Справа № 677/2178/25
Провадження № 3/677/24/26
18.02.2026 року м. Красилів
Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Шовкун В.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 4 Хмельницького РУП Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах справи відсутній, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
17.11.2025 року, о 22 год. 18 хв., в с. Чепелівка на дорозі Т2314, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Citroen C2», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явися. Повідомлявся судом неодноразово шляхом надсилання поштовий повідомлень, які повертались на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В подальшому ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлено на сайті суду через відповідне оголошення. Таким чином судом здійснено всі можливі заходи, з метою повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи щодо нього.
Крім того, суд зауважує на те, що закон виходить з презумпції, що учасник справи повинен дізнатися про хід розгляду справи, тобто діє презумпція обізнаності. Цю ж презумпцію обізнаності слід застосувати і до випадків інформування учасника справи про дату судового розгляду альтернативними способами повідомлення. Тим більше, така презумпція застосовується під час вручення судової повістки. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймі повинна була дізнатися про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери і адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладається на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язані з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.О. проти Іспанії від 07.07.1989).
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними і розцінює їх неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу за його відсутності. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був присутній, тобто йому відомо про його існування.
Також, згідно з ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, за таких обставин, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху України).
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його вина підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 516127 від 17.11.2025 року, розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.11.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився; оглянутими файлами відеозаписів адміністративного правопорушення, із сукупності яких встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, був зупинений працівниками поліції, йому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі від якого ОСОБА_1 відмовився, та такий огляд не пройшов.
Суд, при призначенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення даного правопорушення настає відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з довідкою заступника начальника ВП з превентивної діяльності ВнП № 4 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області полковника поліції В.Осадчука № 192969-2025 від 26.11.2025 року ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Аналіз диспозиції та санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що ці правопорушення відповідають критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства. У зв'язку із цим, при розгляді даної справи, при наданні оцінки доказам та вирішенні питання про законність та обґрунтованість судового рішення суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
У зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне до даних правовідносин застосувати правовий висновок, зроблений Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20, згідно з яким, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
За таких підстав, враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, доходжу висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією цієї статті з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст.130, 34, 40-1, 283, 284 КУпАП, п.12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається через Красилівський районний суд Хмельницької області.
Суддя: В.О. Шовкун