ЄУН 337/5943/25
2/337/262/2026
05 лютого 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бессарабової Т.П.
представника позивача - адвоката Шевченко А.В.
представника відповідачки - адвоката Нікітіної Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
12.11.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позов мотивував тим, що з відповідачкою вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 і за рішенням суду з нього на користь відповідачки стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.12.2016 і до повнолітня дитини. Разом з тим, 09.10.2020 він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 та від цього шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_6 . За судовим наказом Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з нього на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.10.2025 і до повнолітня дитини. Отже на теперішній час він має трьох утриманців, витрати на забезпечення сім'ї несе самостійно. Вказані обставини свідчать про те, що з моменту винесення рішення про стягнення аліментів на утримання сина у нього як платника аліментів змінився сімейний та матеріальний стан, що є підставою для зменшення розміру аліментів.
Ухвалою суду від 18.11.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено підготовче судове засідання.
15.12.2025 до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Нікітіної Т.Г., в якому відповідачка позов не визнала повністю та зазначила, що обставини, на які посилається позивач в позовній заяві, є необґрунтованими. Перебування на утриманні позивача другої дитини він іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, батьки не мають компенсувати зменшення аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Позивач як батько має рівні обов'язки відносно обох своїх дітей. Крім того, сторона позивача штучно створює обставини неможливості сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина. По-перше, представником позивача у цій справі адвокат Шевченко А.В. Вона ж зазначена представником заявника - ОСОБА_5 (дружини позивача) при зверненні до Шевченківсього районного суду м.Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 . Тобто адвокат в спірних правовідносинах фактично представляє осіб, інтереси яких суперечать один одному. По-друге, виданий Шевченківським районним судом м.Запоріжжя 22.10.2025 судовий наказ про стягнення з позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 на даний час на примусовому виконанні в органах ДВС не перебуває, відповідне виконавче провадження відсутнє. Аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 стягнуті з позивача також в розмірі 1/4 частини його доходу, але позивач ініціював зменшення розміру аліментів лише на утримання сина, з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання доньки до суду не звертався. Враховуючи вказане, просить в позові відмовити повністю.
Ухвалою суду від 18.11.2025 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача - адвокат Шевченко А.В. в судовому засіданні позов підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить його задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснила, що позивач офіційно працює та аліменти на утримання сина утримуються з його заробітної плати за місцем роботи. Наскільки їй відомо, заборгованість відсутня. Разом з тим, їй невідомо який саме розмір доходу має позивач і в якому розмірі з нього стягуються аліменти. Однак вже перебування позивача в іншому шлюбі і утримання неповнолітньої доньки є підставою для зменшення розміру аліментів. Його дружина не працює, перебуває у відпустці по догляду за донькою. Позивач самостійно утримує родину. Після видачі судового наказу про стягнення аліментів на доньку, позивач з позовом про зменшення розміру цих аліментів не звертався, оскільки його дружина ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, потребує його допомоги і визначений судовим наказом розмір аліментів -1/4 має забезпечувати і утримання дружина. Питання зміни розміру аліментів можливо буде ініційовано після досягнення донькою 3-х років.
Представник відповідачки - адвокат Нікітіна Т.Г. в судовому засіданні позов не визнала повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить в задоволені позову відмовити повністю. Додатково суду пояснила, що наявність у позивача іншої дитини не звільняє від обов'язку утримувати сина від шлюбу з відповідачкою. Жодних доказів погіршення матеріального стану позивача у зв'язку з народженням доньки сторона позивача не надала. Аліменти на обох дітей стягнуті з позивача в рівних частках. Зменшення розміру аліментів на доньку позивачем не ставиться. Вважає, що сторона позивача зловживає своїми правами, штучно створила підстави для звернення до суду з цим позовом.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989р., яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ст.51 Конституції України дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч. 8,9 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з ст.180 СК України на батьків покладений обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006р. у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява №31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Суд встановив, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу між сторонами проживає разом з матір'ю - відповідачкою ОСОБА_8 .
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24.01.2017 (цивільна справа №2/337/188/2017, ЄУН 337/4759/16-ц) з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_9 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.12.2016 і до повнолітня дитини.
Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні в Запорізькому відділі ДВС у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження ВП № 71291471 відкрито 14.03.2023.
09.10.2020 позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 .
Від цього шлюбу позивач має малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.10.2025 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя видано судовий наказ №2-н/336/651/2025, ЄУН 336/10247/25, яким з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуті аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.10.2025 і до повнолітня дитини.
Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 11.12.2025 відомості про перебування вказаного судового наказу в будь-якому відділі ДВС на примусовому виконанні відсутні.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
П.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.
В даному випадку суд виходить з того, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме, зміни матеріального або сімейного стану одержувача чи платника аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом цієї норми права підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального чи сімейного стану. При цьому, зазначені положення закону не виключають як одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів, так і їх самостійне, незалежне одна від одної існування.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач обґрунтовує свої вимоги зміною сімейного стану (одруження, народження дитини) та необхідністю утримання нової родини, що не дозволяє йому сплачувати аліменти на користь відповідачки у раніше визначеному розмірі.
