Справа № 461/1165/26
Провадження № 1-кс/461/822/26
17.02.2026 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025140110003260 від 01.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, ОСОБА_4 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан», який введений Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995, №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила перетинання державного кордону), військовозобов'язаним громадянам України віком від 18 до 60 років, виїзд за межі України заборонено, за невстановлених органом досудового розслідуванням обставин (час та місце), однак не пізніше 22.05.2025, вступив у злочинну змову із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковником ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділене в окремо провадження) з метою протиправної діяльності, яка полягала у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, після чого вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
Так, приблизно на початку травня 2025 року, орієнтовно о 12:00 годині, на автомобільній заправці «SOCAR», яка розташована у м. Львові по вул. Кульпарківській, точної дати та місця в ході досудового розслідування не встановлено, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковник ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) під час розмови з ОСОБА_6 , знаючи про те, що в ОСОБА_6 є син призовного віку ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою із ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_6 про те, що він займається організацією незаконного переправлення громадян призовного віку через державний кордон України та за грошову винагороду запропонував ОСОБА_6 незаконно переправити його сина через Державний кордон України.
В подальшому, 03.06.2025 приблизно о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи на автозаправці «WOG», за адресою: с. Солонка, Львівський район, Львівська область, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковник ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), під час зустрічі з ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, направленого на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб через Державний кордон України, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , повідомив останньому план незаконного переправлення сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 через державний кордон України на автотранспорті, який він підшукає та надасть. При цьому, додатково надав гарантії безпечного виїзду ОСОБА_7 через державний кордон України, за що останній у найкоротший термін має передати йому грошові кошти у розмірі 15 000 Євро.
В подальшому, 04.06.2025 близько 17:41 год. ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковником ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), маючи спільний прямий злочинний умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та керівництво такими діями, керуючись корисливим мотивом з метою протиправного збагачення, зустрілись із ОСОБА_6 на автомобільній заправці «WOG», за адресою: вул. Стрийська буд. 12, с. Сокільники, Львівського району, Львівської області, де переконавшись про наявність грошових коштів у ОСОБА_6 , ОСОБА_4 повідомив про деталі організації незаконного переправлення сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 через Державний кодон України на автотранспорті, який він підшукає та надасть, а також місця та часу такого переправлення. Також ОСОБА_4 повідомив, що вартість послуг, за незаконне переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України становить 18500 доларів США, що включає: 1000 доларів за виготовлення ОСОБА_7 фіктивних медичних документів, про нібито наявність у нього групи інвалідності, 500 доларів США - оплата водієві за перевезення ОСОБА_7 через державний кордон України, та 17000 доларів США - оплата за надані ними послуги, щодо організації незаконного переправлення його сина через державний кордон України. Також ОСОБА_4 наполіг, щоб грошові кошти за незаконне переправлення ОСОБА_7 - ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 , та останній зберігав їх у себе до моменту перетину ОСОБА_7 державного кордону України. При цьому, вчергове гарантував безпечний виїзд військовозобов'язаного ОСОБА_7 через державний кордон України.
Після чого, перебуваючи на автомобільній заправці «WOG», за адресою: вул. Стрийська буд. 12, с. Сокільники, Львівського району, Львівської області ОСОБА_6 , за вказівкою ОСОБА_4 , передав ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), грошові кошти у сумі 15 000 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становить 711 394,5 гривень за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Після чого злочинна діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була припинена працівниками правоохоронних органів.
12.02.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У випадку визнання судом винним ОСОБА_4 , йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років із конфіскацією майна.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 , на праві приватної спільної сумісної власності належить квартири АДРЕСА_1 .
Слідчий вказує, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існує необхідність у вжитті заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту належного підозрюваному нерухомого майна, у зв'язку з чим просить клопотання задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без участі підозрюваного з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 , на праві приватної спільної сумісної власності належить квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до санкції ч. 3 ст. 332 КК України, встановлено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Тобто, у випадку визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Дослідивши додані до клопотання документи, оцінивши доводи слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням. Слідчий суддя також враховує, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження його права власності, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження.
Слідчий суддя при цьому зважає на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований відповідно до вимог ст. 174 КПК України, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною 4 статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Накладення арешту на майно підозрюваного не є припиненням права власності/позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на майно, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатися та відчужувати таке майно, без встановлення заборони користування ним, що, враховуючи завдання кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.
Під час розгляду справи доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене слідчий суддя погоджується з заявленою слідчим необхідністю накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження майном, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- частки квартири, загальна площа 49,4 кв.м. (реєстраційний номер майна 27448675), адреса: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1