Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/309/26
Провадження № 3/332/301/26
17.02.2026 м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Запорізькій області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
28.12.2025 о 13:13 годин в м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager 6820 та у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило.
07 січня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання посилається на те, що 28.12.2025 керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, він проїздив через блок пост, який розташований по вулиці Скворцова в місті Запоріжжя, де його зупинили працівники поліції для перевірки документів, в подальшому пояснивши, що у них є підозри на те, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння та було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці. Оскільки він поспішав на службу, так як є військовослужбовцем ЗСУ, то пояснив, що дуже поспішає і не має часу проходити безпідставні процедури. Окрім того, йому не пред'явили всі необхідні документи на алкотестер за допомогою якого працівники поліції хотіли провести його огляд на стан сп'яніння. В подальшому, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. З вказаним протоколом він категорично не згоден та вважає його безпідставним та складеним з порушенням норм чинного законодавства, зокрема: працівниками поліції не було роз'яснено його прав відповідно до ст. 268 КУпАП, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на місці, але не зазначено, яким саме технічним засобом та наявності в нього сертифікату відповідності та документів які б підтверджували його повірку, та в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про це не зазначені; він не відмовлявся від проходження процедури освідування, а просто намагався пояснити працівникам поліції про те, що перед початком вказаної процедури він має право ознайомитись з документами на алкотестер та з документами, які б підтверджували проходження ним повірки відповідно до норм чинного законодавства України. Також зазначає про відсутність свідків під час складання адміністративного протоколу (в протоколі свідки зазначені, але вони теж є діючими працівниками поліції, тому є особами заінтересованими, що ставить під сумнів неупередженість та справедливість діяльності, безсторонність прийнятих рішень), що, на його думку, свідчить про наявність прямого конфлікту інтересів.
Крім того зазначає, що коли йому пояснили, що протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення буде складений, він запропонував пройти тест, але йому цього не дозволили, мотивуючи тим, що спочатку він відмовився від його проходження, але він не відмовлявся, а просто не зрозумів що саме він має робити, тому, на думку ОСОБА_1 , мала місце не відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а логічне мислення з урахуванням раціональності використання часу (оскільки він дійсно дуже поспішав у службових справах).
Також вказує на те, що від права керування автомобілем марки його ніхто не відсторонював та автомобіль не передавався уповноваженій ним особі, тому, на думку ОСОБА_1 , даний факт свідчить про те, що ознак алкогольного сп'яніння у нього не було. Крім того, його не було повідомлено про час розгляду адміністративної справи.
Зазначає, що від проходження огляду він не відмовлявся, хотів щоб даний огляд було проведено відповідно до норм чинного законодавства України (з повідомленням яким саме технічним засобом буде проведено огляд на стан сп'яніння, його серію та марку, сертифікат відповідності та документальне підтвердження проходження останнім повірки), тому вважає, що прямого умислу спрямованого саме на відмову від проходження вказаної процедури він не мав, але працівники поліції його дії розтлумачили на свою користь, тобто відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Окрім того зазначає, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , його службові завдання пов'язані безпосередньо з керуванням автомобіля, а оскільки санкція частини 1 статті 130 КУпАП, окрім накладення штрафу, передбачає ще й додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, тому у разі визнання його винним в інкримінованому правопорушенні, він не матиме можливості повноцінно здійснювати свій військовий обов'язок під час дії воєнного стану та приносити користь своїй державі наближаючи її до перемоги. Тому вважає, що такі некомпетентні та безпідставні дії працівників поліції приносять лише шкоду Збройним Силам України, позбавляючи військовослужбовців повноцінно виконувати свої службові обов'язки пов'язані з захистом країни.
Враховуючи викладене, просить закрити провадження у справі у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 також на адресу суду надана службова характеристик за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за час проходження служби на посаді оператора відділення радіоелектронної боротьби взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зарекомендував себе задовільно, до виконання поставлених завдань відноситься з повною віддачею. До вивчення військової справи, та виконання своїх службових обов'язків ставиться відповідально, не має схильності до вживання спиртних напоїв. Знає посади, військові звання і прізвища своїх прямих начальників на середньому рівні. Вимоги Статутів Збройних сил України, настанов, свої обов'язки по займаній посаді знає задовільно, не намагається використовувати їх у повсякденній службовій діяльності. Виявляє повагу до командирів і старших за військовим званням, військовослужбовців, шанує честь і гідність товаришів по службі, додержується правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання. Зброєю володіє задовільно, завжди тримає її справною, чистою, готовою до бою. Заходів безпеки під час використання зброї, та в інших випадках дотримується. В колективі тактовний і стриманий, в роботі наполегливий. В конфліктних ситуаціях знаходить співпрацю з товаришами та командирами, начальниками. Фізично розвинутий відмінно. Бойових поранень не отримував.
Враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Запоріжжі, а також те, що робота Заводського районного суду м. Запоріжжя не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 повторно не з'явився в призначене судове засідання, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, відеозаписи з нагрудної камери працівників поліції, суддя дійшла таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2.9а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також, бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме відомостями із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552943 від 28.12.2025, з якого вбачається, що 28.12.2025 о 13:13 годин в м. Запоріжжя, вул.Скворцова, буд.1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager 6820 та у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР. Про повторність попереджений. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.12.2025, ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу DragerAlcotest 6820 відмовився.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення також підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме: рапортом поліцейського, в якому відображено факт порушення, фактичні обставини, тотожні зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння із зазначенням встановлених ознак алкогольного сп'яніння: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, та відміткою про відмову від проходження огляду.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що 28 грудня 2025 року ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_3 та на блокпосту був затриманий працівниками поліції. Був проведений поверхневий огляд автомобіля, після чого, під час спілкування з ОСОБА_1 , працівником поліції були виявлені у того ознаки алкогольного сп'яніння, які були озвучені та ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою Alcotest Drager 6820 або в медичному закладі, на що ОСОБА_1 спочатку сказав «Не знаю», а потім категорично відмовився. Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Вимога працівника поліції пройти огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах.
При цьому, суддя враховує, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552943 від 28.12.2025 складений уповноваженою особою поліцейським 1 взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Запорізькій області капралом поліції Кондратенко-Сорокою Д.В., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний ним. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності від підпису відмовився.
Виклад обставин в протоколі цілком відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, звинувачується у керуванні транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alcotest Drager 6820 та у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушені вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Так, у протоколі також містяться дані про те, що ОСОБА_1 відмовився отримувати копію протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно не отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відмовився від його отримання, про що було зроблено відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Після складання протоколу будь-які виправлення та доповнення у ньому не допускаються.
Разом з тим, матеріали справи дозволяють встановити, що водій ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про зміст висунутого стосовно нього порушення та був обізнаний, що йому ставиться у провину саме відмова пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст інкримінованого правопорушення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Так, долучені до матеріалів справи відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та сутністю інкримінованого правопорушення. Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився підписати протокол у відповідних його графах та надати пояснень щодо обставин справи.
З долучених відеозаписів вбачається, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 була спрямована на намагання ускладнити працівникам поліції виконання ними своїх обов'язків при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ у тому разі, коли недотримання обов'язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства)
Сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість ознайомитися зі змістом інкримінованого правопорушення з метою організації ефективного захисту своїх інтересів.
Суд враховує, що відеозаписи отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, на законну вимогу поліцейських, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або, в разі відмови, у медичному закладі, та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено, будь-які дані щодо оскарження дій службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку ст.267 КУпАП, відсутні. Отже, твердження ОСОБА_1 щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Суд звертає увагу на те, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії працівників поліції не порушували права та свободи ОСОБА_1 , а наявні у справі докази, отримані у встановленому законом порядку і не здобуті завдяки інформації, яку було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод.
Судом враховується, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Не є такими, що заслуговують на увагу, посилання ОСОБА_1 на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені свідки, які є діючими працівниками поліції тому є особами заінтересованими, що ставити під сумнів неупередженість та справедливість діяльності, безсторонність прийнятих рішень), що, на думку ОСОБА_1 , свідчить про наявність прямого конфлікту інтересів.
Перевіряючи вищевказані доводи ОСОБА_1 , суд звертає увагу на те, що в графі 9 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552943 від 28.12.2025 зазначено, що свідки не залучались.
Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, те, що в цьому випадку були відсутні свідки, проте, велась відеофіксація, вимогам закону не суперечить.
Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було надано документів щодо приладу Alcotest Drager 6820, за допомогою якого мав проводився його огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки такі документи демонструються працівниками поліції на вимогу особи, яка проходить огляд. Однак із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 такої вимоги на місці події не висловлював, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 категорично відмовився, а тому у поліцейських була відсутня потреба у наданні таких документів для ознайомлення.
Посилання ОСОБА_1 про те, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552943 від 28.12.2025, в якому зазначено відсторонення ОСОБА_1 від керування шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР, крім того обставини, що утворюють склад інкримінованого останньому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, матеріалами справи підтверджені в достатньому обсязі. При цьому ОСОБА_1 не вказує, як саме дотримання процедури відсторонення його від керування транспортним засобом впливає на доведеність його винуватості, і яке саме значення для справи може мати.
Відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших обставин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_1 з приводу того, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Суд також звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, тобто сама відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказане правопорушення може бути вчинено водієм транспортного засобу як до проведення такого огляду, так і під час його проведення.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отримуючи посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними засобами, ОСОБА_1 фактично взяв на себе обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, тобто на ОСОБА_1 , як на водія транспортного засобу, яке визнано законодавством джерелом підвищеної небезпеки, покладено обов'язок неухильно дотримуватись правил дорожнього руху.
Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом враховано, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.
Також суд в даному випадку не може не зауважити, що адміністративна відповідальність має на меті не тільки кару, а й виправлення правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як порушником, так і іншими особами. Значення адміністративного стягнення в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожне вчинене правопорушення. Роль і значення адміністративного стягнення багато в чому залежать від обґрунтованості його накладення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити стягнення з дотриманням вимог і положень ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Оскільки, за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті
Всі громадяни України є рівними перед законом, і порушення правил дорожнього руху тягне за собою однакову відповідальність незалежно від їхнього соціального статусу чи професії.
При цьому, суд жодним чином не ставить під сумнів та не применшує безцінний та вагомий вклад, який ОСОБА_1 робить, проходячи службу в рядах ЗСУ, однак зазначає, відомості, що містяться у службовій характеристиці ОСОБА_1 , не свідчать про відсутність події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до довідки за підписом співробітника УПП в Запорізькій області ДПП, ОСОБА_1 не має повторності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, отримав посвідчення водія серії НОМЕР_5 від 18.03.2009.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ст.130, ст.ст. 268, 283-285 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 коп) зпозбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. (Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення адміністративні штрафи з метою забезпечення безпеки дорожнього руху).
Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 665,60 гривень на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови, апеляційної скарги.
Суддя: О.М.Погрібна