Справа № 943/1367/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1083/25 Доповідач: ОСОБА_2
11 лютого 2026 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 307 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_9
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 307 КК України, -
встановила:
вироком Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 307 КК України та призначити покарання:
- за ст. 115 ч. 1 КК України вісім років позбавлення волі;
- за ст. 307 ч. 2 КК України сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності йому майна;
- за ст. 310 ч. 1 КК України до штрафу 5100 гривень, що становить триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі ст. 49 ч.1, 74 КК України звільнено ОСОБА_10 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального провадження, передбаченого ст. 310 ч. 1 КК України.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_11 8 /вісім/ років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності йому майна.
Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_11 рахувати із часу фактичного затримання, а саме з 09 серпня 2022 року.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Згідно вироку, 08 серпня 2022 року, в період часу з 23 год. 15 хв. по 23 год. 54 хв., ОСОБА_6 , знаходячись на території подвір?я власного господарства, що розташоване по АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, на грунті раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_12 , взявши кухонний ніж із приміщення літньої кухні вищевказаного господарства, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер діяння, наніс один удар кухонним ножем у ділянку грудної клітини ОСОБА_12 , тим самим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого, колото-різаного поранення грудної клітини із ушкодженням правої половини серця, яке призвело до масивного крововиливу в серцеву сумку і плевральні порожнини, гострої крововтрати, що потягло смерть ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя, і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням його смерті.
Крім цього, навесні 2022 року, ОСОБА_6 маючи умисел на посів та вирощування рослин роду конопель, у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, та «Порядку провадження діяльності, пов?язаної наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом» затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 589 від 03.06.2009 р., згідно яких діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зазначених у Таблиці 1 Переліку психотропних речовин, затвердженої Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, без відповідного дозволу заборонено, умисно, перебуваючи на території належного йому господарства за адресою: АДРЕСА_2 , на присадибній ділянці посіяв зерна рослин роду коноплі, доглядав за ними, шляхом прополювання, рихлення ґрунту та очищення від бур?яну з метою доведення їх до стадії дозрівання, тобто займався незаконним вирощуванням 36 рослин роду коноплі, які 09 серпня 2022р, в період часу з 20.22 год. до 21.06 год. були виявлені та вилучені працівниками поліції та згідно висновку експерта мають анатомо-морфологічні ознаки, характерні для рослин коноплі, містять тетрагідроканабінол і відносяться до рослин роду коноплі (Cannabis), які містять наркотичні засоби та психотропні речовини, обіг яких допускається для промислових цілей.
Крім цього, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також подальший збут особливо небезпечного наркотичного засобу в порушення порядку, передбаченого ч. 2 ст. 7, ст. 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» незаконно виготовив подріблену речовину рослинного походження, яка згідно висновку експерта є сумішшю канабісу та тютюну відповідно та на підставі списку № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, затвердженого Постановою від 06.05.2000 р. № 770 КМ України, відносяться до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 2.482 г, яку переніс у приміщення літньої кухні за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав та 08 серпня 2022 р. приблизно о 22.30 год. з метою особистого збагачення, незаконно збув наркотичний засіб, канабіс ОСОБА_12 т а ОСОБА_13 за 200 гривень.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок скасувати, повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт стверджує, що подія кримінального правопорушення відбулася за обставин нападу на нього з боку кількох осіб, які перебували у стані алкогольного та, за його твердженням, наркотичного сп'яніння. Вказує, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні під час самозахисту, а не з умислом позбавлення життя, при цьому він не усвідомлював тяжкості спричинених наслідків.
Зазначає, що висновки суду щодо перебування його у стані алкогольного сп'яніння є недостовірними, оскільки він був лише фізично виснажений, а результати огляду та експертизи, на його думку, неправильно оцінені судом.
Також апелянт посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема на незаконність проведеного обшуку за його згодою без ухвали слідчого судді, а також на однобічність досудового розслідування та судового розгляду.
