465/9146/23
1-кп/465/608/26
Іменем України
18.02.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі:
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження за №42022141410000511від 21.11.2022 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянами України, уродженця смт. Королево Виноградівського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не засудженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України
за участі обвинуваченого ОСОБА_4
встановив:
солдат ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 04.01.2022 не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_2 до моменту добровільної явки, а саме 07.11.2023 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що за адресою: вул. М. Кривоноса, б. 6, м. Львів.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.4 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно самовільно залишив військову частину без поважних причин. Просив суворо не карати.
В судовому засіданні прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та за можливості застосувати положення ст. 75 КК України.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження таких визнано недоцільним. У суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого вірно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 4 ст. 407 КК України, так як він, будучи військовослужбовцем самовільно залишив військову частину без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, скарг по місцю служби не надходило.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченим.
Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у вигляді позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України (в редакції КК України, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, вчинення кримінального правопорушення до посилення відповідальності за військові злочини, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, добровільне з'явлення до військової частини, готовність відповідати за скоєне, позитивні дані службової характеристики обвинуваченого щодо його добросовісного виконання поставлених задач, думка прокурора про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання згідно ст.75 КК України, є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
Разом з тим, на ОСОБА_4 слід покласти обов'язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи або проживання.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1