21.12.10 Справа №АС12/721-08.
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця
ОСОБА_1, м. Суми
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
За участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_2
від відповідача : Луніка О.В.
при секретарі Чижик С.Ю.
Суть спору: позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми № 0000651711/0/17-1108/2357612293/65425 від 05.09.2008р. про донарахування позивачеві податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 90 583,50 грн., в т.ч. 60 754,00 грн. основний платіж та 29 829,50 грн. штрафні санкції.
Відповідач у відзиві зазначає, що позов не визнає повністю, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши надані докази, суд встановив:
В період з 15.08.2008 по 21.08.2008р. відповідачем - Державною податковою інспекцію в м. Суми проведено позапланову документальну перевірку позивача - ПП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі з контрагентами за березень, квітень, травень 2008р., за результатами якої відповідачем складено акт № 6983/17-1108/2357612293/1 від 26.08.2008р. На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000651711/0/17-1108/2357612293/65425 від 05.09.2008р., яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 90 583,5 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі - 60 754 грн. та штрафними санкціями в сумі - 29 829,5 грн.
Позаплановою документальною перевіркою з достовірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП ОСОБА_1 за березень - травень 2008 р. відповідачем встановлено порушення чинного законодавства. Так, під час перевірки було встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 13003,00 грн. (березень 2008 р. - 6117,00 грн., квітень 2008 р. - 6886,00 грн.), оскільки позивач не включив до податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми які були перераховані на розрахунковий рахунок, а саме: сума 36 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 116 грн. 67 коп., яка була перерахована ТОВ "Суми Трейд" (код 33078896) за дизпаливо на р/р № 26004010060001 від 20.03.2008р. в березні 2008р.; сума 41 315,40 грн., в т.ч. ПДВ - 6585 грн. 90коп., яка була перерахована ТОВ "Нафтогаз" (код 31547781) за з/б плиту на р/р № 26004010060001 від 23.04.2008 р., сума 41315,40 грн., в квітні 2008 року.
Як пояснює відповідач у запереченні, даними господарськими операціями позивач порушив п.п. 7.3.1 п. 7.3, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями: "Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: ...дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника в банку як оплата товарів (робіт, послуг)".
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти того факту, що ним були порушені вищезазначені норми Закону.
Таким чином, відповідач правомірно донарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13003,00 грн., оскільки позивач безпідставно не включив до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість по зазначеним операціям.
Матеріалами справи встановлено завищення відповідачем податкового кредиту на суму 47 769,00 грн. (березень 2008 р. - 10 055,00 грн., квітень 2008 р. - 32 221,00 грн., травень 2008 р. - 5 493,00 грн.), яке відбулося в результаті здійснення ПП ОСОБА_1 наступних господарських операцій. Так, позивач включив до складу податкового кредиту березня та квітня 2008 р. суму ПДВ в розмірі 20 972,31 грн., на підставі податкових накладних №84 від 06.03.08р., № 101, № 102 від 10.03.08р., №123 від 30.03.2008р., №130 від 07.04.2008р., отриманих від ПВКП "Спецдеревмет" ШН 243946516363 (код 24394653), свідоцтво платника ПДВ № 24165950, м. Кременчук, вул. Радянська, 29. Однак дане підприємство ліквідовано за рішенням господарського суду Полтавської області від 02.09.2003 р. №18/258.
Нормами п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" закріплено - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Тому, податкові накладні, що видані ПВКП "Спецдеревмет", не надають позивачу права віднести відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки дане підприємство не є платником податку на додану вартість.
Також позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень та травень 2008 року податкові накладні отримані від ТОВ "Делона".
Як пояснює відповідач, на направлений запит керівнику ТОВ «Делона» про надання відомостей щодо взаємовідносин з позивачем та надання копій фінансово-господарських документів, отримано відповідь ТОВ «Делона», що протягом 2007-2008р. не мало фінансово-господарських відносин з позивачем - ПП Овчаренко Крім того, згідно АРМу "Контрагенти" товариством з обмеженою відповідальністю "Делона" не відображено по деклараціях з податку на додану вартість за період березень - травень 2008 р. взаємовідносини з ПП ОСОБА_1
Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг).
Відповідно до абзацу першого п. 7.4.5 статті 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними .
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (п. 6 Порядку); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця, (п. 18 Порядку).
