Справа № 461/1189/26
Провадження № 1-кс/461/829/26
про застосування запобіжного заходу
13.02.2026 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання слідчого спеціальної поліції відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городжів Жовківського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою будівельною освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні дітей: ОСОБА_7 , 2022 р.н., ОСОБА_8 , 2020 р.н., раніше не судимого, відносно якого в провадженні Жовківського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025141400000269 від 24.04.2025, за ч.2 ст.152, ч.1 ст.146 КК України,
у кримінальному провадженні, внесеному 31.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000136, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,
слідчий спеціальної поліції відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із клопотанням, у якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з утриманням в Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19», без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000136 від 31.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_5 ) діючи умисно, тобто передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок вчинення кримінального правопорушення у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, створив Інтернет сторінку в соціальній мережі «TikTok» під назвою « ОСОБА_9 », через яку погрожував розповсюдити відомості про інтимну сторону життя потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_10 ), за що і вимагав грошові кошти в сумі 5000 (п'яти тисяч) доларів США.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, у зв'язку із триваючою військовою агресією російської федерації проти України, введений в Україні воєнний стан неодноразово продовжено.
Так, ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та за невстановленим досудовим розслідуванням часу та обставин отримав доступ до фотознімків інтимного характеру ОСОБА_10 .
В подальшому, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме - грошовими коштами ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому місці, 01.01.2026 в ході телефонної розмови, користуючись номером телефону НОМЕР_1 , висловив протиправну вимогу щодо передачі йому грошових коштів в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США. У разі відмови передати кошти, ОСОБА_5 погрожував розповсюдити фотографії інтимного характеру, на котрих зображена ОСОБА_10 , які вона бажала залишити в таємниці, в мережі Інтернет (зокрема у групах месенджерів та соціальних мережах), що призвело б до розголошення конфіденційної інформації та приниження честі й гідності потерпілої.
Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_10 погрози ОСОБА_5 сприймала як реальні та переживаючи за те, що певні відомості її інтимного життя стануть відомими великому колу людей, включаючи її рідних та друзів, що у свою чергу могло призвести до тяжких психологічних страждань, руйнування сімейних відносин, дискредитації її як особистості в очах рідних та колег, а також створення атмосфери суспільного осуду, якої вона бажала уникнути, однак не мала змоги передати суму у розмірі 15000 доларів США, яку незаконно вимагав ОСОБА_5 , останні дійшли усної згоди, щодо передачі грошових коштів в сумі 5000 (п'яти тисяч) доларів США.
В подальшому, ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме - грошовими коштами ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому місці, 23.01.2026 на підтвердження своїх неправомірних намірів та з метою примушування потерпілої до конкретних дій, а саме передачі грошових коштів, використовуючи месенджер «Viber» надіслав смс-повідомлення на мобільний телефон ОСОБА_10 , яке містило скріншот Інтернет-профілю в соціальній мережі «TikTok» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на якій була зображена ОСОБА_10 , котра містила систематизовану інформацію про особу, а саме ім'я профілю та фотографію особи, за котрою можна ідентифікувати особу в мережі Інтернет, однак дана Інтернет сторінка потерпілій не належала.
В подальшому, ОСОБА_5 26.01.2026 о 21:14 год., реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме - грошовими коштами ОСОБА_10 , використовуючи новостворену Інтернет сторінку в соціальній мережі «TikTok» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », використовуючи месенджер «Viber», надіслав смс-повідомлення потерпілій ОСОБА_10 , які містили особисті фотографії ОСОБА_10 у тому числі й інтимного характеру на котрих були зображені ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , таким чином змушуючи її повірити у справжність його погроз щодо розголошення конфіденційної інформації, яку вона об'єктивно бажала зберегти в таємниці, що й поставило потерпілу в умови безвиході та змусило сприймати вимоги ОСОБА_5 як єдиний спосіб захисту своїх прав.
