Справа № 569/78/26
17 лютого 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Харечка С.П.,
секретар судового засідання Литвиненко В.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області Мерчука Григорія Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сержанта поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області Мерчука Григорія Юрійовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати дії сержанта поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції Мерчука Григорія Юрійовича протиправними; визнати постанову серії БАД №512129 від 26.12.2025 року протиправною, скасувати постанову, а провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 грудня 2025 року о 21 год. 05 хв. сержантом поліції УПП в Рівненській області Мерчуком Григорієм Юрійовичем було винесено постанову серії БАД №512129 про притягнення позивача до відповідальності за ст. 122 ч.21 КУПАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за порушення, передбачене ч.21 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п.8.7.3.е ПДР, проїзд на заборонений сигнал світлофора. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.21 КУПАП є незаконним та необґрунтованим. Так, сержант поліції не пред'явив службове посвідчення на його вимогу, не представившись (посада, звання, прізвище). Дії співробітника поліції, Мерчука Григорія Юрійовича, який не надав йому можливість скористатись його законним правом - є незаконними та необґрунтованими. Так як, не було надано службового посвідчення для ознайомлення, не було законної причини та підстави зупинки транспортного засобу, не було надано законне право скористатись юридичною допомогою. А на всі його доводи про законність зупинки та його права при розгляді справи про адміністративне правопорушення - ніяким чином не відреагував. Вважає, що склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній. Крім того, зазначає, що відповідачем не було надано позивачу жодних матеріалів фото - чи відеозйомки вчиненого правопорушення або інших доказів, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вважає, що він п.8.7.3.е Правил дорожнього руху не порушував через те, що закінчував маневр і на червоне світло світлофору не проїжджав, а такого пункту ст.122 ч.21 КУПАП не існує.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Суду пояснив, що він керував транспортним засобом BYD Е2 д.н.з. НОМЕР_1 , однак правил дорожнього руху не порушував через те, що закінчував маневр і на червоне світло світлофору не проїжджав. Також вказав на те, що поліцейський не пояснив причину зупинки, не пред'явив службового посвідчення, не надав скористатися послугами на правничу допмогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначає, що 26.12.2025 року о 20 год. 10 хв. в м. Рівне по вул. Д. Галицького, позивач керуючи транспортним засобом виїхав на перехрестя вулиць Степана Бандери - Данила Галицького при увімкненому забороненому «червоному» сигналі світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП, що підтверджується самою Постановою. Інші твердження позивача, жодним чином не спростовують його вини, є голослівними, адже заперечуючи факт допущення ним адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів на підтвердження наведених заяв не надано. На відеозаписі із нагрудних/авто відеореєстраторів поліцейських в якості доказу, де зафіксовано факт керування транспортним засобом, факт вчинення самого правопорушення, факт ознайомлення позивача із ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, процедурою розгляду справи (на виконання вимог ст. 283 КУпАП запис серійного номера технічного засобу на який проводилася відеофіксація вказаний в оскаржуваній постанові). Надані суду відеозаписи спростовують твердження позивача про ненадання йому можливості скористатись правовою допомогою, адже на відео останній спілкується, із його ж слів, з юристом. З огляду на викладене, поліцейський виявив порушення, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення. Позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою серії БАД №512129 від 26.12.2025, винесеною поліцейським УПП в Рівненській області сержантом поліції Мерчуком Григорієм Юрійовичем, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 510 (п'ятсот десять) гривень.
Суд звертає увагу, що на відео долученому до матеріалів справи поліцейський вказав, що позивач порушив вимоги ч.2 ст.122 КУпАП, що спростовує пояснення позивача про притягнення його до відповідальності за ч.21 ст.122 КУпАП ( якої не існує).
Зі змісту постанови слідує, що 26.12.2025 року о 20 год. 10 хв. в м. Рівне по вул. Д. Галицького, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом BYD Е2 д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на перехрестя вулиць Степана Бандери-Данила Галицького при увімкненому забороненому «червоному» сигналі світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно з п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.8.7.3.е. ПДР України, червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
За змістом ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Стаття 251 КУпАП передбачає, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Таким чином протокол, на рівні з поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, є одним із засобів встановлення фактичних даних на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Позивач пояснив, що на оглянутому в судовому засіданні відео він дійсно керував автомобілем та здійснив проїзд на заборонний сигнал світлофора, оскільки вже перебував на перехресті і завершував маневр повороту ліворуч, після чого його зупинили працівники поліції.
На підтвердження правомірності дій поліцейського, відповідачем поданий до суду як доказ, відеозапис на якому зафіксовано факт керування позивачем транспортним засобом (факт вчинення самого правопорушення), а саме проїзд на заборонний (червоний) сигнал світлофора. На відео видно, що загорівся зелений сигнал світлофора, після цього на перехрестя зі сторони де рух автомобілів заборонений виїжджає автомобіль позивача, що спростовує твердження позивача про те, що він закінчував маневр повороту.
Також на відео видно, що поліцейський коли підійшов до водія назвав своє прізвище, пояснив причину зупинки. Під час розгляду справи ознайомив позивача із правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (clip-3 0:12:50). Із відеозапису вбачається, що поліцейський не заперечував щодо можливості позивачу скористатись правовою допомогою, на відеозаписі зафіксовано, що позивач спілкується із його ж слів, з юристом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваної постанови, відповідно до норм чинного законодавства.
Щодо посилання позивача про те, що пункту ст.122 ч.21 КУпАП не існує, то суд вважає це опискою, оскільки санкція частини 2 статті 122 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення ПДР України, а саме проїзд на заборонний сигнал світлофора.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих, позивачем, не спростовано факту вчинення адміністративного правопорушення, а постанова винесена згідно вимог чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 241-245, ст. 250, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до сержанта поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області Мерчука Григорія Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання його копії.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Сержант поліції Управління патрульної поліції у Рівненській області Мерчук Григорій Юрійович, адреса: вул. Степана Бандери 14а, м. Рівне.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ40108646.
Повний текст рішення виготовлено 18.02.2026 року.
Суддя Харечко С.П.