Крім того, вказує на недопустимість окремих доказів, зокрема результатів обшуку, під час якого рослини, що росли на території домоволодіння, безпідставно були ототожнені з наркотичними засобами, а також на суперечливість та недостовірність показань окремих свідків.
Апелянт наголошує, що суд безпідставно поклався на негативну характеристику, яка, за його твердженням, не видавалась уповноваженою посадовою особою, та не врахував показання свідків захисту, які спростовують версію обвинувачення.
Також зазначає про упередженість органів досудового розслідування у зв'язку з родинними та службовими зв'язками окремих учасників провадження з працівниками правоохоронних органів. Посилається на стан свого здоров'я, наявність інвалідності та попередні факти насильства щодо нього, які, на його думку, суд першої інстанції не врахував належним чином при ухваленні вироку.
На вирок суду захисник - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок скасувати, скерувати справу на новий розгляд в суд першої інстанції новим складом суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вирок Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
На думку сторони захисту, органом досудового розслідування та судом першої інстанції допущено однобічність у дослідженні доказів, не перевірено версію обвинуваченого про необхідну оборону та випадковий характер спричинення смертельного поранення потерпілому, а також безпідставно відхилено послідовні показання обвинуваченого щодо обставин подій 08 серпня 2022 року.
Захисник стверджує, що суд безкритично поклав в основу вироку суперечливі та непослідовні показання свідка ОСОБА_13 , який неодноразово змінював свої свідчення щодо мети приходу до обвинуваченого та обставин можливого збуту наркотичних засобів, при цьому інші версії подій правоохоронними органами не перевірялися.
У апеляційній скарзі наголошується на порушеннях під час проведення обшуку домоволодіння обвинуваченого, який здійснено без його участі, без участі захисника чи родичів, а також на твердженнях захисту про можливе підкидання рослин конопель на присадибну ділянку, що, на переконання апелянта, належним чином не було перевірено стороною обвинувачення та судом.
Крім того, зазначає, що факт незаконного збуту наркотичних засобів не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки грошові кошти, які нібито передавалися за наркотичні засоби, у обвинуваченого не вилучались, а дії свідка ОСОБА_13 не отримали належної правової оцінки.
Апелянт також посилається на невиконання органом досудового розслідування ухвал суду щодо отримання інформації від операторів мобільного зв'язку, відмову суду в задоволенні відповідних клопотань сторони захисту під час судового розгляду, відмову у відводі процесуального прокурора, а також на долучення до матеріалів справи висновку експерта, з яким сторона захисту не була ознайомлена на стадії відкриття матеріалів.
Заслухавши доповідача, виступ захисника та обвинуваченого, які підтримали подані ними апеляційні скарги, думку прокурора та потерпілого, які заперечили подані обвинуваченим та його захисником апеляційні скарги, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження дотримано наведені вище вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 307 КК України, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об'єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 307 КК України, місцевий суд обґрунтував, покликаючись, зокрема, на: показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_9 , які узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі; протоколи огляду місця події та огляду трупа від 09 серпня 2022 року з фототаблицями та відеозаписами; протокол обшуку домоволодіння обвинуваченого та присадибної ділянки від 09 серпня 2022 року з додатками, під час якого виявлено та вилучено рослини коноплі; висновки судово-медичних експертиз № 54/2022 від 09 серпня 2022 року та № 46/2022 від 11 жовтня 2022 року щодо причини, характеру та механізму смерті потерпілого; висновок судово-медичної експертизи № 40/2022 від 11 серпня 2022 року; висновки експертиз у сфері обігу наркотичних засобів № СЕ-19/114-22/15045-НЗПРАП від 02 вересня 2022 року; протокол слідчого експерименту від 10 серпня 2022 року за участю обвинуваченого, зміст і оцінка яких детально викладені у вироку суду.
Дослідивши відповідно до ст. 94 КПК України вищевказані докази і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 310, ч.2 ст. 307 КК України.
