Справа № 308/4395/23
18 лютого 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення :
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву захисника засудженого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. у справі №308/2231/18 у кримінальному провадженні №12018070030000324 за нововиявленими обставинами, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява захисника засудженого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. у справі №308/2231/18, у кримінальному провадженні №12018070030000324 за нововиявленими обставинами, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
В обґрунтування заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами захисник зазначає, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено останньому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
У своїй заяві захисник вказує , що нововиявленими обставинами в даній справі є те, що неправдиві покази потерпілого, які були ним надані під час досудового розслідування, про те ,що ОСОБА_4 перший розпочав конфлікт. Ці покази лягли в основу обвинувального акту, за яким ОСОБА_4 підійшов до потерпілого, розпочав з ним сварку, завдав йому декілька ударів в область голови потерпілого, від чого потерпілий впав на землю, продовжив наносити йому ударів, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження.
Зазначає, що потерпілий у ході судового розгляду судом першої інстанції не був допитаний, а доводи ОСОБА_4 про те, що саме потерпілий затіяв сварку та першим наніс удар ОСОБА_4 , суд до уваги не взяв.
Захисник вказує, що 06 жовтня 2021р. потерпілий подав до Верховного Суду заяву, про яку ОСОБА_6 дізнався під час розгляду касаційної скарги 03 лютого 2023р. У заяві ОСОБА_7 зазначає, що твердження ОСОБА_6 про те, що саме потерпілий першим наніс удар обвинуваченому є правдивим. Верховний Суд доводів цьому доказу не надав, оскільки суд касаційної інстанції не має повноважень оцінювати нові докази, що не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанції в силу вимог ч.1 ст.433 КПК України.
Захисник вважає, що неправдиві покази потерпілого ОСОБА_7 є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч.2 ст.459 КПК України.
Вважає, що та обставина , що потерпілий сам розпочав конфлікт та першим наніс удар ОСОБА_4 має вплив на правову оцінку дій обвинуваченого та зменшує їх суспільну небезпечність. Та обставина , що обвинувачений добровільно став на захист Вітчизни , свідчить, що його виправлення не потребує ізоляції від суспільства.
Враховуючи вищевикладене, захисник просить суд вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. у справі №308/2231/18 скасувати; призначити ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Позиція сторін.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 подану заяву про перегляд вироку за ново виявленими обставинами підтримала з підстав викладених у заяві та доповненнях та обгрунтування щодо наявності нововиявлених обставин . Наголосила на тому, що під час розгляду кримінальної справи в усіх судових інстанціях, потерпілий ОСОБА_7 не був допитаний судом. Просила суд врахувати той факт, що засуджений ОСОБА_4 вже три роки перебуває на військовій службі та безпосередньо відшкодував завдану шкоду потерпілому. З посиланням на викладене просила суд переглянути вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. у справі №308/2231/18 відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України за нововиявленими обставинами та змінити покарання засудженому, оскільки останній свою вину визнав та визнає, щоро розкаявся у вчиненому. Після оголошеної перерви в судовому засіданні в наступне судове засідання захисник ОСОБА_8 не з'явилась.
Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав подану заяву та доводи захисника. Просив суд вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. у справі №308/2231/18 скасувати. Після оголошеної перерви в судовому засіданні в наступне судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні прокурор проти задоволення заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами заперечив. Просив суд врахувати доводи викладені у постанові Верховного суду від 03.02.2022 року по даній справі. Наголосив на тому, що у постанові зазначено, що місцевий суд виходив із того, що винуватість ОСОБА_4 була встановлена на підставі сукупності інших переконливих доказів (показань свідків, очевидців події, та висновків судово-медичних експертиз щодо тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень засудженим). За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до вмотивованого висновку про те, що у цій справі показання потерпілого не були визначальними. Верховний Суд у цій справі не знаходить підстав визнати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону те, що потерпілий не був допитаний місцевим судом. Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що апеляційним судом у порушення вимог закону не було допитано потерпілого, хоча клопотання про його допит стороною захисту заявлялося, є безпідставними. Вказав, що обставини на які посилається сторона захисту не є нововиявленими. Наголосив на тому, що вирок Ужгородського міськрайонного суду від 13.01.2021 року набрав законної сили. Просив суд відмовити в задоволенні заяви.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що дана ситуація мала місце зранку у січні -лютому 2018 або 2019 року , точної дати за спливом часу не пам'ятає, біля магазину «Сільпо» на вулиці Минайській в місті Ужгороді ,на повороті до магазину. Вказав, що свідки не були очевидцями бійки, бачили їх вже після бійки. Зазначив, що між ним та ОСОБА_4 виникла словесна сварка, яка згодом переросла в бійку, після якої він потрапив до лікарні. Більш детально обставини справи не пам'ятає. Вказав, що він не пам'ятає хто почав бійку, оскільки все відбувалось дуже швидко, почали одночасно, ОСОБА_4 наносив йому удари, бив в область обличчя, куди ще наносив удари не пам'ятає. Зазначив, що вони двоє одночасно впали на землю. Показав, що він впав « боком» на правий бік, та можливо при падінні вдарився головою. Як впав ОСОБА_4 він не пам'ятає. Вказав, що коли вони розійшлися він був у свідомості, але в подальшому йому стало погано та йому викликали швидку допомогу. Після оголошеної перерви в судовому засіданні в наступне судове засідання не з'явився.
