Справа № 308/1911/26
18 лютого 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить суд: скасувати постанову серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.
Позивач вважає, що вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону, так як правил дорожнього руху він не порушував та під час руху транспортного засобу користувався засобами пасивної безпеки. Окрім цього, відповідачем порушено процедуру розгляду справи.
16.02.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем ГУНП в Закарпатській області подано до суду відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до того, що працівник поліції діяв у межах наданих повноважень та ним було виявлено правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026 та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП. Оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а посилання позивача на порушення законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заяви ( клопотання) учасників справи.
Разом з адміністративним позовом позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: постанови серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026, винесеної відносно нього, а також клопотання про поновлення строку звернення до суду.
11.02.2026 представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
16.02.2026 представником відповідача на виконання ухвали суду від 05.02.2026 подано копію постанови серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.02.2026 вказану справу передано на розгляд судді цього суду Голяни О.В.
Ухвалою суду від 05.02.2026 відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС), які встановлені параграфом 2 Глави 11КАС України. Витребувано з ГУНП в Закарпатській області належним чином посвідчену копію постанови серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026 про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 05.02.2026 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовом до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Пояснення сторін в судовому засіданні
Позивач в судове засідання не з'явився, 12.02.2026 подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).
Обставини справи, встановлені судом.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.
Виходячи із змісту оскаржуваної постанови, особою, яка її винесла, було встановлено, що «22.01.2026 11:17:28 год в м. Виноградів, вул. І.Франка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Carisma», номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобом пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР України, а саме: порушення правил користування ременем безпеки.
В графі 7 копії оскаржуваної постанови «До постанови додається» не зазначено, яким саме технічним засобом здійснювався відеозапис правопорушення, як і не міститься відмітки про додання до постанови відповідного відеозапису, який підтверджує факт недотримання позивачем вимог ПДР України.
Оцінка Суду.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч.5 ст.14 Закону України Про дорожній рух передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.3 в ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Згідно з ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 22.01.2026 поліцейським ВП №1 (м. Виноградів) Берегівського РУП ГУНП в Закарпатській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6547769, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 гривень.
Судом оглянуто відеозапис, що міститься у матеріалах справи, який розпочинається о 12:30 год. 22.01.2026 з моменту складання працівником поліції постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Із дослідженого відеозапису вбачається, що позивач перебуває на водійському сидінні транспортного засобу, пристебнутий паском безпеки, та висловлює заперечення щодо наявності в його діях порушення правил дорожнього руху. Під час спілкування з працівником поліції він не погоджується із інкримінованим правопорушенням та наполягає на відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
За таких обставин відповідач не надав суду належних, достатніх та достовірних доказів, в тому числі і фото- чи відеозапис на підтвердження правомірності свого рішення, тобто те, що позивач, як водій, керував автомобілем та його було зупинено працівником поліції і виявлено, що він не був пристебнутий ременем безпеки, чим самим не довів законність винесення постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, складеної відносно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а отже факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого п.2.3 в ПДР України не підтверджено належними та допустимими доказами.
Доказів на спростування цих обставин відповідачем не подано та матеріали справи таких не містять.
Крім того, суд зазначає, що у пункті 7 оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026, не зазначено про долучення будь-яких доказів.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Суд зазначає, що належним доказом у справі є саме фіксація факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не лише факт притягнення його до відповідальності.
Крім того, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому постанову серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
Згідно вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Окрім цього, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17, яка є обов'язковою для застосування суду.
Відтак, з відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.
З цих підстав,керуючись статями 1-3, 77, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6547769 від 22.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення - скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13 код ЄДРПОУ 40108913.
Суддя О.В. ГОЛЯНА