Оскаржуваний вирок ґрунтується на встановлених фактах, підтверджених комплексом доказів. Презумпцію невинуватості судом першої інстанції не порушено, і доводи захисту про сумнів у винуватості не підтверджуються фактично. Питання допустимості, належності та достовірності доказів розглянуто судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 94 КПК України.
Перевіряючи доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника щодо незаконності та необґрунтованості вироку, неповноти судового розгляду, однобічності досудового розслідування, неперевіреності версії про необхідну оборону, випадковий характер спричинення смертельного поранення потерпілому, недопустимості доказів, незаконності обшуку, недоведеності незаконного збуту наркотичних засобів, процесуальних порушень та упередженості органу досудового розслідування, колегія суддів виходить з такого.
Так, кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції встановив, що обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, наніс потерпілому ОСОБА_12 один удар кухонним ножем у ділянку грудної клітини з ушкодженням правої половини серця, що спричинило масивну крововтрату та призвело до смерті останнього. Наносячи удар ножем у життєво важливий орган - серце, обвинувачений усвідомлював можливість настання смерті потерпілого та бажав такого наслідку, а відтак діяв з прямим умислом на позбавлення життя.
Разом із тим суд першої інстанції обґрунтовано відкинув версію сторони захисту про перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони та випадковий характер спричинення смертельного поранення, оскільки така версія спростовується показаннями свідків, які не підтвердили факту нападу на обвинуваченого, відсутністю у потерпілого тілесних ушкоджень, характерних для активної агресивної поведінки, характером, напрямком та локалізацією колото-різаного поранення, а також висновками судово-медичних експертиз, якими не встановлено ознак оборонних ушкоджень.
Крім того, як убачається з показань самого обвинуваченого, між подіями, які він розцінює як напад, та моментом нанесення удару ножем потерпілому минув певний проміжок часу, оскільки обвинувачений залишив місце конфлікту, зайшов до приміщення літньої кухні та взяв кухонний ніж. За таких обставин навіть за версією обвинуваченого суспільно небезпечне посягання на момент заподіяння тілесного ушкодження було припинене, що виключає наявність стану необхідної оборони або перевищення її меж.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої дії особи визнаються вчиненими у стані необхідної оборони лише за умови, що захист здійснюється під час реального суспільно небезпечного посягання, яке потребує негайного відвернення або припинення, а не після його припинення.
Посилання сторони захисту на випадковий характер спричинення смертельного поранення спростовуються висновком додаткової судово-медичної експертизи № 46/2022 від 11.10.2022, з якого вбачається, що характер, напрямок та глибина раневого каналу не відповідають механізму, описаному обвинуваченим, та свідчать про нанесення удару ножем, а не про випадкове наштовхування потерпілого на лезо.
Доводи сторони захисту про однобічність досудового розслідування та судового розгляду є безпідставними, оскільки версія обвинуваченого щодо нападу на нього була предметом перевірки як під час досудового розслідування, так і в суді першої інстанції, за результатами чого наведені ним пояснення були мотивовано відхилені як такі, що спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, версія обвинуваченого про напад на нього з боку потерпілого та свідка, застосування до нього фізичного насильства, вимагання грошових коштів і вимушене застосування ножа з метою самозахисту була ним послідовно викладена під час допиту в судовому засіданні та під час проведення з ним слідчого експерименту, однак не знайшла свого підтвердження.
Наведене узгоджується з раніше викладеними висновками суду щодо відсутності стану необхідної оборони, оскільки між подіями, які обвинувачений розцінює як напад, та моментом застосування ножа минув певний проміжок часу, а суспільно небезпечне посягання на цей момент було припинене.
Зокрема, показання свідків не підтверджують факту нападу на обвинуваченого чи наявності реальної загрози його життю або здоров'ю. Висновком судово-медичної експертизи № 40/2022 від 11 серпня 2022 року у обвинуваченого виявлено лише один синець у ділянці правого стегна, що не узгоджується з його твердженнями про побиття кількома особами руками та ногами в різні частини тіла.
