Справа №461/10943/25
/заочне/
17 лютого 2026 року Галицький районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Старовецька С.І.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову покликається на те, що він зареєстрований та проживає в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із позивачем в даній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_4 , який з 1998 року за вказаною адресою не проживає і точне місце його перебування є невідомим, оскільки будь який контакт із ним втрачено. Позивач зазначає, що він не може поставити питання перед міською радою щодо належного оформлення прав на проживання в квартирі в зв'язку з неможливістю отримати відповідної згоди від відповідача, незважаючи на те, що останній у квартирі не проживає, будь-який інтерес до проживання чи користування квартирою не проявляв та не проявляє, а усі витрати по утриманню квартири та оплаті комунальних послуг несе лише позивач. Зважаючи на відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_4 , отримати відповідну заяву не є можливим. Така ситуація впливає на реалізацією права ОСОБА_1 щодо переоформлення договору найму квартири і створює умови, за яких позивач не може реалізувати своє право на переукладення договору. Таким чином, реєстрація відповідача у даній квартирі, який фактично там не проживає, породжує для позивача численні незручності. У зв'язку з цим просить позов задоволити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце слухання справи ( відповідно до ст.128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, оскільки місце знаходження відповідача невідоме), також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи без його участі, а тому згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач.
Третя особа ОСОБА_3 в судому засіданні позов підтримала.
Представник третьої особи ЛМР подала заяву про розгляд справи без її участі; при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи ГРА ЛМР в судове засідання не з'явився, належно були повідомлені про час та місце слухання справи
Заслухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільно процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Згідно ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної депутатів м. Львова Львівської області від 08.09.1987 року №450, квартиру АДРЕСА_2 з однієї кімнати площею 15,4 кв. м. та кухні без комунальних вигод, наймач якої, гр. ОСОБА_5 , помер у вересні 1983 році, було знято з числа службових Львівського АТП «Львівкомунтранс» (тепер КАТП 1328) та видано ордер на цю квартиру дружині померлого гр. ОСОБА_6 , робітниці Львівської шкіргалантерейної фабрики.
На той час сім'я складалась з трьох осіб - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_7 . З 1982 року ОСОБА_6 разом із сім'єю проживала у цій квартирі (а.с.8).
19 липня 1986 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується витягом з ДРАЦС громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00047138817 від 24.09.2024 року (а.с.14-15).
З того часу позивач проживає у вказаній квартирі та з 14.07.1989 року зареєстрований у ній.
Від спільного подружнього життя у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.11.1994 року серія НОМЕР_1 (а.с.16).
Свідоцтвом про шлюб від 17.11.2012 року серія НОМЕР_2 підтверджується зміна прізвища доньки з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 (а.с.17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 видане відділом РАГС Львівського міськвиконкому 21.06.1999 року (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла донька дружини ОСОБА_12 (зміна прізвища підтверджується свідоцтвом про шлюб від 22.10.2005 року серія НОМЕР_4 ), що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.09.2010 року серія НОМЕР_5 (а.с.20).
Після смерті ОСОБА_11 в квартирі АДРЕСА_2 , залишились проживати ОСОБА_1 (позивач) та донька ОСОБА_3 , будучи зареєстрованими у вказаній квартирі, що підтверджується відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №170202 від 06.09.2024 року. (а.с.9).
Разом із ними у квартирі прописаний також син покійної ОСОБА_11 від першого шлюбу, - ОСОБА_4 (відповідач).
Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно ст. 106 ЖК УРСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
З метою реалізації права ОСОБА_1 звернувся до Галицької районної адміністрації ЛМР із заявою про надання дозволу на переоформлення договору найму квартири АДРЕСА_2 , однак отримав відмову, зважаючи на те, що до свого звернення не долучив, зокрема, заяви-згоди на переоформлення договору найму з уточненням, хто буде основним квартиронаймачем від ОСОБА_4 , який є зареєстрований у квартирі (а.с.10).
При цьому, встановлено, що згоду від ОСОБА_3 позивач отримав і така була подана в районну адміністрацію.
Однак, зважаючи на відсутність відомостей про місце перебування ОСОБА_4 , отримати відповідну заяву від нього не є можливим.
