Справа № 372/1160/24 Провадження № 2/358/38/26
06 лютого 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.,
за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
01 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Обухівського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Z06.23744.004893694 від 08.02.2019 у розмірі 164 253 грн. 89 коп., та понесені судові витрати в розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 09 лютого 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.23744.004893694. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачці кредит згідно умов договору, разом з тим ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання, кредит не повертає, не сплачує проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість.
В подальшому, 07 липня 2023 року, між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.23744.004893694 від 09.02.2019, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути із відповідачки заборгованість в сумі 164 253, 89 грн на свою користь. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Зінченка О.М. від 04 березня 2024 року, матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Богуславського районного суду Київської області за підсудністю.
02 квітня 2024 року вказана справа надійшла до Богуславського районного суду Київської області, та цього ж дня автоматизованою системою документообігу суду згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа розподілена для розгляду судді Тітову М.Б.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від 03 квітня 2024 року, провадження у вказаній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, сторонам встановлені строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
04 червня 2024 року від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Чайки О.В. до суду надійшли письмові пояснення (відзив), згідно мотивів яких позовні вимоги стороною відповідача заперечуються, а тому просили відмовити у задоволенні позову. Представник зазначила, що відповідачка згідна з тим, що має заборгованість по сплаті кредиту, однак зовсім не погоджується із вимогами позивача сплатити на його користь інші виплати, вважає такі не просто завищеними, та взагалі такими, які не відповідають нормам чинного законодавства та сталої судової практики. Крім цього, зауважила, що розрахунки, які долучені до матеріалів цивільної справи не є належними та допустимими доказами. 08.02.2019 між позивачем та відповідачкою укладено Договір № С-001- 046020-19-980 добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби позичальника (позивача) в якості забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним Договором ПБ КК 1, де вигодонабувачем є AT «Ідея Банк» який набуває право на одержання суми страхової виплати у розмірі заборгованості застрахованої особи за Кредитним договором, що існує на дату настання страхового випадку. Строк дії Договору страхування з 08.02.2019 по умови п.3.1.3. Договору страхування. За умовами обох Договорів добровільного страхування від нещасних випадків та здоров'я на випадок хвороби позичальника кредиту, а саме за п.б ч.9 страховим випадком є інвалідність Застрахованої особи I, II, або III групи внаслідок нещасного випадку. Після підписання Кредитного договору та договору добровільного страхування життя, відповідачці присвоїли 2 групу інвалідності, з цих причин вона не мала змогу виплачувати заборгованість за кредитом. Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №134 від 06.06.2019 року відповідачці встановлено III (третя) групу інвалідності. Відповідно до експертного висновку №4865 від 19.07.2019 передбачено основний діагноз: рак правого яєчника, тому і надано 3 групу інвалідності. Таким чином, подія захворювання ОСОБА_1 є страховим випадком, згідно з Договорами Добровільного страхування № С-001-046020-19-980. Відповідачка не повідомляла позивача про настання страхового випадку за кредитом №Z06.23744.004893694. Окрім того, представник відповідачки зазначає, що необхідно застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 . Відповідно до додатку до Паспорта споживчого кредиту ОСОБА_1 отримала кошти - 08.02.2019 у сумі 56000,00 грн., які мала повернути до 08.02.2024. Отже повернення коштів першого траншу мало відбутися не пізніше 08.02.2024. Так як платежі по погашення кредитної заборгованості не вносилися жодного разу, тому позовна давність вираховується з моменту першого внеску по кредиту, тобто від 08.02.2019. Позовну заяву було подано 15.02.2024, тобто поза межами позовної давності, відтак позивачем попущено трирічний строк для звернення з вказаним позовом до суду, а тому при підставності позовних вимог просила такий застосувати.
14 червня 2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, у мотивах якої представник вважає відзив на позовну заяву безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, з відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_1 визнає факт укладення, підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів від первісного кредитора. Вказала, що відповідач та первісні кредитори дійшли згоди щодо істотних умов кредитних договорів, оскільки такі підписано сторонами. Нарахування заборгованості здійснювалося у відповідності до умов договору та додатків до нього, саме через неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань і було нараховано суму заборгованості, яку позивач просить стягнути. Зазначила, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, а також спростовували суму заборгованості. Зауважила, що відповідач не скористалась правом для подання суду власного розрахунку або замовлення спеціальної експертизи для отримання відповідного висновку експерта. Також вказала, що ТзОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів щодо яких виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором. Щодо застосування строку позовної давності заперечила, оскільки починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Виписка по рахунку підтверджує факт здійснення позичальником оплати грошових коштів на рахунок первісного кредитора, а саме: 11.03.2019 - у сумі 3208,09 грн.; 21.12.2019 - у сумі 39,55 грн. Кредитний договір між AT "ІДЕЯ БАНК" та ОСОБА_1 було укладено 08.02.2019 строком на 60 місяців, з кінцевим терміном повернення в разі сумлінного виконання позичальником своїх зобов'язань до 08.12.2021. Відповідно ДО Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що укладений згідно з Кредитним договором, Банком та позичальником передбачено щомісячне погашення Кредиту, починаючи з 08.03.2019 по 08.12.2021 включно. Оскільки, позовна заява подана у лютому 2024 року, відповідно платежі по яким не пройшов строк позовної давності перебувають в періоді з лютого 2021 року по грудень 2021 року. Так, позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинно обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Відповідач та АТ "Ідея Банк" досягли згоди з усіх істотних умов договору та уклали указаний кредитний договір. Розмір заборгованості відповідача підтверджується: довідкою-розрахунком станом на 07.07.2023; випискою з особового рахунку з 18.12.2018 по 07.07.2023.
Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення у справі не заперечує.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Чайка О.В. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідачки зазначивши, що позовні вимоги вона та відповідачка не визнає в повному обсязі, просила відмовити в задоволенні позову.
Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з'ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
08 лютого 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (далі за текстом договір) №Z06.23744.004893694, згідно якого Кредитодавець зобов'язується надати кредит на поточні потреби в сумі 56 000,00 грн, а позичальник зобов'язується одержати кредит, повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно умов цього договору (а.с. 5-7).
Згідно з п 1.2 договору, Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п. 1.14 Договору. За п.1.3. За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49 % . За п. 1.4 станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99%
08 лютого 2019 року відповідачка ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту та додаток до паспорта споживчого кредиту Графік щомісячних платежів за кредитним договором, у якому зазначений розмір кредитного ліміту 56 000,00 грн, строк кредитування 60 місяців, процентна ставка відсотків річних 21,99 %, тип процентної ставки змінювана, плата за обслуговування кредитної заборгованості 2,95 % щомісячно від початкової суми кредиту, загальні витрати за кредитом 141 343,60 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), 192 485,15 грн; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 103,76319886 %. Згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором останній платіж за кредитним договором - 08.02.2024 (а.с. 11-12).
З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 станом на 07.07.2023 заборгованість за кредитним договором № Z06.23744.004893694 від 08.02.2019 становить 164253,89 грн, з яких заборгованість за основним боргом - 55 833,49 грн, заборгованість за відсотками 108 420,40 грн. (а.с. 18).
07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до відповідача в сумі 164 253,89 грн, що підтверджується змістом самого договору та витягом з Реєстру боржників №3 до Договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 (а.с. 19-20, 21).
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є фінансовою установою; має ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на: надання послуг факторингу (а. с. 24-25).
Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб, банківської ліцензії, статуту, види діяльності ТОВ « Ідея Банк», - надання інших видів грошового посередництва (а. с. 26-30).
Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 512, 514 ЦК України, до ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z06.23744.004893694 від 08.02.2019.
Дослідивши докази, з'ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстав.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Верховний Суд у постановах від 07.07.2021 у справі № 420/370/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 виснував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору № Z06.23744.004893694 від 08.02.2019 між відповідачкою ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», оскільки кредитний договір містить персональні дані відповідачки та її особистий підпис.
