27.12.10 Справа № 10/152-10.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №10/152-10
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Інвест Плюс», м. Суми
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
м. Суми
про стягнення 152443,15 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Рижова Т.І. (довіреність № б/н від 05.08.2010р.)
від відповідача: не з'явився
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 152443,15 грн. заборгованості (в т.ч. 126305,87 грн. основного боргу, 14210,48 грн. пені, 9076,27 грн. інфляційних нарахувань, 2850,53 грн. 3 % річних) за умовами договору поставки № 45 від 23.02.2009р., укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник позивача, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи, в якості доказів копії видаткових накладних.
Відповідач у судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, ухвала суду від 22.11.2010р. про порушення провадження у справі №10/152-10, надіслана відповідачеві на адресу зазначену у позовній заяві: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, повернута поштовим відділенням з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», тому згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.
23.02.2009 року між позивачем - товриством з обмеженою відповідальністю “Трейд Ін вест Плюс» та відповідачем -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, був укладений договір поставки № 45, відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку і строки встановлені договором, передати продукцію у власність відповідачу, в певній кількості, відповідної якості і за відпускною ціною підприємства, а відповідач зобов'язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених в договорі.
Відповідно до п. 3.7 договору постачальник зобов'язався поставляти продукцію в торгівельні місця покупця, зазначені в додатку № 1 до договору № 45 від 23.02.2009 року.
Додатком № 1 до договору поставки № 45 від 23.02.2009 сторони визначили місце доставки продукції, а саме: м. Суми, центральний ринок; м. Суми, Зарічне СТ, ринок Інтернаціоналістів; м. Суми, Зарічне СТ, ринок СКД.
Відповідно до абзацу 3 п. 13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Керуючись пунктом 13 вказаної Інструкції відповідач повідомив позивача про осіб уповноважених ним на отримання товару за договором поставки № 45 від 23.02.2009, зокрема відповідач надав позивачу довіреності від 23.02.2009, в яких засвідчив особистий підпис осіб, яким довіряє отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6
На виконання умов договору поставки позивачем у період з 24.02.2009 року по 30.04.2010 року було поставлено та передано у власність відповідача -продукцію на загальну суму 664194,27 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Згідно п. 2.6. договору покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар на протязі 7 календарних днів з моменту поставки товару.
Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за поставлений відповідачем товар здійснив частково. Внаслідок таких дій відповідача у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 126305,87 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Тому вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 126305,87 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачає неустойку (штраф, пеню) як вид забезпечення виконання зобов'язання.
На підставі п. 6.3. договору поставки № 45 від 23.02.2009 року, ст. ст. 549-552, 623-624 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України відповідачу нарахована пеня за прострочення оплати товару, яка згідно з розрахунком становить 14210,48 грн.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 14210,48 грн., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.
Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 2850,53 грн. - 3% річних та 9076,27 грн. інфляційних нарахувань.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом, тому і вимоги в частині стягнення 9076,27 грн. інфляційних збитків, 2850, 53 грн. - 3% річних, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1524,43 грн.. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1 і.к. НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Ін вест Плюс» (40000, м. Суми, вул. Харківська, 5, кв. 36 і.к. 34592706) 152443,15грн. заборгованості ( в т.ч. 126305,87 грн. основного боргу, 14210,48 грн. пені, 2850,53 грн. - 3% річних, 9076,27 грн. інфляційних нарахувань), а також. 1524,43 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2010 р.
Суддя Малафеєва Ірина Володимирівна