В даному випадку доведення підстав для зменшення розміру аліментів покладається в силу вимог ст.12,13,81 ЦПК України на позивача.
Разом з тим, суд вважає, що позивач та його представник в порушення вимог ст.12,13,81 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів, які б достовірно та в достатній мірі підтверджували зміну сімейного та матеріального стану позивача до такого ступеня, який би унеможливлював сплату ним аліментів на утримання неповнолітнього сина у раніше визначеному судом розмірі, і слугували би підставою для зменшення їх розміру.
Як встановлено судом, дійсно після стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 та від цього шлюбу у них народилася донька ОСОБА_7 .
Однак сам по собі факт укладання батьком дитини нового шлюбу та народження в цьому шлюбі другої дитини не є безумовними ознаками погіршення матеріального становища платника аліментів та підставою для зменшення розміру аліментів, стягнутих на утримання іншої дитини. Зміна у зв'язку з такими обставинами матеріального становища платника аліментів як підстава для зменшення стягуваних аліментів повинна бути істотною в такій мірі, що прямо впливає на спроможність платника сплачувати аліменти в попередньому розмірі, унеможливлює таку сплату тощо. Ці обставини підлягають належному доказуванню.
Разом з тим, жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що у зв'язку з укладанням шлюбу та народженням другої дитини значно погіршилось матеріальне становище позивача, що він вимушений нести додаткові витрати на утримання своєї нової родини, їх розмір, позивачем та його представником суду не надано.
Зокрема, в цій справі позивач та його представник не надали доказів того, які джерела доходу мав та має наразі позивач, яким чином та наскільки змінився розмір його доходу, як це вплинуло на фактичний розмір аліментів, які сплачуються ним на користь неповнолітнього сина, які витрати, крім сплати аліментів, несе позивач, в т.ч. на утримання нової родини, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити та оцінити яким чином змінився (погіршився) матеріальний стан позивача як платника аліментів.
Сама по собі наявність судового наказу, яким з позивача стягнуті аліменти на утримання малолітньої доньки від повторного шлюбу, на що посилається сторона позивача, в даному випадку не є свідченням погіршення майнового стану позивача.
Доказів здійснення реальних витрат на утримання нової родини, перебування судового наказу на примусовому виконанні чи добровільного його виконання позивачем, суду не надано.
При цьому, як вже зазначалось, наявність іншої дитини, яку позивач зобов'язаний утримувати в силу закону, а не виключно в силу рішення суду/судового наказу, не свідчить про неможливість сплачувати аліменти на користь відповідачки в раніше визначеному розмірі, враховуючи до того ж, що аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 стягнуті з позивача також в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) і питання їх зменшення, в т.ч. через наявність на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , позивачем не ініційовано, що підтвердив в судовому засіданні його представник. Натомість у цій справі ними наводяться аргументи на користь неможливості сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 через перебування на утриманні малолітньої доньки ОСОБА_7 .
В даному випадку суд враховує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Крім того, загальна частка аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, які позивач повинен сплачувати за судовими рішеннями, становить 1/2 або 50% його заробітку (доходу), що не перевищує максимального розміру, визначеного ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі №681/15/12, навіть при погіршенні матеріального стану платника аліментів у випадку, якщо аліменти стягуються у частці від його доходу, це не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки зважаючи на те, що його доходи зменшилися, частина доходу, з якої відраховуються розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання дитини, також зменшиться.
Посилання позивача та його представника на те, що позивач погодився із розміром аліментів, які стягнуті з нього судовим наказом Шевченківського районного суду м.Запоріжжя на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 , оскільки його дружина ОСОБА_5 має право на утримання у зв'язку з доглядом за малолітньою донькою до досягнення нею 3-х років, суд вважає безпідставними.
Обставини, які впливають на визначення судом розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, зазначені в ст.182 СК України. При цьому, обоє батьків мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Право дружини, з якою проживає дитина, на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, врегульовано ст.84 СК України і реалізується шляхом подання окремого позову, а не за рахунок збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Також слід зазначити, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст.13 ЦК України).
Враховуючи, що стягнення з позивача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 аліментів в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) відбулось за судовим наказом, який є особливою формою судового рішення та видається за заявою стягувача без проведення судового засідання та виклику сторін, з позовом про зменшення розміру вказаних аліментів після видачі судового наказу позивач як платник не звертався, вказаний судовий наказ до примусового виконання стягувачкою не пред'являвся, докази фактичної сплати позивачемаліментів на утримання доньки відсутні, суд вважає вказані обставини штучним створенням підстав для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 і зловживанням матеріальними (цивільними) правами на користь позивача.
За таких обставин, з урахуванням сукупності усіх вищевказаних обставин, виходячи з принципу розумності та справедливості, з максимально можливим урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, які превалюють над інтересами батьків, суд не знаходить підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.7,141,150,180-184,192 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.02.2026.
Суддя Н.А.Мурашова
05.02.2026