Справа №639/164/26
Провадження №2/639/806/26
18 лютого 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді Труханович В.В.,
за участю секретаря - Яременко В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/164/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
08 січня 2026 року до Новобаварського районногосуду міста Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, відповідно до якої просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Позивачем подана заява про розірвання шлюбу до суду.
Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що на теперішній час дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку коштів на утримання дитини не надає.
Разом з тим, домовленості про участь відповідача в утриманні сина між сторонами у справі не досягнуто.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.
УхвалоюНовобаварського районного суду міста Харкова від 22 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Призначено судове засідання.
Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав, не заперечував щодо його задоволення.
За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Так, судом було встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2019 року, про що зроблено актовий запис № 4147 (а.с. 5).
Як зазначає позивач, до суду подана заява про розірвання шлюбу.
Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження, виданого Новобаварським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), серія НОМЕР_1 , актовий запис 237. Батьками зазначені: батько ОСОБА_2 та мати: ОСОБА_1 (а.с. 6).
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом зі своєю матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2).
Як зазначає позивач, на теперішній час малолітня дитина проживає разом із нею, відповідач в свою чергу добровільно не надає допомоги в утриманні дитини, у зв'язку з чим ОСОБА_1 була вимушена звернутись з даним позовом до суду.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Позивач просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та те, що обидва батьки повинні утримувати свою дитину, враховуючи рекомендований розмір аліментів на одну дитину в частці з усіх видів заробітку (доходу), виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
За таких обставин позивач у справі про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст. 141, 142 ЦПК України 1 331,20 грн. судового збору в дохід держави.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач позов визнав, тому з відповідача на користь держави належить стягнути 50% судових витрат в розмірі 665,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 141, ч.4 ст. 223, 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючиз 08 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п?ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідачі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 18.02.2026
Суддя В. В. Труханович