Справа №613/477/21 Провадження № 2/613/2/26
16 лютого 2026 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Сеник О.С.,
за участі секретаря Дегтяр А.Ю.,
представника першого відповідача - Захарова А.М.,
представника другого відповідача - Савочки А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові в режимі відеоконференції заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савочки А.М. про компенсацію судових витрат, понесених відповідачем, у цивільній справі № 613/477/21 за позовом ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності на земельну ділянку, -
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 09.01.2026 по справі № 613/477/21 позовну заяву в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності на земельну ділянку- залишено без розгляду.
У судовому засіданні до закінчення розгляду справи представником другого відповідача в порядку, передбаченому ст.142 ЦПК України, було заявлено клопотання про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу та проведення експертизи.
20.01.2026 представником другого відповідача Світличного А.В. подано заяву про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача, в якій він просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 10296,60 грн та компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 13750,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 09.01.2026 позовна заява ОСОБА_2 була залишена без розгляду з підстав, визначених ч.3 ст.257 ЦПК України. Судом встановлено, що позивач не прибув у судові засідання, призначені на 05.12.2025, 09.01.2026, про дату, час та міцсце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Представник позивача у судові засідання, призначені на 05.12.2025, 09.01.2026 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у заяві від 04.12.2025 повідомив, що його повноваження у цій справі припинені. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та міцсце розгляду справи особисто або у відповідності до вимог ч.5 ст.130 ЦПК України, жодного разу протягом 4 років не прибув у судове засідання.
Вказані обставини, на думку представника другого відповідача, є проявом необгрунтованих дій позивача, його незацікавленості в розгляді справи, затягуванні судового процесу.
Враховуючи викладене, з посиланням на ч.3 ст.133, ч.5, 6 ст.142 ЦПК України стверджує про наявність підстав для стягнення з позивача на користь другого відповідача витрат на проведення земельно-технічної експертизи та витрат, які будуть понесені на правничу допомогу.
Представник другого відповідача у судовому засіданні вимоги заяви підтримав з підстав, викладених в останній.
Представник першого відповідача у судовому засіданні підтримав заяву представника другого відопвідача.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву представника другого відповідача про компенсацію судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч.6 ст.142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
У свою чергу, відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
З системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст.142, ч. 9 ст.141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 Верховний Суд зазначив, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Тобто, для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обгрунтування заяви про компенсацію судових витрат представник другого відповідача посилається на те, що повторна неявка позивача у судове засідання без повідомлення причин неприбуття, неявка його у судове засідання жодного разу протягом 4 років розгляду справи, неявка представника позивача в судові засідання, призначені на 05.12.2025, 09.01.2026, з поданням заяви 04.12.2025 про припинення його повноважень у цій справі є проявом необгрунтованих дій позивача, його незацікавленості в розгляді справи, затягування судового процесу.
Фактично предстанвником другого відповідача в обгрунтування заяви про компенсацію судових витрат за ч.5 ст.142 ЦПК України зазначено лише про дії позивача щодо неявки в судове засідання, які слугували підставою для залишення позовної заяви без розгляду
Разом з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Враховуючи викладене, факт повторної неявки сторони позивача в судові засідання має певні процесуальні наслідки, однак, сам по собі не свідчить про необґрунтованість дій позивача та не є підставою для компенсації позивачем судових витрат.
Неприбуття позивача особисто протягом тривалого строку розгляду справи саме по собі також не є такою підставою, оскільки позивач, уповноваживши представника для захисту своїх інтересів, мав підстави вважати, що цього є достатньо для розгляду справи, та що такий захист буде здійснюватися належним чином.
Доводів на підтвердження протилежного у заяві не наведено.
Інших доводів на підтвердження підстав для компенсації позивачем судових витрат другого відповідача, крім тих обставин, які слугували підставою для залишення позову без розгляду, зокрема, обставин, які б могли свідчити про зловживання стороною позивача процесуальними правами (умисні винні недобросовісні дії сторони позивача, спрямовані на затягування судового розгляду, зокрема, подання завідомо необґрунтованих клопотань процесуального характеру або заяв про відвід, неповідомлення про виникнення обставин, які перешкоджають судовому розгляду або усунення цих обставин тощо), у заяві не наведено.
В силу ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, суд самостійно без вказівки на них у заяві сторони, не має процесуальних повноважень для встановлення таких обставин.
З огляду на викладене, заява представника другого відповідача про компенсацію позивачем судових витрат, понесених відповідачем, не містить підстав для такої компенсації у розумінні ч.9 ст.141, ч.ч.5, 6 ст.142 ЦПК України, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 270, 353, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савочки А.М. про стягнення з позивача на користь другого відповідача понесених ним судових витрат на проведення експертизи та правничу допомогу по цивільній справі № 613/477/21 за позовом ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності на земельну ділянку, - відмовити.
Додаткова ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду впродовж п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складено 18.02.2026.
Суддя О.С. Сеник