Справа № 462/390/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/449/26 Доповідач: ОСОБА_2
09 лютого 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2026 року, якою у кримінальному провадженні № 12025141390001224 від 09.12.2025застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шкло Явоірвського району Львівської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 січня 2026 року слідчого СВ відділу поліції №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29 березня 2026 року включно.
Визначено заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 133120 /сто тридцять три тисячі сто двадцять/ грн. 00 коп., яку підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право внести у будь-який момент на рахунок: Одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області ЄДРПОУ:26306742 Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ Рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757.
У разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі покладено на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такі обов'язки:
- прибувати до кабінету слідчого СВ відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_10 з періодичністю, необхідною для належного проведення необхідних процесуальних дій у кримінальному провадженні;
- не відлучатися за межі м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Якщо підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в разі внесення застави, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Дата закінчення дії ухвали 29 березня 2026 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його проживання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що слідчим суддею не враховано особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, перебуває на замісній терапії, хворіє на гепатит, проживає з матір'ю похилого віку.
Стверджує, що розмір застави, встановлений слідчим суддею, є завідомо непомірним для ОСОБА_6 , оскільки через захворювання він не працює.
Заслухавши доповідь судді, захисника - адвоката ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У провадженні слідчого відділення ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12025141390001224 від 09.12.2025 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
29 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів; та ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно.
ОСОБА_6 підозрюється у вчинені тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років та від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно зі ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час вирішення питання про задоволення клопотання слідчого слідчим суддею першої інстанції враховано вагомість наявних доказів про підозру вчинення ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_11 у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, особу підозрюваного, конкретні обставини вчинення злочину, ризики його позапроцесуальної поведінки, які існують.
Зокрема, слідчим суддею враховано, що підозрюваний, зважаючи на тяжкість можливого покарання у разі доведення його вини, може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлено походження наркотичних речовин, у незаконному збуті яких підозрюється ОСОБА_6 , а відтак останній матиме можливість завчасно попередити осіб, які поставляли йому наркотичні засоби про слідчі дії, які будуть спрямовані на їх встановлення; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційного джерела доходу, що може спонукати до вчинення правопорушення з метою власного матеріального збагачення, а також обстановка, час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення в громадському місці, у денну пору доби, під час воєнного стану - свідчить що підозрюваний являється особою, яка не має жодних морально етичних цінностей та схильна на досягнення своїх злочинних цілей вчиняти кримінальні правопорушення, та саме тому слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе належним чином забезпечити поведінку останнього під час досудового розслідування та може запобігти ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах та цим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» 27.11.1997 року (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ знову наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід'ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання й що це передбачено п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, долучені до клопотання докази свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих останньому кримінальних правопорушень.
Ураховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 повідомлено про підозру, дані про його особу, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею обґрунтовано обрано саме такий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлені слідчим суддею ризики відповідно до ч.2 ст. 177, ст. 183 КПК України виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і нівелюють твердження апелянта в цій частині.
Щодо застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як про це просить сторона захисту, то можливість такого не встановлена, оскільки відсутнє переконання, що підозрюваний виправдає довіру, належним чином виконуючи свої процесуальні обов'язки, перебуваючи за місцем постійного проживання.
Окрім цього, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України слідчим суддею визначається розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).
Відповідно до п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави має забезпечити певний рівень відповідальності підозрюваного, тим самим стримуючи його від можливих спроб маніпуляцій з метою уникнення покарання
За таких обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , а також з урахуванням його майнового та сімейного стану та наявності вищевказаних ризиків - застава у розмірі 133 120 грн на даному етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та запобіганню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваної, при якому перспектива втрати застави буде для неї необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги захисника.
Ухвала слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Залізничногорайонного суду м. Львова від 30 січня 2026 року, якою застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: