18.02.2026
ЄУН 337/977/26
Провадження №1-кс/337/91/2026
18 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність поліції, -
16.02.2026 до суду надійшла вищевказана скарга ОСОБА_2 , в якій вона вказує на те, що не може розшукати сина - ОСОБА_3 та поспілкуватись із ним. Декілька разів робила звернення до поліції, зверталась до ТЦК та СП Хортицького району, але ніякої інформації не отримала. Її син 01.01.2026 пішов на роботу, мав документи в телефоні в електронному вигляді, оригінали документів залишив вдома. У разі його призову, просить визнати такі дії незаконними та допомогти повернути ОСОБА_3 додому, щоб він міг здійснювати догляд за хворим дідусем, який є інвалідом ІІ групи, і син є єдиним його опікуном. Син мав намір оформити відповідні документи, проте не встиг отримати новий паспорт, а старий паспорт у нього був недійсний, оскільки загублений. Також син не встиг вирішити свої особисті питання по відстрочці, тому просить вважати ситуацію щодо заміни статусу громадянського на військового без його згоди неправомірною, вчиненою насильницьким шляхом і без повідомлення рідних, без можливості зібрати особисті речі. Просить допомогти повернути її сина додому, щоб забезпечити державні гарантії для його рідного дідуся - інваліда ІІ групи та бабусі - повністю сліпої. Вона самостійно не має можливості доглядати за ними. Стверджує, що її син в усній та письмовій формі неодноразово звертався до співробітників ТЦК та СП, намагаючись усунути перешкоди для використання свого права на відстрочку, але йому відмовляли. Син мав намір оскаржити дії мобілізаційної комісії, яка обмежила його права як громадянської людини, яким він був на час зникнення.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Положеннями ч.1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, а також визначені суб'єкти такого оскарження.
Звернення ОСОБА_2 до суду із вказаною скаргою, не є за своєю суттю скаргою, поданою в порядку ст. 303 КПК України, а її вимоги не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено КПК України.
Також слід зазначити, що ст. 206 КПК України визначені загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, зокрема кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку, що слідчий суддя здійснює повноваження, зокрема і передбачені ст. 206 КПК України, за умови, що існує кримінальне провадження на стадії досудового розслідування. Таким чином розгляду в порядку ст.206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, та обов'язки щодо захисту прав людини у слідчого судді виникають в ході досудового розслідування.
Зі змісту скарги не встановлено, що ОСОБА_3 є особою, яка тримається під вартою, в тому числі у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжного заходу, є затриманим у порядку ст. 208 КПК України, є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах будь-якого порушеного кримінального провадження.
Незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування. А тому, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для розгляду у порядку ст. 206 КПК України заяв, скарг, поданих не в рамках кримінального провадження.
У разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, особа, яка вважає, що її права порушені (або її представник) з метою судового захисту має право звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі наявності відомостей про вчинення стосовно особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Таким чином, у відкриті провадження за скаргою ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст. 206, 303-304 КПК України, слідчий суддя
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність поліції відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її отримання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1