Суд, отримавши показання потерпілого, проаналізувавши їх по відношенню до зібраних доказів, приходить до висновку, що показання потерпілого є правдивими та логічними по обставинах, які встановленні під час здійснення досудового розслідування, відповідають тим подіям, які існували і в межах яких він надав показання, деякі неточності, які стосуються конкретних проміжків часу, дат і періодів пояснюється великим проміжком часу, який збіг і такі неточності не є істотними і не можуть вплинути на висновки суду при розгляді даної заяви.
Відповідно до ч.2 ст.466 КПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.
Враховуючи те, що зазначені учасники судового провадження неодноразово належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду заяви, згідно вимог ч.2 ст. 466 КПК України, суд вважає за можливе продовжити проводити розгляд у їх відсутності, а саме у відсутності захисника, засудженого та потерпілого.
Суд, розглянувши заяву захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , долучені до неї матеріали, заслухавши пояснення сторони захисту, які підтримали подану заяву і просять її задовольнити, провівши повний судовий розгляд у кримінальному провадженні по розгляду заяви захисника засудженого про перегляд вироку суду від 13.01.2021 року за нововиявленими обставинами із дослідженням поданих документів, якими обґрунтована заява та допитом потерпілого, який заявлений стороною захисту, приходить до наступного висновку.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
Судом встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 13.05.2021 року апеляційні скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. відносно ОСОБА_4 без змін.
Судом встановлено, що постановою Верховного суду від 03.02.2022 року вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13.05.2021 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 13.01.2021 року набрав законної сили.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд
Стаття 8 КПК України встановлює, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, в своїх рішеннях, зокрема, в рішенні у справі Рябих проти Росії (заява № 52854/99, 24 червня 2003 року) Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема: "Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, яка… декларує верховенство права як спільну спадщину Договірних Держав. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, серед іншого, щоб коли суди остаточно вирішили справу, їхні рішення не могли бути поставлені під сумнів. Правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності (finality) судового рішення. Цей принцип передбачає, що жоден учасник процесу не вправі вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення, лише з метою повторного або нового розгляду справи. Повноваження вищих судів на перегляд справи мають використовуватися для виправлення судових помилок чи порушень у відправленні правосуддя, але не для нового розгляду справи. Перегляд не може використовуватися як повторна апеляція і сама по собі можливість існування двох різних поглядів на справу не може бути підставою для перегляду. Відступ від цього принципу є виправданим лише у випадку, якщо зумовлений обставинами суттєвого та вагомого характеру".
З системного тлумачення глави 34 КПК України вбачається, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним переглядом судових рішень у виняткових випадках і виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень, що набрали законної сили. Цей механізм застосовується лише у випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Перелік обставин, які визнаються нововиявленими, є вичерпним та знайшов своє відображення у ч. 2 ст. 459 КПК України.
Таким чином, судові рішення у кримінальних справах (вироки, ухвали), що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами тільки з підстав, що зазначені в ч. 2 ст. 459 КПК України.
За змістом наведених вище норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, у тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
Суд зазначає, що тлумачення термінів «нововиявлені обставини», «обставини», що вживаються у ст.459 КПК України, має здійснюватися в системному зв'язку з іншими положеннями КПК України, у першу чергу, зі ст. 91 цього Кодексу, яка визначає обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Таким чином, системне тлумачення положень ст.459, пунктів 4,5ст.462, ст.91 КПКУкраїни вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Зі змісту заяви захисника засудженого ОСОБА_4 вбачається, що нововиявленими обставинами у справі є те, що потерпілим під час досудового розслідування були надані неправдиві покази та потерпілий у ході судового розгляду судом першої інстанції не був допитаний, а доводи ОСОБА_4 про те, що саме потерпілий затіяв сварку та першим наніс удар ОСОБА_4 , суд до уваги не взяв.