З огляду на викладене, позивач не має права віднести суми зазначені в податкових накладних до складу податкового кредиту, оскільки господарські операції які були проведені між позивачем та від імені ТОВ «Делона» порушують норми чинного законодавства та не підтверджують сплату продавцем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що формує суму податкового кредиту.
СПДФО ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту за період з березня по травень 2008 року суму ПДВ в розмірі 20,29грн. податкові накладні № 0835708968 від 31.03.2008р., № 0836459099 від 30.04.2008р. № 0837167223 отримані від ЗАТ "Український мобільний зв'язок". Зазначена податкова накладна не містить чітко визначених необхідних реквізитів податкової накладної, що передбачено пунктом «г» п.п. 7.2.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме : податкова накладна має містити зазначені окремими рядками податковий номер платника податку (продавця та покупця).У зазначеній накладній не вказаний індивідуальний податковий номер покупця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця). Таким чином, дана норма, недотримання якої призводить до її недійсності та виключає право покупця на нарахування податкового кредиту.
Тому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач правомірно донарахував позивачу О.В. 60754 грн. основного платежу по податку на додану вартість.
Що ж стосується застосування по позивача штрафних санкцій, то відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення віл контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до розрахунку відповідача сума штрафних санкцій по податку на додану вартість за період березень - травень 2008р. становить 29 829,50 грн.
Таким чином, відповідачем було правомірно донараховано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 29 829,5 грн.
Виходячи з викладеного, податкове повідомлення - рішення № 0000651711/0/17-1108/2357612293/65425 від 05.09.2008р. прийняте відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.
Під час судового засідання позивач зазначив, що приймаючи рішення про донарахування податкових зобов'язань, в частині завищення податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ «Делона», опирався лише на дані, зазначені в податкових деклараціях ТОВ «Делона», що відображені в АРМу "Контрагенти" та на те, що відповідачем прийняте рішення на підставі припущень, а не конкретних фактів. Але суд не може погодитись з такою позицією позивача виходячи з наступного:
В акті перевірки зазначено, що позивачем для перевірки було надано податкові накладні, видані ТОВ «Делона», на підставі яких суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту. Інші документи, що підтверджують реальне виконання поставки товару зазначеного у податкових накладних під час перевірки не було надано. Також, під час перевірки позивачем не надавався договір поставки (купівлі-продажу) товарно-матеріальних цінностей зазначених в податкових накладних.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1.) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: 2.) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та інтими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Таким чином, право на податковий кредит виникає на підставі належним чином оформленої податкової накладної та при наявності фактичної поставки товару покупцю. Відсутність реального виконання договору (поставки) позбавляє платника податку на включення вказаних в податкових накладних сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки вказана «операція» не може розглядатися як господарська, а дії сторін договору не підпадають під визначення «поставка товарів». Отримання лише податкової накладної, без фактичної поставки товару, є по суті обміном документами між сторонами договору, що не направлене на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а такі дії призводять до створення лише уяви про виконання договорів. При вчиненні зазначених дій суми ПДВ відображені у податковій накладній не можуть бути включені до складу податкового кредиту, а включені суми підлягають виключенню.
Також, необхідно звернути увагу, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік (ч.і ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Відповідно до ч.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995р. за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.95 № 488/346. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98р. за №128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Крім того, пп.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Також, правилами перевезення визначено порядок виписки товарно-транспортної накладної. А саме, пп. 11.5 п. 11 Правил передбачено, що в товарно-транспортні накладні замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менш чотирьох примірників. Замовник посвідчує всі примірники товарно - транспортних накладних підписом та при необхідності печаткою (штампом).
Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим. Також, товарно-транспортними накладними підтверджується реальне виконання договірних зобов'язань конкретним автотранспортом, та дає можливість поєднати понесені витрати з господарською діяльністю платника податку.
Крім того, згідно АРМу «Контрагенти» ТОВ «Делона» не відображено по деклараціях з податку на додану вартість за період березень - травень 2008 р. взаємовідносини з ПП ОСОБА_1 (позивачем, що підтверджує відсутність господарських операцій між двома суб'єктами.
Враховуючи факт відсутності реального виконання поставки між ТОВ «Делона» та позивачем, що в свою чергу позбавляє платника податку на включення вказаних сум ПДВ до складу податкового кредиту, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення в цій частині є законним та обґрунтованим, а підстави для скасування відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Повний текст постанови підписаний суддею 22.12.2010 року.
Суддя