Доведена видача грошових коштів за кредитним договором № Z06.23744.004893694 від 08.02.2019 в розмірі - 56 000,00 грн на особовий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_1 , а саме ордерами - розпорядженнями №№ 1, 2 від 08.02.2019, які суд вважає достатніми доказами на підтвердження цього факту. Відповідачка факт перерахування коштів на рахунок відкритий на її ім'я не спростувала.
Відповідно до погодженого сторонами графіку розрахунків кредитного договору №Z06.23744.004893694 від 08.02.2019, додатку до паспорта споживчого кредиту, до сплати за кредитним договором підлягало - 192 485,15 грн (борг 56 000 грн, 22231,47 грн - проценти, у тому числі плата за обслуговування 93 495,60 грн).
Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості кредитним договором №Z06.23744.004893694 від 08.02.2019, загальна суму боргу за кредитом становить 164 253,89 грн, з яких 55 833,49 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 108 420,40 грн - заборгованість за відсотками.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Верховний Суд неодноразово відзначав, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Належних та допустимих доказів про період нарахування процентів за кредитним договором № Z06.23744.004893694 від 08.02.2019 до позову не долучено, а також суду не надано виписку з особового рахунка клієнта банку (банківську виписку з рахунку позичальника), що не дає можливості перевірити правильність нарахування відсотків по кредиту.
Що стосується заперечень відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
У заяві представник відповідачки просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог позивача, посилаючись на те, що відповідний строк позовної давності минув, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості ТОВ ФК ЄАПБ звернувся до суду 15.02.2024.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно п. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кожного окремого платежу за Кредитним договором. Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на події, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Виходячи із норм ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців.
Відповідно до п. 5.5 Кредитного договору сторони домовились, що строк позовної давності за цим Договором, в тому числі стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами тривалістю у 3 роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Згідно з п.6 Кредитного договору, сторони погодили Графік щомісячних платежів за Кредитним договором. Даним графіком передбачено щомісячне погашення Кредиту, починаючи з 08.03.2019 по 08.02.2024 року включно.
Таким чином, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язаннями, яке виникли на основі кредитного договору.
Відповідно до умов Кредитного договору відповідач зобов'язувався здійснювати повернення кредиту частинами, тобто щомісячними платежами, у розмірі та в строки, визначені кредитним договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено правовий висновок про те, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (пункт 59).
Згідно пункту 12 перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362,559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було встановлено з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин. Таким чином, з 12.03.2020 року по 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а отже, усі строки позовної давності, що не сплили станом на 12.03.2020 року, є автоматично продовженими на час дії такого карантину.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено та діє на теперішній час.
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), цей Закон набрав чинності 17 березня 2022 року, тобто до закінчення трирічного строку давності.
Законом №2120-ІХ від 15.03.2022 року було внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та доповнено новим пунктом 19 яким зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Наведене положення Закону слід тлумачити таким чином: якщо за станом на 26 лютого 2024 року строк позовної давності не сплинув, то його дія продовжується до закінчення воєнного стану в Україні.
Позивач звернувся до суду із позовом 26.02.2024 року, тобто у межах продовженого Законом строку давності, оскільки на час набрання чинності Законом він (строк давності) не сплинув.
З огляду на наведене слід дійти висновку, що позивач з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» звернувся до суду з позовом у межах встановленого трирічного строку давності.
Інші доводи сторін суд не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують встановлені обставини та висновки суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № Z06.23744.004893694 від 08.02.2019 в сумі 55 833,49 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 1029,52 грн. (із розрахунку 3 028,00 * 34,00 : 100 = 1 029,52).
На підставі викладеного, ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 634, 638, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. 76-89, 141, 223, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №Z06.23744.004893694 від 08.02.2019 у розмірі 55 833,49 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 1029 (одна тисяча двадцять дев'ять) гривень 52 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов