Справа № 331/6416/25
Провадження № 2/331/902/2026
18 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
В провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
18.02.2026 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди. До заяви додано мирову угод від 22.01.2026 року.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, просила затвердити мирову угоду, яка підписана сторонами по справі від 22.01.2026 року.
Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні просив прийняти спільну заяву сторін та затвердити мирову угоду, яка підписана сторонами по справі від 22.01.2026 року.
Суд, надавши правову оцінку умовам мирової угоди, вважає, що положення мирової угоди суперечать вимогам чинного законодавства та дійшов висновку, що заява про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 4 вказаної мирової угоди визначено, що в рахунок часткового погашення боргу відповідно до розписки від 01.03.2016 року ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 51,60 кв.м., яка складається з двох кімнат житловою площею 29,5 кв.м. та інших приміщень, що перебувають у нього у власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Біляєвим В.О., зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 172.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
За нормою ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду.
Як передбачено ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту статті 207 ЦПК України, обов'язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов'язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із таким затвердженням.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами. Укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається сторонами, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.
Зі змісту мирової угоди вбачається, що її предметом є передача у власність позивача об'єкта нерухомого майна. Фактично предмет мирової угоди не стосується саме предмета позову, сторони фактично просять узаконити перехід права власності на майно від однієї особи до іншої.
Отже, дана мирова угода укладена не в рамках реалізації права врегулювання спору, а відносно інших правовідносин, які не були предметом спору у даному судовому провадженні.
Сторонами не враховано, що мирова угода не є правочином, який вчинюється за загальними правилами цивільного законодавства. Мирова угода є різновидом зобов'язання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою).
Відтак, умови мирової угоди, запропоновані сторонами, суперечать закону, так як фактично, за умовою мирової угоди, суд має визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що в свою чергу не відповідає вимогам Цивільного кодексу України.
Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до предмету спору.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі по справі № 621/3097/20 від 01.11.2021 року.
Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
За таких обставин, враховуючи те, що мирова угода, яка укладається сторонами у справі може стосуватись лише предмету позову у цій справі, суд дійшов висновку, що умови мирової угоди не відповідають нормам статті 207ЦПК України, а тому підстави для її визнання у суду відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердження мирової угоди і продовжує розгляд справи, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню, відтак у її затвердженні необхідно відмовити та продовжити судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 207, 258, 260, 353 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Світлицька