1Справа № 335/1729/26 2/335/1594/2026
18 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним,
16.02.2026 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Працевитим Г.О., до відповідача ТОВ «Споживчий центр», в якій позивач просить визнати недійсним кредитний договір №08.09.2025-100000013 від 08.09.2025, укладений на ім'я ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр».
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї матеріалами, суддя приходить до висновку, що позовна заява не підсудна Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя виходячи з наступного.
В обґрунтування підсудності позовної заяви Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя позивач посилається на те, що заявлено позовні вимоги щодо виконання відповідачем положень Закону України «Про споживче кредитування». Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . Таким чином, позовна заява подається до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя, за правилами підсудності згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України
В той же час, як вбачається з відповіді №2355864 від 18.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 у період з 01.11.2016 по 06.03.2023.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України. Зокрема, за приписами ч. 5 ст. 28 ЦАК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 року у справі № 554/7669/21 викладено наступний правовий висновок.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Як вже зазначалося, з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманої судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України, встановлено, що ОСОБА_1 06.03.2023 знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Відсутність у позивача зареєстрованого місця проживання унеможливлює застосування альтернативної підсудності, визначеної ч. 5 ст. 28 ЦПК України, відтак при визначенні підсудності в даному випадку судом застосовуються положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
З відповіді №2356152 від 18.02.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням відповідача ТОВ «Споживчий центр» є: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий центр» про визнання кредитного договору недійсним не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, а відтак підлягає передачі до Шевченківського районного суду м. Києва.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 258-261 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (вул. Дегтярівська, буд. 31А, Київ, 03057).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.К. Сиротенко