Справа № 462/6771/25
18 лютого 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Пилип'юк Г. М.
за участю секретаря судового засідання - Байдали М. Б.
заявника - ОСОБА_1
представника заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документу,
встановив:
заявник звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із заявою, в якій просить встановити факт, що договір купівлі-продажу квартири від 23.04.2002 року серії АЕР № 556657, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С. на прізвище ОСОБА_3 ім'я ОСОБА_4 по батькові ОСОБА_5 та реєстраційне посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на прізвище ОСОБА_3 ім'я ОСОБА_4 по батькові ОСОБА_5 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви покликається на те, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2002 року серії АЕР № 556657 вона « ОСОБА_1 » купила квартиру АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Забродською О. С. 10.05.2002 року Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки їй було видано реєстраційне посвідчення серії НОМЕР_2 , у якому зазначено, що «Львівське обласне бюро технічної інвентаризації посвідчує, що квартира АДРЕСА_2 , складається з чотирьох кімнат, житловою площею 63,8 кв.м. по АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_1 ». В договорі купівлі-продажу квартири від 23.04.2002 року та реєстраційному посвідченні, виданому 10.05.2002 року ЛОДКБ ТІ та ЕО на її ім'я зазначено « ОСОБА_4 », що не відповідає її імені « ОСОБА_6 », яке значиться у свідоцтві про її народження, паспорті та довідці про присвоєння ідентифікаційного номеру. Дані розбіжності в зазначені її імені як « ОСОБА_4 » свого часу вона не помітила. Вона звернулась до Залізничного центру надання адміністративних послуг щодо внесесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належної їй на праві власності квартири, однак їй було відмовлено у такій реєстрації у зв'язку із наявністю розбіжностей у свідоцтві про народження та паспорті, в яких її ім'я зазначено як « ОСОБА_6 », а в договорі купівлі продажу квартири від 23.04.2002 року та реєстраційному посвідчені ЛОДКБ ТІ та ЕО від 10.05.2002 року її ім'я зазначено, як « ОСОБА_4 », що не відповідає дійсності.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала покликаючись на мотиви такої, просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради зазначила, що покладається на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» було роз'яснено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст.273 ЦПК України факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені та по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 12 постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дрогобич, Львівської області про що 07.05.1965 року зроблено відповідний запис № 357 (а.с. 5).
Паспорт громадянина України видано Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Згідно довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 06.12.1996 року ОСОБА_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с. 7).
23.04.2002 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С. та зареєстровано у реєстрі за № 587 (а.с. 9).
Як вбачається із реєстраційного посвідчення, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 10.05.2002 року, квартира АДРЕСА_4 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі договору купівлі продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С. 23.04.2002 року за реєстром № 587 та записано в реєстрову книгу № 73 за реєстровим № 55727 (а.с. 8).
19.08.2025 року рішенням про відмову в проведені реєстраційних дій № 80430082 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки наявні розбіжності щодо ПІБ власника, а саме у імені, в поданих заявником документах - у договорі купівлі-продажу квартири від 23.04.2002 року, реєстраційному посвідчені і документі отриманому від Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вказано ім'я « ОСОБА_4 », у поданій заяві про державну реєстрацію прав у заявника вказано ім'я « ОСОБА_6 » (а.с. 29).
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення, а тому слід встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2002 року серії АЕР № 556657, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С. та реєстраційного посвідчення серії КММ № 074613, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
Керуючись ст. 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
ухвалив:
заяву задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючих документів, а саме договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2002 року серії АЕР № 556657, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Забродською О. С., зареєстровано в реєстрі № 587 та реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;
Заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 26526811, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, 299.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.