В подальшому, ОСОБА_5 02.02.2026 приблизно о 13:05 год., реалізовуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, а саме - грошовими коштами ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому місці в ході телефонної розмови, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , з потерпілою висловив погрози фізичною розправою над нею та близькими родичами у разі не виконання його умов щодо передачі грошових коштів в обумовленій сумі, які потерпіла, будучи доведеною до тяжких психологічних страждань, сприймала як реальні.
В подальшому ОСОБА_5 , діючи умисно, реалізовуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок грошових коштів потерпілої ОСОБА_10 , 12.02.2026 приблизно о 13:15 год., перебуваючи по вул. Шевченка, с. Крехів, Львівської області, Жовківського району, зустрівся з ОСОБА_10 , в ході якої перебуваючи на місці водія в автомобілі «Вольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_2 , відкривши ліву сторону куртки, у яку був одягнений, показав потерпілій предмет, схожий на пістолет, як погрозу застосування насильства та, яку остання сприйняла як реальну та надав вказівку їй відкрити задні двері автомобіля ззаду водійського місця та покласти туди грошові кошти. В подальшому, ОСОБА_5 вийшов з машини та демонструючи предмет, схожий на пістолет, який знаходився під курткою зліва, в агресивній формі наказав відкрити задню дверку автомобіля та покласти в салон грошові кошти. Далі ОСОБА_5 повернувся на водійське сидіння автомобіля та ОСОБА_10 передала йому несправжні (імітаційні) засоби, які імітують автентичні грошові кошти, номіналом по 100 доларів США кожна, в загальній кількості 50 (п'ятдесят) штук - предмет неправомірної вигоди на загальну суму 5 000 доларів США, які він поклав на переднє пасажирське сидіння автомобіля, в якому знаходився та проїхавши приблизно 100 метрів протиправна діяльність, ОСОБА_5 була припинена правоохоронними органами, а сума неправомірної вигоди вилучена під час проведення слідчих дій.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вимозі передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілою та її близькими родичами, розголошення відомостей, які потерпіла бажає зберегти в таємниці (вимаганні), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
12.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілої ОСОБА_10 ; протоколом ідентифікації грошових коштів; протоколом затримання в порядку ст.208 КПК України; речовими доказами; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При оцінці обставин, передбачених ст.178 КПК України, досудове слідство дійшло до наступних висновків:
- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення є вагомими, належними та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
- у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що за ступенем тяжкості відноситься, відповідно до ч.6 ст.12 КК України, до особливо тяжкого злочину;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 дозволяє застосування щодо нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування.
Окрім цього, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив вказаний злочин під час дії запобіжного заходу по іншому інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.2 ст.152 КК України, який обрано останньому 25.04.2025 Жовківським районним судом Львівської області та у зв'язку зі сплатою застави в розмірі 181 680 грн, останній був звільнений з-під варти, при цьому на останнього покладено обов'язки, які стали гарантією належної поведінки.
Також, під час затримання ОСОБА_5 12.02.2026 останній здійснював опір працівникам поліції, а саме запшикав очі перцевим балончиком та наніс удари руками по обличчі працівникам поліції.
Таким чином, оцінюючи особу підозрюваного та вчинене ним кримінальне правопорушення, його значну суспільну небезпеку, орган досудового розслідування вбачає наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, яким неможливо запобігти у разі перебування підозрюваного на волі, а саме те, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Враховуючи викладені вище обставини, орган досудового розслідування вважає, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у тому числі - домашній арешт та особисте зобов'язання, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків.
На підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України, просить не визначати підозрюваному розмір застави.
Так, згідно ст.183 КПК України, заборон для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави не має, оскільки вчинення нового злочину під час дії попереднього запобіжного заходу та свідоме ігнорування покладених на нього обов'язків свідчить про: неефективність застави як стримуючого механізму, відсутність належного впливу попередніх процесуальних обмежень, високий ступінь суспільної небезпеки поведінки особи.
