20.12.10 Справа № 17/119-10.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м.Суми
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж», м. Суми
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» НАК «Нафтогаз України», м. Суми
про визнання недійсним договору оренди
Суддя КОВАЛЕНКО О.В.
Представники:
Від позивача не з'явився.
Від відповідача Найдовська Н.Є., Недведський О.О., довіреність №143 від 30.09.2010 р.
Від третьої особи: Шаповал С.В.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсним договір оренди від серпня місяця 2005 року, укладений між ТОВ «Сумитеплоенерго» та ЗАТ «ПТМ», а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача в письмовому відзиві від 28.10.2010 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оспорюваний договір оренди був підписаний генеральним директором ТОВ «Сумитеплоенерго» Кравченко С.Г. 14 серпня 2006 року, а позивач звернувся до суду після сплину строку позовної давності.
Третя особа в письмовому відзиві від 27.10.2010 року просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки договір оренди був підписаний у серпні 2005 року лише з боку ЗАТ «ПТМ», а генеральним директором ТОВ «Сумитеплоенерго» Кравченко С.Г. договір підписувався 14 серпня 2006 року, який і вказав дату його підписання позивачем.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача і третьої особи, дослідивши докази по справі, суд встановив:
У серпні 2005 року закрите акціонерне товариство «Підприємство теплових мереж» звернулось до ТОВ «Сумитеплоенерго» з пропозицією укласти договір оренди майна.
Вказаний договір оренди був підписаний позивачем з протоколом розбіжностей, відповідно до якого позивач та відповідач узгодили плату за користування майном в розмірі 67 000 грн. 00 коп. за місяць, а також визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.09.2015 року. Крім того, сторони домовились про те, що датою початку обчислення терміну оренди є 01.09.2005 р.
Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач зобов'язувався передати, а позивач прийняти в тимчасове користування за плату на умовах, у порядку й у терміни, установлені Договором, майно, вказане в Додатку №1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.4. Договору встановлено, що позивач зобов'язувався використовувати орендоване майно для виробничих цілей.
Зі змісту п.3.2. Договору вбачається, що датою початку обчислення терміну оренди орендованого майна є 01.09.2005 р.
Згідно п. 4.1.1. Договору плата за користування орендованим майном складає 67 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ за місяць оренди.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить ст. 180 Господарського кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що майно, по договору оренди було передане від відповідача позивачу на підставі акту приймання-передачі обладнання, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками належним чином.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди.
На виконання умов Договору оренди кожна із сторін здійснила відповідні дії, зокрема, відповідач передав, а позивач прийняв майно в оренду згідно акту прийому-передачі, підписаного представниками сторін, позивач використовував майно у своїй діяльності, включив орендну плату за оспорюваним договором до складу «інших витрат» при проведенні у 2006 році розрахунку тарифу на теплову енергію, які надавалися до виконавчого комітету Сумської міської ради та були ним погоджені.
Згідно припису від 17.10.2007 р. про усунення порушень Цивільного кодексу України, Закону України «Про теплопостачання», який міститься в матеріалах справи, встановлено, що не проведення оплати по договору оренди із ЗАТ «Підприємство теплових мереж» змінює склад витрат тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, що свідчить про порушення ТОВ «Сумитеплоенерго» норм законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 26.08.2008 р. по справі №13/402-08 за позовом закритого акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж» до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю«Сумитеплоенерго» про стягнення 228 858 грн. 63 коп. позов задоволено в повному обсязі і з ТОВ «Сумитеплоенерго» на користь закритого акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж» стягнуто 227 248 грн. 96 коп. боргу, 1 609 грн. 67 коп. інфляційних збитків, 2 288 грн. 59 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Даним рішенням стягнуто заборгованість по договору оренди б/н від 01.09.2005 р., укладеного між ТОВ «Сумитеплоенерго» і ЗАТ «Підприємство теплових мереж», яким передбачено, що відповідач зобов'язується сплачувати щомісяця орендну плату за користування майном для виробничих цілей відповідно до п. 4.1. договору, додатків №№1,2 до нього та протоколу узгодження розбіжностей до договору оренди.
Відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 р. в цій же справі рішення господарського суду Сумської області від 26.08.2008 р. залишене без змін.
Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постанові від 26.02.2009 р. по справі №13/402-08.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, судами всіх інстанцій встановлений та підтверджений факт укладення між ЗАТ «Підприємство теплових мереж» і ТОВ «Сумитеплоенерго» договору оренди від 01.09.2005 р. з додатками №1 та №2 до нього та протоколом узгодження розбіжностей до договору оренди від 14.08.2006 р., які є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не подано доказів наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Суддя