Справа № 462/9200/25
17 лютого 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючої судді Гедз Б.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача - Гедзь О. В. через систему «Електронний суд» звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 71894348 від 14.06.2025 у розмірі 19 350,00 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 14.06.2025 між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання коштів у кредит № 71894348 шляхом обміну електронним повідомленням, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 14.06.2025 до 13.07.2025) зі сплатою відсотків у розмірі 0,25 % на день, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідачки, комісія за надання кредиту складає 15 % від усми наданого кредиту, що складаає 900 грн. 16.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет укладено Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідачки за Договором про надання коштів у кредит № 71894348 від 14.06.2025 року на загальну суму 19 350,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики щодо повернення кредиту у останньої утворилася заборгованість, яка станом 16.10.2025, складає 19350,00 грн, з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами; 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією та 12 000 грн. - сума заборгованості за пенею (неустойкою). На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 23.12.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачці встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Крім цього, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.12.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
15.01.2026 року на адресу суду надійшли документи, витребувані ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.12.2025 року у АТ «Універсал Банк".
Відповідачка ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі повідомлялась належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за її зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим порвідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідачка у встановлений судом строк не надала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких заяв, клопотань від відповідачки теж не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 71894348 (надалі - Договір), за умовами п. 2.2.1-2.2.3 якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,250 % в день (базова процентна ставка/фіксована) /а.с. 22-36/.
Указаний Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 64412, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін /35/.
Вказаний додаток № 1 до Договору позики від 14.06.2025 № 71894348 також підписано відповідачем, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 64412 /а.с.38/.
Відповідно до п. 2.2.4. Договору комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 900,00 грн.
Відповідно до п. 2.4. Договору позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного його погашення.
У п. 5.1 Договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився перед укладанням (підписанням) Договору, з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить в тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про Кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на Сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».
Крім цього, відповідно до п. 5.6. Договору цей договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.
Наведене також підтверджується довідкою про ідентифікацію, видану директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», про те, що 14.06.2025 о 15:13:09 год. на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачці ОСОБА_2 відправлено одноразовий ідентифікатор 64412 /а.с.37/.
З відповіді АТ «Універсал Банк» від 15.01.2026 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , відповідно до руху коштів по рахунку відкритого до даної платіжної картки 14.06.2025 надійшло зарахування грошової суми у розмірі 6 000,00 грн.
Відтак, реквізити платіжної картки, вказаної АТ «Універсал Банк», збігаються із тими, які зазначено у пункті 12 Договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість відповідачки ОСОБА_2 за Договором від 14.06.2025 № 71894348 станом на 16.10.2025 року становить 19350,00 грн, з яких: 6 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 450,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами; 900,00 грн. - сума заборгованості за комісією та 12 000 грн. - сума заборгованості за пенею (неустойкою) (а.с.11-13).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачкою електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідачка всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.
Оскільки вказаний договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Також судом встановлено, що 16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого, останнє набуло права грошової вимоги до відповідачки за Договором від 14.06.2025 року № 71894348 /а.с.46-49/.
Так, згідно п. 2.1.3. Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавець до Фактора/Позивача вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 до Договору факторингу від 16.10.2025 року № 16/10/25, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги (порядковий номер 4082) до відповідачки за Договором від 14.06.2025 № 71894348 на загальну суму 19350,00 грн. /а.с.42/.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінпром Маркет» за Договором від 14.06.2025 року № 71894348, загальна заборгованість відповідачки за період з 15.10.2025 до 04.11.2025 становить 19350,00 грн. яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 450,00 грн.; суми простроченої сплати комісії за надання кредиту - 900,00 грн., суми простроченої сплати пені - 12 000,00 грн. /а.с.14/.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за Договором позики, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги до відповідача та набуття такого права ТОВ «Фінпром Маркет» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Поруч з тим, щодо заявленої позовної вимоги про стягнення із відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 900,00 грн, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такої виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про споживчий кредит 16.10.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 900,00 грн, встановлена кредитним договором, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Аналогічного змісту правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Така ж позиція наведена і постановах Львівського апеляційного суду, зокрема у справі
№ 463/1989/25 від 20.10.2025, № 465/1967/25 від 16.10.2025, № 459/231/24 від 29.09.2025,
№ 459/1113/24 від 17.04.2025.
Відтак, із врахуванням викладеного вище, оскільки положення кредитного договору
№71894348 від 14.06.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними з моменту укладення договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника заборгованості за комісією за надання кредиту, так як така за своєю правової природою не є тілом кредиту, а тому безпідставно включена позивачем до загальної суми заборгованості відповідача за кредитним договором.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором по неустойці в розмірі 12000,00 грн задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина другастатті 551 ЦК України).
В свою чергу, 15.03.2022 прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022. Вказаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Суд враховує те, що кредитний договір між сторонами був укладений 14.06.2025, а з позовом товариство звернулося до суду 19.11.2025.
Таким чином, суд враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по неустойці в розмірі 12000,00 грн необхідно відмовити.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За встановлених у справі обставин стягненню з відповідачки підлягає заборгованість за тілом позики в сумі 6 000,00 грн. та заборгованості за процентами в межах строку кредитування в сумі 450,00 грн., в загальній сумі 6450,00 грн, а отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору.
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 6450,00 грн., а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 807,33 грн. потрібно покласти на відповідачку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.08.2025 року між ТОВ «Фінпром Маркет» в особі директора Гедзь О. В. та адвокатом Ткаченко Ю. О. укладено договір про надання правової допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року /а.с.46-50/.
Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 25.08.2025 року № 25-08/25/ФП), витягом з Акту № 1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 25.08.2025 року № 25-08/25/ФП.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Тобто, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постановах від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22. Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідачки не надходило.
В силу вищевказаних норм закону, з огляду на те, що суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 500,00 грн.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 6450,00 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 807, 33 грн (вісімсот сім гривень) гривень 33 копійки та витрати на правову допомогу в розмірі4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 17.02.2026.
Суддя(підпис) Б.М.Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/9200/25
Суддя Б.М.Гедз