Справа № 307/4027/25
Провадження № 2/307/1428/25
18 лютого 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Козьма О.Б., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачаОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням. Позовні вимоги мотивує тим, що Тячівським районним судом Закарпатської області винесено вирок у кримінальному провадженні №12025078160000189, внесеному до ЄРДР 04 серпня 2025 року, яким визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України, в результаті якого йому нанесено матеріальні та моральні збитки. Тобто вина ОСОБА_3 доведена вироком суду, який набрав законної сили. Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження є належні, допустимі і достовірні та у взаємозв'язку свідчать про їх достатність стверджувати, що в результаті винних дій обвинуваченого йому нанесено тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого плечового суглобу, що проявилася травматичною брахіалгією з обмеженням рухової функції суглобу, забою м'яких тканин обличчя, зовнішнього носу, синця лівого передпліччя, що було віднесено до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Вироком суду встановлено, що 01 серпня 2025 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_3 знаходячись в АДРЕСА_1 під час сварки, що виникла на ґрунті неприязних відносин з ним, усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно - небезпечних наслідків, умисно наніс йому декілька ударів кулаком лівої руки в область обличчя, носу та лівого передпліччя, внаслідок чого наніс йому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого плечового суглобу, що проявилася травматичною брахіалгією з обмеженням рухової функції суглобу, забою м'яких тканин обличчя, зовнішнього носу, синця лівого передпліччя, що було віднесено до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Витрати на відновлення його здоров'я становлять 5000 гривень, що складається із придбаних ліків та консультації спеціалістів. Окрім того, винними діями обвинуваченого йому спричинена моральна шкода, бо в результаті даної події він пережив душевні страждання. Розмір моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України він оцінює у 1 000 000 гривень. Враховуючи наведене, просить стягнути з відповідача на його користь 1000000 гривень моральної шкоди та 5000 гривень матеріальної шкоди.
20 жовтня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
12 листопада 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кобрин М.М., де зазначає наступне. Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, стороною відповідача не визнаються. Вважає, що наявність матеріальної шкоди внаслідок нанесених позивачу легких тілесних ушкоджень не доведено. У справі відсутні докази того, що розрахункова квитанція про придбання медпрепаратів яких приєднано до справи, були призначені саме ОСОБА_1 , внаслідок тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого плечового суглобу, що проявилася травматичною брахіалгією з обмеженням рухової функції суглобу, забою м'яких тканин обличчя, зовнішнього носу, синця лівого передпліччя, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, і що вказані ліки купував саме позивач для себе. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що лікування ОСОБА_1 пов'язано саме з отриманою 01 серпня 2025 року травмою, а медикаменти, придбані 29 вересня 2025 року згідно наданих суду розрахункової квитанції аптеки №51 м. Хуст, на суму 3862,00 гривні та були виписані лікарем саме для позивача у зв'язку з отриманим 01 серпня 2025 року внаслідок злочину тілесним ушкодженням. Тобто, суду не надано доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між проходженням ОСОБА_1 лікування від травми, та травмою, отриманою 01 серпня 2025 року внаслідок вчиненого відповідачем ОСОБА_3 злочину. Крім того, не всі придбані медикаменти позивачем мають відношення до лікування легких тілесних ушкоджень. За таких обставин вважає, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягає до задоволення через недоведеність позовних вимог. Щодо моральної шкоди, вважає такі вимоги безпідставними бо позивачем також не доведено. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позову повністю через відсутність підстав для задоволення.
21 січня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили стягнути з відповідача на користь позивача 1000000,00 грн. моральної шкоди та 5000 грн. матеріальної шкоди.
Відповідач та його представник в судовому засіданні просили в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на підстави викладені у відзиві.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 серпня 2025 року, в справі №307/3008/25 (провадження №1-кп/307/231/25), ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України і призначити йому покарання за ч.2 ст.125 КК України в виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів громадян , що становить 850 ( вісімсот п'ятдесят ) гривень (а.с.4-6).
Вказаним вироком суду встановлено те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 19 години 30 хвилин, знаходячись в АДРЕСА_1 під час сварки, що виникла на ґрунті неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно - небезпечних наслідків, умисно наніс декілька ударів кулаком лівої руки в область обличчя, носу та лівого передпліччя ОСОБА_1 , який знаходився на водійському сидінні в автомобілі марки « Фольксваген Гольф», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_1 , тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівого плечового суглобу, що проявилася травматичною брахіалгією з обмеженням рухової функції суглобу, забою м'яких тканин обличчя, зовнішнього носу, синця лівого передпліччя, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
За нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту вироку суду від 20 серпня 2025 року, вбачається, що цивільний позов заявлено не було.
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, суд вважає доведеними обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені вироком суду від 20 серпня 2025 року і не підлягає розгляду в судовому процесі.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України, встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою, яка таку шкоду заподіяла.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив судам, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК (ст.ст.1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи».
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдана не з його вини.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач ОСОБА_1 на підтвердження завданої матеріальної шкоди у розмірі 3862,00 грн. надав розрахункову квитанцію №989502 Аптека №51 м. Хуст вул. Конституції (а.с.9), однак вказаний доказ не доводить розмір завданої шкоди, оскільки позивачем не додано доказів про те, які йому були призначені ліки та препарати і що такі були придбані за його рахунок.
А тому враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів розміру спричиненої йому матеріальної шкоди на загальну суму 5000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Суд визнає аргументованими доводи позивача ОСОБА_1 щодо спричинення йому моральної шкоди внаслідок душевних страждань у зв'язку із нанесенням йому відповідачем тілесних ушкоджень, які встановлені вироком Тячівського районного суду Закарпатської області у справі № 307/3008/25.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з характеру дій винного та ступеню наслідків, характеру моральних хвилювань та порушення життєвих зв'язків потерпілого, що відчуває моральні страждання, дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди на користь позивача в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211,20 гривень на користь держави, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 18 лютого 2026 року.
Суддя М.Д. Стецюк