Справа № 297/408/26
про продовження строку тримання під вартою
12 лютого 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого суддіОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , який брав участь дистанційно в режимі відеоконференції, розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000543 від 15.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,
09 лютого 2026 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000543 від 15.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2026 року у кримінальному провадженні призначено підготовче засідання.
10 лютого 2026 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді шкоди громадській безпеці, з метою поширення неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибелі людей чи іншими тяжкими наслідками, 15 грудня 2025 року близько 14 години 30 хвилин, тримаючи в руках рюкзак коричневого кольору, підійшов до воріт відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснив усне, завідомо неправдиве повідомлення про наявність вибухового пристрою, який може останній може призвести в дію, тобто про підготовку вибуху, що загрожувало загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, тобто завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
Обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: допитом свідка; протоколом огляду місця події та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, який відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років, а в разі доведення вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
2.Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3.Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений буде мати можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У випадку засудження ОСОБА_4 за вчинення тяжкого злочину, до нього може бути застосовано покарання у вигляді реального позбавлення волі на строк до 6 років.
Вивченням особи обвинуваченого на даний час встановлено, що ОСОБА_4 тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 діб із визначенням розміру застави з підстав зазначених у клопотанні, уточнивши, при цьому, що у тексті клопотання невірно вказано суму застави.
Захисник ОСОБА_5 в підготовче засідання не з'явився, встановити зв'язок системи ВКЗ для його участі дистанційно в режимі відеоконференції не надалось за можливе. При цьому, захисником було подано заяву, в якій просив прости підготовче засідання без його участі, заперечив щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .. Крім цього, вважав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, тому просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому засіданні погодився з позицією свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд дійшов до висновку, що уточнене клопотання прокурора про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Судом в підготовчому судовому засіданні встановлено, що ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 17.12.2025 року відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави 30, який діє до 15 лютого 2026 року.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France ), 12369/86, 26 червня 1991 року).
Водночас практика Європейського суду з прав людини не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Між цим, Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» вказав, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що по даному кримінальному провадженню судовий розгляд ще розпочато, ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 втрачає силу 15.02.2026 року, а ризики, визначені ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Зокрема, ризик щодо переховування обвинуваченим ОСОБА_4 від суду підтверджується тим, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) та це дає реальну можливість покинути територію України поза межами пункту пропуску державного кордону України; за інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а стороною захисту такі не спростовано.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України,слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тому, суд вбачає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченому ОСОБА_4 на термін 60 діб із визначенням розміру застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, тобто по 13 квітня 2026 року.
При цьому, суд вважає, що в разі внесення обвинуваченим застави, на нього слід покласти обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- без дозволу суду не виїжджати за межі Закарпатської області;
- утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000543 від 15.12.2025 року;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ч. 1 ст. 177, ст.ст. 182, 183, 315, 371, 372 КПК України, суд
Уточнене клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000543 від 15.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб із визначенням розміру застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, тобто по 13 квітня 2026 року.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- без дозволу суду не виїжджати за межі Закарпатської області;
- утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000543 від 15.12.2025 року;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_6