Справа № 643/3002/26
Провадження № 1-кс/643/1662/26
18 лютого 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженню за №12026221170000449 від 15.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, розлученої, з середньою освітою, в силу ст.89 КК України раніше не судимої, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 15.02.2026 приблизно о 19.00 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, прийшла до квартири АДРЕСА_2 , де на її особисту думку проживала людина причетна до крадіжки її мобільного телефону. Стоячи на сходовому майданчику, ОСОБА_6 постукала у вхідні двері квартири АДРЕСА_2 , при цьому тримала в правій руці ніж довжиною 32 см з шириною клинка 3,8 см. Мешканець квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відчинив двері та побачив раніше не знайому ОСОБА_6 , остання на ґрунті нібито викраденого у неї мобільного телефону розпочала суперечку з раніше не знайомими ОСОБА_7 , під час якої у неї виник злочинний умисел на позбавлення життя останнього.
З цією метою, ОСОБА_6 , маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_7 розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, а також можливі наслідки у вигляді настання смерті потерпілого та, бажаючи їх настання, діючи умисно, утримуючи ніж в правій руці нанесла клинком ножа один удар у праву клубову ділянку передньої поверхні правого стегна потерпілому ОСОБА_7 , чим спричинила непроникаючу колото-різану рану. На звуки сварки прибігла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка намагалась захистити свого співмешканця ОСОБА_7 від протиправних дій ОСОБА_6 , остання діючи з метою вбивства ОСОБА_8 умисно нанесла один удар клинком ножа в живіт останній чим спричинила проникаюче колото-різане ножове поранення черевної порожнини із пораненням тонкого та товстого кишківника з внутрішньочеревною кровотечею.
З отриманими тілесними ушкодженнями, з метою збереження своїх життів, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 забігли до квартири АДРЕСА_2 , в свою чергу ОСОБА_6 переслідувала їх з метою доведення до кінця свого злочинного умислу спрямованого на вбивство ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , але не змогла довести свій злочинний умисел до кінця по причинам які не залежали від її волі у зв'язку з тим, що мешканець зазначеної квартири ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зупинив ОСОБА_6 вступивши з нею в боротьбу виштовхнув останню з квартири та зачинивши вхідні двері, після чого викликав лікарів екстреної медичної допомоги для потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
ОСОБА_7 з попереднім діагнозом: гостре проникаюче поранення пахової ділянки, стан важкий та ОСОБА_8 з попереднім діагнозом: гостре проникаюче поранення черевної порожнини, стан важкий госпіталізовані до КНП МКБЛ № 17 ХМР де зазначеним особам була надана своєчасна медична допомога та таким чином збережене життя.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб.
Слідчий в клопотанні посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від десяти до п'ятнадцяти років, або довічним позбавленням волі.
У органу досудового розслідування є підстави вважати що у підозрюваного можуть виникнути передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України спроби:
- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 вчинила особливо тяжке кримінальне правопорушення за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому, побоюючись покарання яке загрожує їй, у разі визнання її винною може переховуватись органів досудового розслідування. Крім того, у ОСОБА_6 відсутні міцні соціальні зв'язки, які можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, що збільшує ймовірність спроби ОСОБА_10 переховуватись від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні насильницького кримінального правопорушення проти життя та здоров'я двох осіб , скоєного в умовах очевидності, свідками у провадженні є особи із кола знайомих та сусідів підозрюваної, у зв'язку із чим перебуваючи на волі, вона може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на свідків з метою зміни їх показів, та/або вмовити надати неправдиві свідчення. Крім того, підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, може шляхом погроз, вмовлянь незаконно вплинути на осіб, які володіють цінною для слідства інформацією, але на теперішній час ще встановлюються та в якості свідків не допитані, та, маючи процесуальний статус підозрюваної, останній буде відомо місце мешкання інших свідків у вказаному кримінальному провадженні, тому у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді, як застави так і домашнього арешту, остання також матиме змогу впливати на вказаних осіб з метою зміни та/або надання неправдивих свідчень;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрювана ОСОБА_6 , розуміючи, що вчинила особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я двох осіб , з метою уникнення від кримінальної відповідальності, в разі не обрання останній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи, або вчинити інші обманні дії, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та в подальшому під час судового провадження;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 схильна до вчинення злочинів проти життя та здоров'я особи, що свідчить про наявність ризику скоєння аналогічного кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваної ОСОБА_6 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 60 діб.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання та обранні стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрювана ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що підозра не обґрунтована, обставини, викладені у підозрі не відповідають дійсності, нікому не наносила удари ножем, вину у скоєному не визнає, оскільки вона є потерпілою, бо її побили, точно сказати хто її бив не може сказати, тільки зазначає, що він був світловолосий, високий, корінастий. Зазначила, що прийшла в цю квартиру, бо була на емоціях, вважала, що її телефон викрали, а в цьому телефона все її життя, зв'язок із донькою, документи. ЇЇ перестав бити чоловік, коли дитина вийшла із кімнати, бо він відволікся на дитину і вона текла з квартири. З своєї квартири викликала поліцію і швидку і її відвезли до лікарні. Просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки у неї в квартирі перебувають 4 коти та 2 собаки, які потребують її догляду. Через тварин вона не покинула місто, тому наміру переховуватися не має.
Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію своєї підзахисної, зазначив, що матеріали клопотання мають дуже великі та суттєві розбіжності в показах потерпілих, свідків та підозрюваної. Його підзахисна не вважає себе винуватою. Судово-медичного обстеження Хмельницької на теперішній час не проведено, ризики формально перераховані без жодних підтверджень, документально не доведені. Вважає вказане клопотання передчасним, просив застосувати до її підзахисної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням процесуальних обов'язків, які вона буде виконувати у повному обсязі.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши учасників кримінального провадження встановив наступне.
В силу ст.ст.131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 16.02.2026 старшим слідчим СВ ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області за погодженням з процесуальним керівником повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, що підтверджується: рапортом старшого інспектора чергової частини Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 про надходження до чергової частини ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області повідомлення зі служби «102» що 15.02.2026 о 19.15 год., за адресою АДРЕСА_4 лікар бригади 406 Рубцов повідомив про виявлення потерпілого ОСОБА_7 з діагнозом: гостре проникаюче поранення пахової ділянки, стан тяжкий, напала з ножем сусідка, доставлений до ХМЛ № 17; потерпіла ОСОБА_8 діагноз гостре проникаюче поранення черевної порожнини, стан тяжкий, напала з ножем сусідка; протоколом огляду місця події від 15.02.2026 з використанням фото та відео фіксації; протоколом допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; протоколом впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 15.02.2026 він упізнав ОСОБА_6 як особу, яка спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення для впізнання свідку ОСОБА_9 чотирьох ножів, серед яких він впізнав ніж з коричневою дерев'яною рукояткою загальна довжина ножа 27 см., як знаряддя злочину; протоколом огляду місця події від 16.02.2026 під час якого за місцем мешкання ОСОБА_6 в кв. АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: рушник з нашаруваннями речовини бурого кольору; кофта сірого кольору з речовиною бурого кольору; майку з слідами речовини бурого кольору; мобільний телефон « Redmi Note 10» в силіконовому чохлі , імеі: НОМЕР_1 ; імеі: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ; довідкою лікаря № 291 від 16.02.2026 ОСОБА_7 з 15.02.2026 перебуває на лікуванні в КНП « Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» з діагнозом: непроникаюча колото-різана рана правої клубової ділянки з кровотечею. Колото-різана рана передньої поверхні правого стегна. Різані рани І, ІІ, ІV пальців правої кисті; довідкою лікаря № 290 від 16.02.2026 ОСОБА_8 з 15.02.2026 перебуває на лікуванні в КНП « Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» з діагнозом: проникаюче колото-різане ножове поранення черевної порожнини із пораненням тонкого та товстого кишківника. Внутрішньочеревна кровотеча; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 від 16.02.2026 він упізнав ОСОБА_6 як особу, яка спричинила йому та ОСОБА_8 тілесні ушкодження; протоколом пред'явлення для впізнання потерпілому ОСОБА_7 чотирьох ножів, серед яких він впізнав ніж з коричневою дерев'яною рукояткою загальна довжина ножа 27 см., як знаряддя злочину; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_8 від 16.02.2026, вона упізнала ОСОБА_6 як особу, яка спричинила їй та ОСОБА_7 тілесні ушкодження; вилученими під час проведення огляду місця події речових доказів.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити новий злочин.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, міцних соціальних зв'язків не має, що, на думку слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до останньої запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі в межах даного кримінального провадження, оскільки вказаний запобіжний захід не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Крім того, настання кожного окремо, та усіх у сукупності ризиків можливе і з урахуванням невідворотності призначення реального покарання особі, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; відсутність офіційного працевлаштування; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Враховуючи наявні тілесні ушкодження у підозрюваної ОСОБА_6 , а також її скарги на стан здоров'я та погане самопочуття, в результаті отриманих тілесних ушкоджень, за обставин, на які вона посилалася у судовому засіданні, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність зобов'язати Державну установу «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» філії у Харківській та Луганській областях Харківської медичної частини №27 провести медичне обстеження, а також, у разі необхідності, надання медичної допомоги підозрюваній ОСОБА_6 .
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваної під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних прав та обов'язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КК України, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави, оскільки інкримінований ОСОБА_6 злочин, передбачений ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, є злочином, який вчинено із застосуванням насильства.
Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до пункту 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів, експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 11.41 години 16.02.2026.
Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 11.41 години 16.04.2026.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останньої.
Забезпечити проведення невідкладного медичного обстеження в Державній установі «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» філії у Харківській та Луганській областях Харківської медичної частини №27 підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у разі необхідності проведення лікування. Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Державної установи Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» філії у Харківській та Луганській областях Харківської медичної частини №27.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1