Вказана ситуація впливає на реалізацією права позивача щодо переоформлення договору найму квартири і створює умови, за яких не може реалізувати своє право на переукладення договору.
Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом, однак вона по даний час залишається зареєстрованою у цій квартирі, що породжує численні незручності для позивача та створює йому перешкоди у реалізації права власності на квартиру.
ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 з 1998 року за вказаною адресою не проживає і точне місце його перебування є невідомим, оскільки будь який контакт із ним втрачено після того, як він виїхав в росію. Жодної участь у сплаті житлово-комунальних послуг та витрат по утриманні будинку не несе понад 20 років.
Як вбачається з акту обстеження від 09.10.2025 року, складеного працівниками ЛКП «Старий Львів», ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 не знаходився та зі слів сусідів не проживає з 1998 року.
Допитаний в судовому засіданні, в якості свідка позивач ОСОБА_1 , ствердив, що після укладення шлюбу з ОСОБА_11 у 1986 році він постійно проживав та був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 в той час теж проживав з ними до моменту, поки у 1998 році не одружився і став проживати окремо і лише один або два рази на місяці приходив навідувати свою матір. Коли його матір ОСОБА_11 померла, то ОСОБА_4 взагалі перестав приїжджати в квартиру. Своїх контактів ОСОБА_4 не залишив і жодних зв'язків з ним з того часу немає.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що до 1999 року, коли померла її матір, свідок проживала в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 свідок бачила останній (і єдиний) раз у 2010 році на похороні сестри. ОСОБА_3 зазначила, що вона спочатку не знала, що ОСОБА_4 це її брат, оскільки вона з ним жодних стосунків не підтримувала ні до того, ні після. Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 лише повідомив їй, що він разом із дружиною проживає в росії. Також свідок зазначила, що вона має ключі і доступ до квартири на АДРЕСА_3 і жодного разу там ОСОБА_4 не бачила, особистих речей його в квартирі немає, всі витрати на утримання квартири несе батько ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_13 (сусід) пояснив, що проживає в будинку з 1982 року і не бачив ОСОБА_4 більше 20 років; останній раз свідок його бачив на похороні матері і з того часу ОСОБА_4 у квартирі не з'являвся. Також свідок підтвердив, що підписував акт про те, що ОСОБА_4 не проживає в квартирі АДРЕСА_2
Свідок ОСОБА_14 (сусідка) повідомила, що проживає в будику на АДРЕСА_3 (позивач) проживає в квартирі АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 бачила ще коли той був юний, а останній раз бачила його у 1999 році на похороні матері, після того жодного разу ОСОБА_4 свідок не бачила. Також свідок підтвердила, що підписувала акт про те, що ОСОБА_4 не проживає в квартирі АДРЕСА_2 .
Таким чином, достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 протягом тривалого часу (з 1998 року) в квартирі АДРЕСА_2 не проживає без поважних причин, не цікавиться квартирою, не несе витрат по її утриманню, не зберігає своїх особистих речей, не сплачує комунальні послуги.
Дані обставини справи стверджуються доказами, які містяться у матеріалах справи (в т.ч. показами свідків), які не викликають сумніву у їх об'єктивності.
Оглянутими судом квитанціями за період 2014-2025 років встановлено, що оплату за житлово- комунальні послуги з утримання спірної квартири здійснював позивач.
Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Виходячи зі змісту норм ст. ст. 1,6,9,61 ЖК України, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності.
Відповідно до ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Виходячи з положень Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка проживає в цьому житловому приміщені, так і для відмови в цьому.
За вказаних обставин, вважаю, що відповідач, не проживаючи більше шести місяців без поважних причин, втратив право на користування житловим приміщенням, оскільки підстави за яких жиле приміщення може зберігатися за тимчасово відсутнім наймачем відсутні про що зокрема свідчить тривалий термін відсутності відповідача.
Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Суд вважає, що реєстрація відповідача у зазначеній квартирі перешкоджає позивачу у реалізації своїх житлових прав, створює труднощі в оплаті за житлово-комунальні послуги, відтак задоволення судом позову у цілому відновить порушене право позивача на повноцінне користування житлом.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право на користування квартирою, знайшли своє ствердження під час розгляду справи, а тому підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
позов задоволити.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 18.02.2026.
Суддя І.Р.Волоско