Справа № 594/110/26
Провадження №2-а/594/4/2026
17 лютого 2026 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Чир П.В.
за участі: секретаря Козій Я.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Когута О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити строк для подачі позовної заяви, визнати постанову за справою про адміністративне правопорушення № 2265 від 29 липня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн незаконною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було винесено постанову про адміністративне правопорушення № 2265, у якій його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Згідно даної постанови, його визнано винним в тому, що 28.07.2025 о 10.43 його доставлено працівниками органів Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 і встановлено, що 22.06.2025 йому направлена повістка №405605 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9.00 год. 30.06.2025 для уточнення даних. З викладеним у постанові він не погоджується, наведені обставини не відповідають дійсності, підстави для притягнення його до адмінвідповідальності за вищевказане правопорушення відсутні. Його належним чином не було повідомлено про наявність повістки, він не отримував жодних повідомлень від поштового відділення про надходження на його адресу відправлення від ТЦК та СП. Він є особою, яка має право на відстрочку на підставі п.2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що він є інвалідом третьої групи довічно. Окрім того 24.10.2017 року його ВЛК було визнано непридатним до військової служби на підставі ст. 64-а та 61-6 наказу 402/2008 з виключенням з військового обліку. Відповідно до витягу з мобільного додатку Резерв + від 15.12.2025 року вбачається, що він уточнив свої дані 22.06.2025 року і є інвалідом третьої групи. Тоді виникає запитання: у зв'язку з чим і для уточнення яких саме даних його викликали до ТЦК на 30.06.2025 року. Відповідно до витягу з мобільного додатку Резерв + від 17.01.2026 року вбачається, що йому надано відстрочку на військову службу від мобілізації до завершення такої на підставі п.2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що він був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо строків оскарження постанови, зазначив, що існування вказаної постанови у тій редакції, яка вона є на даний час, йому стало відомо 12.01.2026, а саме, коли він поштовим зв'язком отримав від Борщівського відділу ДВС у Чортківському районі постанову від 9 січня 2026 року про відкриття виконавчого провадження за постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025. Зазначив, що 26.07.2025 за допомогою додатку Резерв+ виявив, що поданий у розшук. 28.07.2025 особисто прибув до другого відділу ТЦК, де намагався вияснити причину розшуку, тоді щодо нього склали протокол про адмінправопорушення. Особа, яка складала щодо нього протокол, повідомила, що наступного дня він може поїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд справи, що він і зробив о 9.00 год., де йому надали бланк постанови та просили підписати, однак він зробив зауваження, що його справу начальником не розглянуто, постанова не підписана відповідною посадовою особою. Проте, йому відповіли, що останній відсутній на даний час та підпише пізніше. Тому він підписав дану постанову, не читаючи її, без підпису начальника ТЦК і її копію йому не було вручено, зрештою вона і не могла бути врученою, так як не була підписана начальником.
Ухвалою Борщівського районного суду від 28.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
06.02.2026 представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надавши пояснення щодо поважності причин свого неприбуття за належним чином оформленою повісткою, допустив порушення абзацу 7 частини 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також ч.3 ст.210-1 КУпАП, про що і було винесено оскаржувану постанову. У задоволенні позовних вимог просить- відмовити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Когут О.В. в залі судового засідання позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зал судового засідання не прибув у поданому відзиві просить справу слухати у його відсутності .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.
Частиною 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно зі ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За приписами ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Враховуючи те, що оскаржувана постанова була винесена 29.07.2025 та не вручена позивачу, з якою останній ознайомився тільки 12 січня 2026 у Борщівському ВДВС, на його заяву від 20.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 постанову про адміністративне правопорушення позивачу так і не видано та не надіслано поштою, що представником відповідача не заперечувалось, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, оскільки строк пропущено позивачем з поважних причин, що не залежали від його волі.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 липня 2025 року такий складений державним службовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , про те, що ОСОБА_1 перебував у розшуку, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 годині 30.06.2025 року, чим порушив правила військового обліку та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 29.07.2025 р., винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Як вбачається із змісту спірної постанови від 29 липня 2025 року, ОСОБА_1 28 липня 2025 року о 10 год 43 хвдоставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому була направлена повістка №405605 для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 год. 30.06.2025 для уточнення даних. ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк не надав.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію) тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, оцінивши та дослідивши докази у їх сукупності, приходить до переконання про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в ході якого обставини справи були досліджені неповно, адже як встановлено в судовому засіданні, останній не був належним чином сповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про надсилання та вручення повістки (запрошення) на 09.00 год. 30.06.2025, для прибуття до 2 відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення облікових даних, як це зазначено в оскаржуваній постанові.
Крім цього слід зазначити, що суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно дост.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Тобто ОСОБА_1 мав знати, що його викликають до ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак свідомо не з'явився, при цьому обов'язок довести вказану обставину в силу ст. 77 КАС України покладається на відповідача, що ним не доведено.
Як вбачається із адміністративного позову, ОСОБА_1 не отримував сповіщення та повістки за адресою місця проживання, тому не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаний у повістці час.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 у добровільному порядку прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вияснення обставин оголошення його у розшук та надав всі документи на вимогу відповідача.
Таким чином, на переконання суду, відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеній у повістці місце та строк. Отже, умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».
Окрім того про відсутність умислу ОСОБА_1 щодо неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних свідчить і те, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК, за висновком якого він не придатний до військової служби на підставі ст..64-а та 61-б наказу 402/2008 з виключенням з військового обліку. 22.06.2025 ОСОБА_1 уточнив дані, є інвалідом третьої групи, а також йому надано відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації на підставі п. 2 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що свідчить долучені до матеріалів справи витяги із застосунку «Резерв+» , копія тимчасового посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_1 , копія довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААВ №213043, копія посвідчення серія НОМЕР_2 .
Також, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 під час розгляду протоколу не встановив і суду не надано доказів підставності виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення яких саме даних, оскільки судом встановлено, що у відповідача були всі дані на ОСОБА_1 станом на 22.06.2025.
Крім того, відповідачем суду не надано оригіналу повістки №405605, яка нібито була направлена відповідачу і повернулася без вручення з відповідними відмітками, і суд позбавлений можливості надати оцінку, як письмовому доказу.
З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. При цьому суд керується положеннями ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Крім того при задоволенні позову суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь держави підлягає стягненню сума судового збору, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанову в справі про адміністративне правопорушення №2265 від 29 липня 2025 року.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №2265 від 29 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі закрити.
Стягнути в користь держави з ІНФОРМАЦІЯ_4 за рахунок бюджетних асигнувань суму судового збору, що становить 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Головуючий Чир П. В.