Провадження № 2-о/537/58/2026
Справа № 537/959/26
17.02.2026 у м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Мартишевої Т.О.,
за участі секретаря судових засідань Антохіної Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в окремому провадженні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, де просить ухвалити рішення, яким встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк. В обґрунтування заяви зазначила, що вона, ОСОБА_1 , є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, що наразі є тимчасово окупованою територією України. У зв'язку із викладеним державна реєстрація смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України у встановленому законом порядку є неможливою, а тому вона змушена звернутися до суду. Зазначила, що встановлення факту бабусі ОСОБА_2 їй необхідно для подальшої державної реєстрації смерті в органах ДРАЦС України та реалізації її прав та законних інтересів.
Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник заінтересованої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника.
У зв'язку з неявкою учасників у судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно з ч.2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована як проживаюча у м. Донецьк, що підтверджується її паспортом громадянина України. Відповідно до довідки від 31.07.2025 за № 1631-5003755621 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання якої: АДРЕСА_1 (а.с. 15-20).
Заявниця ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_3 , що підтверджується: - копією свідоцтва про шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 від 17.07.1964 року, згідно із яким прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_6 ; - копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 від 24.01.1968 року; - копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 від 21.06.1986 року, відповідно до якого прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_8 ; - копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 , серії НОМЕР_4 від 02.08.2019 року (виданого повторно); - копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , серії НОМЕР_5 від 29.04.2011 року, згідно із яким прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_11 (а.с. 10-14).
З копії довідки про смерть № С-01459 від 23.01.2026, свідоцтва про смерть НОМЕР_6 від 23 січня 2026 року, виданих незаконним органом «Донецький міський відділ запису актів цивільного стану Управління РАЦС Донецької народної республіки» вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Семаки Жмеринського району Вінницької області (а.с. 6-9), померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, причина смерті лівошлуночкова недостатність, інші форми хронічної ішемічної хвороби серця (а.с. 3-4).
Згідно з повідомленням з відділу ДРАЦС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 17.02.2026 за вих.№ 141/22.1-27 актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.
Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
В силу ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актом цивільного стану є в тому числі смерть. Державній реєстрації підлягає в тому числі смерть. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Загальновідомим фактом, який не підлягає доведенню, суд вважає те, що станом на день розгляду справи територія м. Донецьк Донецької області є тимчасово окупованою російською федерацією з 2014 року, що встановлено також Указом Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07.02.2019.
Отже, судом на підставі поданих доказів встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в м. Донецьк Донецької області. Здійснити державну реєстрацію смерті та отримати відповідне свідоцтво заявниця, яка є заінтересованою особою, позбавлена можливості у зв'язку з відсутністю оригінала документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Суд враховує, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, в тому числі спадкових, а тому має безпосереднє значення для реалізації особою своїх прав. Наявності спору про право судом не встановлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що встановлення факту смерті надасть заявниці можливість реалізувати свої права та законні інтереси, тобто породжує юридичні наслідки, чинним законодавством іншого порядку його встановлення не передбачено, а тому суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 316, 317, 319 ЦПК України, суд, -
Задовольнити заяву ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ), заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Університетська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40445128), про встановлення факту смерті.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с. Семаки Жмеринського району Вінницької області, яка проживала за адресою: АДРЕСА_3 , - ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Україна.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копія судового рішення видати учасникам справи негайно після його ухвалення та невідкладно надіслати судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 17 лютого 2026 року.
Суддя : Т.О. Мартишева