такі порушення формальними, оскільки факт відмови отримати бойову повістку підтверджений як свідками, так і самим обвинуваченим.
Під час судового розгляду обвинувачений пояснив суду, що він був обізнаний з наслідками ухилення від мобілізації, проте відмовився отримувати бойову повістку, і на даний час відмовляється від призову на військову службу, посилаючись на стан здоров'я та ряд життєвих обставин.
Дослідивши безпосередньо всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об'єктивності та правдивості показань обвинуваченого та свідків.
Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд вважає їх допустимими, достатніми та достовірними, такими, що узгоджуються між собою, в зв'язку з чим суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, підстави для закриття кримінального провадження - відсутні.
Санкція ст.336 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, є нетяжким злочином.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання відповідно до ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи фактичні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні одну малолітню дитину, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ст. 336 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Речові докази (документальні) - зберігаються в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і, з огляду на поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, підстав для його обрання суд на час ухвалення вироку не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його затримання в порядку приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1