Однак, ці обставини, зазначені засудженим як нововиявлені, були йому відомі ще під час судового розгляду кримінального провадження та не є нововиявленими обставинами відповідно до положень ч. 2 ст. 459 КПК України.
Так, під час судового розгляду, на клопотання заявника - сторони захисту допитувався потерпілий ОСОБА_7 , який не був допитаний при попередньому розгляді справи, який зокрема надав покази про те, що ОСОБА_4 наносив йому удари, бив в область обличчя, куди ще наносив удари не пам'ятає.
Суд, отримавши показання потерпілого, проаналізувавши їх по відношенню до зібраних доказів, приходить до висновку, що показання потерпілого є правдивими та логічними по обставинах, які встановленні під час здійснення досудового розслідування, відповідають тим подіям, які існували і в межах яких він надав показання, деякі неточності, які стосуються конкретних проміжків часу, дат і періодів пояснюється великим проміжком часу, який збіг і такі неточності не є істотними і не можуть вплинути на висновки суду при розгляді даної заяви.
Не встановлено факту неправдивості показань потерпілого до інших доказів, які їх підтверджують. Наведені заявником у заяві нібито надання під час досудового розслідування неправдивих показань потерпілим не заслуговують на увагу, оскільки такі дані не встановлені. Не проведення допиту потерпілого під час судового розгляду не може встановлювати факт неправдивих показань наданих ним під час досудового розслідування, оскільки потерпілий надавав показання на конкретні запитання учасника такої слідчої дії та по питаннях, які йому відомі, а відтак і не можуть бути нововиявленими обставинами, які не були відомі суду і які би вплинули поряд з іншими обставинами на прийняття рішення, в даному випаду обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 .
Під час допиту в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту потерпілий ОСОБА_7 не повідомив суду інші обставини, розбіжностей з його даними раніше показами не встановлено.
Згідно з процедурою перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч. 2ст. 459 КПКУкраїни обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.
З огляду на те, що за завідомо неправдиве показання потерпілого ст.384 КК України передбачено кримінальну відповідальність, тому належним засобом доказування існування викладених у заяві захисника обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти.
Проте належного підтвердження доводів у частині надання потерпілим ОСОБА_7 завідомо неправдивих показань засуджений чи його захисник суду не надав. Результатів здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами матеріали справи не містять.
Таким чином, вищевказані обставини вказують про намагання засудженого скасувати вирок Ужгородського міськрайонного суду, з метою уникнення реальної міри покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Подане клопотання фактично є способом оскаржити судове рішення, яке набрало законної сили.
Описані захисником факти не є нововиявленими обставинами, які не були відомі суду і доводять неправильність прийнятого вироку, оскільки судом при судовому розгляді і дослідженні доказів в їх сукупності підтверджено наявність у ОСОБА_4 умислу на завдання особі тілесних ушкоджень, а відтак, дослідженими доказами підтверджено вину ОСОБА_4 , а тому судом за наслідками зібраних і поданих органом досудового розслідування доказів було ухвалено обвинувальний вирок відносно ОСОБА_4 із відповідною кваліфікацією його дій. Окрім того, суд враховує аргументи сторони захисту надані в судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 визнавав та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення.
При розгляді як кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , так і при заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами не було встановлено факт неправдивості показань потерпілого, судом була надана оцінка в сукупності з іншими доказами і не встановлено підстав, передбачених КПК України щодо їх неналежності або ж недопустимості.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зазначені захисником, обґрунтування у поданій заяві від 22.03.2023 із долученими матеріалами, а також наданими доповненнями з приводу наявності нововиявлених обставин, які були дослідженні судом при її розгляді, а також при отриманні показань птерпілого, якого клопотала сторона захисту допитати, суд вважає, що зазначені захисником та підтримано також і засудженим ОСОБА_4 обставини не є і не можуть бути нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК України, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами вказують на неправильність вироку відносно засудженого.
Суд бере до уваги , що Постановою Верховного суду від 03.02.2022 року у справі №308/2231/18 констатовано, що «Доводи засудженого про недотримання положень ст. 353 КПК, ухвалення рішення без проведення допиту потерпілого, є безпідставними. Як убачається з матеріалів провадження, до суду надійшла заява від потерпілого ОСОБА_7 , в якій він просив судовий розгляд проводити без його участі.
У судовому засіданні 12 січня 2021 року місцевий суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у тому числі засудженого та його захисника, які не наполягали на допиті потерпілого і вважали, що всі докази досліджені, задовольнив клопотання потерпілого про продовження судового розгляду без його участі.
Крім того, місцевий суд виходив із того, що винуватість ОСОБА_4 була встановлена на підставі сукупності інших переконливих доказів (показань свідків, очевидців події, та висновків судово-медичних експертиз щодо тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень засудженим). За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли до вмотивованого висновку про те, що у цій справі показання потерпілого не були визначальними.
Отже, Верховний Суд у цій справі не знаходить підстав визнати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону те, що потерпілий не був допитаний місцевим судом.
Вказані висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, які містяться у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2019року у справі № 556/1744/1-к, оскільки стосуються інших процесуальних аспектів і є різними порівняно з цією справою за наведених вище обставин.»
Виходячи з аналізу норм ст.ст. 459, 462 КПК України, нововиявленими обставинами слід вважати обставини, для яких характерною є сукупність декількох ознак: вони об'єктивно існували на момент здійснення кримінального провадження, не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, призвели до ухвалення неправильного вироку чи ухвали, що належить переглянути. При цьому обов'язковою умовою перегляду вироку за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстави для скасування вироку, повинні бути новими, раніше невідомими, тобто такими, що не фігурували в матеріалах справи та, відповідно, не досліджувались судом, а також настільки суттєвими, що доводять неправильність вироку.
При цьому суд також у відповідності до ч.5 ст. 9 КПК України враховує і практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення в справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, в якому зокрема зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам, суду, самому засудженому, що в матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування.
За змістом наведених вище норм процесуального закону роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення.
Важливим при перегляді судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності, на що неодноразово у своїх рішеннях акцентував увагу Європейський суд з прав людини. При цьому жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов'язкового рішення з метою нового перегляду без наявності достатніх для цього підстав.
Отже, повноваження судових органів щодо перегляду за нововиявленими обставинами мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Такий перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляційну чи касаційну інстанцію.
Крім цього, Суд в результаті системного тлумачення глави 34 КПК України у сукупності з загальними принципами, що визначає кримінальний процес, дійшов висновку, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинам є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зазначені заявником, його захисником обґрунтування у поданій заяві від 22.03.2023 року із долученими матеріалами, а також наданими доповненнями з приводу наявності нововиявлених обставин, які були дослідженні судом при її розгляді, а також при отриманні показань потерпілого, якого клопотала сторона захисту допитати, суд вважає, що зазначені засудженим та його захисником обставини не є і не можуть бути нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК України, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами вказують на неправильність вироку відносно засудженого.
Суд не вбачає зі змісту заяви захисника обставин, які визнаються нововиявленими, відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України.
Таким чином, з досліджених судом матеріалів заяви захисника про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та кримінального провадження вбачається, що захисник та засуджений, на порушення принципу правової визначеності, намагаються поставити під сумнів вирок суду в остаточно вирішеній справі за відсутності будь-яких нових обставин суттєвого та вагомого характеру, які не були раніше відомі суду та фактично вимагають від суду здійснити перевірку раніше постановлених остаточних та обов'язкових до виконання судових рішень, надати нову оцінку наявним в справі доказам та перевірити дотримання вимог матеріального і процесуального закону, як на стадії досудового слідства, так і під час судового провадження, тобто вимагають від суду вийти за межі своїх повноважень.
Згідно ч.1 ст.467 КПК України, суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Враховуючи, що заява захисника засудженого про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містить доводи стосовно незгоди з доказами ( показами потерпілого), на яких ґрунтується вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 року та призначеним покаранням і не містить обставин, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, суд не вбачає підстав для її задоволення.
З огляду на це, розглянувши заяву захисника засудженого , суд дійшов висновку про те, що посилання на завідомо неправдиві показання потерпілого ОСОБА_7 , без підтвердження належними доказами не може бути підставою для скасування вироку за нововиявленими обставинами, оскільки не є достатнім для сумнівів у законності остаточного й обов'язкового до виконання судового рішення, а тому заяву адвоката слід залишити без задоволення.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає, що заяву засудженого та його захисника про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.7-10, 94, 372, 459-467 КПК України, суд, -
Заяву захисника засудженого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про перегляд вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.01.2021 р. у справі №308/2231/18 у кримінальному провадженні №12018070030000324 за нововиявленими обставинами, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України- залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено і проголошено 18 лютого 2026 року о 13:30 годині.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1