Справа № 569/9390/25
1-кс/569/499/26
11 лютого 2026 року Рівненський міський суд Рівненської області
у складі:
судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання представника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
Адвокат ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду із клопотанням про скасування арешту з майна рухомого та нерухомого майна ОСОБА_5 , а саме: земельна ділянка з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; квартири, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50.2 м2, житловою площею 26.7 м2; садовий будинок, загальною площею 61.3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; транспортний засіб марки «Geely emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 , vin ТЗ НОМЕР_2 , чорного кольору.
В обґрунтування клопотання вказав, що 12 травня 2025 року слідчим суддею задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадження внесеному до ЄРДР №12025186010000388 від 06 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Ухвалою суду накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_5 , а саме на: земельна ділянка з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; квартири, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50.2 м2, житловою площею 26.7 м2; садовий будинок, загальною площею 61.3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; транспортний засіб марки «Geely emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 , vin ТЗ НОМЕР_2 , чорного кольору - із забороною розпоряджатися та відчужувати їх будь-яким чином.
ОСОБА_4 проживала з ОСОБА_5 з 2021 року до його смерті. Згідно заповіту все майно ОСОБА_5 заповів ОСОБА_4 ..
У зв'язку із накладеним арештом на майно ОСОБА_4 не може реалізувати своє право на прийняття спадщини та отримати свідоцтво про право на спадщину.
ОСОБА_4 не являється підозрюваною чи обвинуваченою у кримінальному провадженні.
04 грудня 2025 року слідчим СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 за результатом досудового розслідування кримінальне провадження №12025186010000388 від 06 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. У зв'язку з вищезазначеним просить арешт скасувати.
Адвокат ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити із наступних підстав.
Судом встановлено, що у провадженні Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області перебували матеріали кримінального провадження №12025186010000388 від 06 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_5 , а саме на: земельна ділянка з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; квартири, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50.2 м2, житловою площею 26.7 м2; садовий будинок, загальною площею 61.3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; транспортний засіб марки «Geely emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 , vin ТЗ НОМЕР_2 , чорного кольору - із забороною розпоряджатися та відчужувати їх будь-яким чином.
Постановою слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 04 грудня 2025 року кримінальне провадження №12025186010000388 від 06 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, частинами третьою та четвертою статті 174 КПК України врегульовано порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
За приписами частини 4 ст. 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч.4 ст.132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст.3 Конституції України, ст.13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК України є нормою, за якою кримінальному процесуальному законі встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч.4 ст.132 КПК України вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном.
У цій справі за клопотанням, що розглядається, кримінальне провадження закрито слідчим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді про арешт майна, постановлена в межах кримінального провадження №12025186010000388 від 06 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.
Позиція суду узгоджується із викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №554/2506/22.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розуміння підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Відповідно до ч. 3 ст.174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Разом з тим, постанова про закриття кримінального провадження була винесена слідчим, а вимоги КПК України не передбачають порядок скасування накладеного арешту, у разі винесення постанови слідчим про закриття кримінального провадження.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
В порушення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово та послідовно зазначав, що «перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу у мирне володіння майном має бути правомірним: друге речення абзацу першого дозволяє позбавляти майна лише «за умов, визначених законом», а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати процес користування майном шляхом застосування «законів». Верховенство права (правовладдя) одна із засад демократичного суспільства, притаманна всім статтям Конвенції. Отже питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту фундаментальних прав особи набуває значення лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, відповідало вимозі правомірності і не було свавільним [рішення у справі Iatridis v. Greece від 25 березня 1999 року (заява № 31107/96), § 58; рішення у справі Frizen v. Russia від 24 березня 2005 року (заява № 58254/00), § 33].
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не слідує із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга).
Гарантії захисту та порядок відновлення порушеного права на власність мають своє відображення у кримінальному процесуальному законодавстві України.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, суддя приходить до висновку, що клопотання про задоволення клопотання, обґрунтоване та підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 174 КПК України, суддя, -
Клопотання задоволити.
Скасувати арешт з майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; квартири, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 50.2 м2, житловою площею 26.7 м2; садовий будинок, загальною площею 61.3 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 5624687000:04:002:0179, площею 0,0606 га, для індивідуального садівництва; транспортний засіб марки «Geely emgrand» д.н.з. НОМЕР_1 , vin ТЗ НОМЕР_2 , чорного кольору, арештованого на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_7