Висновком судово-медичної експертизи трупа № 54/2022 встановлено, що смерть потерпілого настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням правої половини серця, яке перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями обвинуваченого.
Доводи апеляційних скарг щодо неперевіреності факту можливого вчинення протиправних дій відносно обвинуваченого з боку потерпілого та свідка є безпідставними, оскільки за відповідними твердженнями обвинуваченого органом досудового розслідування здійснювалося окреме кримінальне провадження за ч. 4 ст. 186 КК України, яке постановою від 30 грудня 2022 року було закрите, а прийняте рішення не скасоване.
Посилання сторони захисту на суперечливість показань свідка ОСОБА_13 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки зазначений свідок був безпосередньо допитаний у судовому засіданні, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а його пояснення узгоджуються з результатами слідчого експерименту, протоколами огляду місця події та іншими доказами.
Доводи апеляційних скарг про незаконність проведеного обшуку є неспроможними. Обшук домоволодіння та присадибної ділянки обвинуваченого проведено на підставі ухвали слідчого судді від 09 серпня 2022 року з дотриманням вимог ст.ст. 234-236 КПК України. Відсутність обвинуваченого, його захисника чи родичів під час проведення обшуку не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки закон зобов'язує слідчого допустити захисника до слідчої дії, але не покладає обов'язку забезпечити його обов'язкову участь.
Таким чином, твердження апеляційних скарг про проведення обшуку без ухвали слідчого судді не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Посилання сторони захисту на можливе підкидання рослин коноплі ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені жодними об'єктивними даними, тоді як за результатами обшуку було вилучено рослини коноплі, що підтверджено відповідним протоколом та висновками експертів.
Безпідставними є й доводи щодо недоведеності незаконного збуту наркотичних засобів. Показання свідка ОСОБА_13 про придбання наркотичних засобів у обвинуваченого підтверджуються протоколом огляду місця події від 09 серпня 2022 року, під час якого вилучено паперовий згорток із квитанції про оплату комунальних послуг на ім'я ОСОБА_6 з вмістом наркотичної речовини, що спростовує твердження обвинуваченого про принесення наркотичних засобів потерпілим та свідком із собою.
Доводи апеляційних скарг щодо невиконання окремих процесуальних дій, у тому числі отримання інформації від операторів мобільного зв'язку, не містять обґрунтування того, яким чином такі обставини могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції або допустимість і достовірність досліджених доказів. При цьому сторона захисту не була позбавлена можливості оскаржити дії чи бездіяльність слідчого або прокурора у порядку ст.ст. 303-307 КПК України.
Посилання на упередженість слідчого у зв'язку з проживанням неподалік від свідків не ґрунтуються на положеннях ст. 77 КПК України, оскільки сам по собі факт проживання слідчого поруч зі свідком не є підставою для його відводу.
Доводи щодо неознайомлення сторони захисту з окремим експертним висновком також не впливають на законність вироку, оскільки суд першої інстанції не покладав його в основу обвинувального вироку, а сам обвинувачений не заперечував факту нанесення ним удару потерпілому.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів і викладення власної версії подій, що не є підставою для скасування законного й обґрунтованого вироку.
Інші доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Покарання обвинуваченому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винуватого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивних характеризуючих даних з місця проживання, його пенсійного віку, враховуючи, що такий на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутності обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, при цьому, судом врахована позиція потерпілого щодо призначення покарання, з належним мотивуванням. Призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою касацію, а сама можливість існування двох думок на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть бути лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України»).
Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції було створено необхідні умови для реалізації сторонами принципів змагальності й диспозитивності, закріплених у статтях 22 та 26 КПК.Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні й доведеності їх переконливості перед судом.
Таким чином, суд першої інстанції належно та повно оцінив і перевірив усі зібрані по справі докази. Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і його слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
вирок Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін,апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4