Із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_5 , а також те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та вчинене із погрозою застосування насильства проти потерпілого, а тому жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти вище зазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав, наведених у ньому та просила таке задоволити. Вказала, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні. Звертає увагу, що підозрюваний порушив обов'язки, покладені на нього ухвалою Жовківського районного суду Львівської області, та виїхав за межі населеного пункту, в якому проживає.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, а у випадку застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою просив визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При вирішенні клопотання, просив врахувати те, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей. Звертає увагу, що підозрюваний не застосовував до потерпілої фізичне насильство.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника, щодо задоволення клопотання заперечив. Додатково пояснив, що з вищою будівельною освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні дітей: ОСОБА_7 , 2022 р.н., ОСОБА_8 , 2020 р.н.
Заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції України у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 31.01.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026140000000136, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.02.2026, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано о 13 годині 30 хвилин 12.02.2026, в порядку ст.208 КПК України.
12.02.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вимозі передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілою та її близькими родичами, розголошення відомостей, які потерпіла бажає зберегти в таємниці (вимаганні), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Згідно змісту ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.177 КПК України).
Згідно положень ст.178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке у відповідності до положень ст.12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12026140000000136, згідно якого 31.01.2026 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України;
- рапорт старшого оперуповноваженого УКР ГУ НП у Львівській області від 04.02.2026;
- заяву ОСОБА_10 від 31.01.2026 про вчинення кримінального правопорушення;
- протоколи допиту потерпілої ОСОБА_10 від 31.01.2026, 04.02.2026;
- протокол огляду речей від 04.02.2026;
- протокол затримання особи ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину від 12.02.2026;
- протокол додаткового допиту потерпілої ОСОБА_10 від 13.02.2026,
вважаю, обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_5 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані слідчому судді разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
На думку слідчого судді існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні шляхом її переконання та залякування, з метою надання нею неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному. Також слідчий суддя враховує, що на даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, показання яких будуть мати важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення. Відповідно, ОСОБА_5 може намагатись вплинути на таку особу з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також узгоджувати з ними свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованого злочину.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначених ст.615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК).
Також слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, негативно впливати на хід досудового розслідування, перешкоджати проведенню слідчих дій, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи те, що в провадженні Жовківського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025141400000269 від 24.04.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.152, ч.1 ст.146 КК України, що свідчить про його схильність до кримінальної поведінки та вчинення насильницьких злочинів, а спосіб вчинення інкримінованого йому у цьому кримінальному провадженні кримінального правопорушення носить вкрай зухвалий характер, відтак, існує ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При вирішенні клопотання слідчим суддею враховуються дані про особу підозрюваного, а саме те, що такому станом на день вирішення клопотання виповнилося 38 років, з вищою будівельною освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні дітей: ОСОБА_7 , 2022 р.н., ОСОБА_8 , 2020 р.н., раніше не судимий, відносно такого в провадженні Жовківського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025141400000269 від 24.04.2025, за ч.2 ст.152, ч.1 ст.146 КК України.
Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваного, та те, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі не були надані стороною захисту.
При цьому, наявність тих обставин, що підозрюваний одружений, має на утриманні дітей: ОСОБА_7 , 2022 р.н., ОСОБА_8 , 2020 р.н., раніше не судимий, не мають такого ступеню довіри, що можуть бути враховані як такі, що мають запобіжний вплив на процесуальну поведінку підозрюваного та не є, в даному випадку, безумовною підставою для застосування йому більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку підозрюваного, та для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, підозрюваному слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що є достатнім та необхідним для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно протоколу затримання ОСОБА_5 затримано о 13 годині 30 хвилин 12.02.2026, а тому строк тримання під вартою слід обчислювати із вказаного моменту.
За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, вчиненому з погрозою насильства над потерпілою та її близькими родичами, з врахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення йому розміру застави, як альтернативи до запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст.177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання слідчого спеціальної поліції відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 - задоволити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на строк 60 днів, - тобто до 13:30 год. 12.04.2026, із утриманням його у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Відповідно до положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави не визначати.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та направити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 17.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_11