Справа № 243/431/26
Провадження № 3/243/578/26
Іменем України
17 лютого 2026 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Гончарова А.О, розглянувши матеріали, які надійшли з тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 (начальник групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень, майор), мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДНК-2 № 0143 від 10.01.2026, з якого слідує, що майор ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні, будучи військовою службовою особою, перебуваючи на посаді начальника групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 , всупереч вимогам статей 4,11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту» не організував, не забезпечив, та не здійснив надання своєчасних доповідей про СЗЧ 24.12.2025 солдата ОСОБА_2 , 22.12.2025 солдата ОСОБА_3 , 24.12.2025 солдата ОСОБА_4 , 24.12.2025 солдата ОСОБА_5 та 22.12.2025 солдата ОСОБА_6 , чим суттєво підірвав мобілізаційну та бойову готовність військової частини НОМЕР_2 в умовах особливого періоду воєнного стану, в результаті чого не було здійснено своєчасних пошукових заходів правоохоронними органами та притягнення останніх до відповідальності. Таким чином майор ОСОБА_1 , будучи відповідальним за відпрацювання довідок доповідей у ВЧ НОМЕР_2 (згідно доповіді ТВО заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_7 ), які сформовані та надіслані до органів ВСП 31.12.2025, відповідно до штрих кодів на документах, також не було здійснено доповідь усно протягом 15 хвилин про СЗЧ, чим допустив недбале ставлення до обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 2 ст. 172-15 КУпАП.
16.02.2026 особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , направив до суду клопотання про закриття провадження по справі, обгрунтувавши його наступним. Зазначив, що доповіді про самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 та солдатом ОСОБА_6 складались на підставі рапортів командирів підрозділів ВЧ НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_8 31.12.2025. Жоден з рапортів не містять письмового розпорядження (доручення) командира ВЧ НОМЕР_2 , яким йому доручено прийняти до виконання наведені рапорти. Вважає, що лейтенант ОСОБА_9 з метою прикриття своїх дій вказав недостовірну інформацію, що саме він є відповідальним за напрямок складання доповідей і своєчасного направлення їх адресатам (зокрема до ВСП). Крім того, лейтенант ОСОБА_10 не надав жодного документа (наказу, розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 ), що він є відповідальним. Зауважив, що під час складання адмінматеріалу, його було ознайомлено з такими не у повному обсязі, що порушує його право на захист, а також щодо складання протоколу не уповноваженою посадовою особою.
Крім того, 16.02.2026 ОСОБА_1 направлені до суду письмові пояснення по справі, які підтверджують обставини закриття провадження, викладенні у зазначеному клопотанні.
Особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав обставини закриття провадження, викладенні у письмовому клопотанні. Також суду повідомив, що рапорти командирів підрозділів ВЧ НОМЕР_2 , йому до виконання не передавалися, що і підтверджується матеріалами справи, а саме долучені як доказ рапорти не мають резолюціюї командира ВЧ НОМЕР_2 або начальника штабу, яким йому доручено прийняти їх до виконання, так само як і відсутні докази (наказ, розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 ), що він є відповідальним за складання довідок доповідей на підставі прийнятих рапортів.
Свідок ОСОБА_11 , який перебуває на посаді офіцера відділення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , суду пояснив, що у підрозділах ВЧ НОМЕР_2 існує процедура повідомлення Військової служби правопорядку у разі самовільного залишення частини військовослужбовцями, а саме: усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово. По зазначеному факту самовільного залишення частини військовослужбовцями, доповідь ним була подана несвоєчасно, а саме 31.12.2025, оскільки він не є відповідальним та його функціональні та посадові обов'язки не передбачають складання таких, але з підстав скорочення терміну оголошення осіб у розшук за пропозицією ВСП, він склав такі. Всі подальші дії його обов'язками не передбачено. Оскільки майор ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень та є керівником цього відділу, то він і був зазначеним ним у доповіді як відповідальна особа. Подані рапорти командирів підрозділів були ним отримані 26.12.2025, а тому він не пам'ятає, чи містили вони резолюцію командира ВЧ щодо виконавця. Також зазначив, що з лютого 2026 року визначений інший порядок складання доповідей командирами підрозділів ВЧ НОМЕР_2 про проведення алгоритму дій щодо повідомлення Військової служби правопорядку у разі самовільного залишення частини військовослужбовцями. Щодо існування наказу або розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 , що саме ОСОБА_1 був відповідальним у грудні 2025 та у січні 2026 він не знає.
Свідок ОСОБА_12 , яка перебуває на посаді начальника адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 , суду пояснила, що у штабі існує алгоритм виконання щодо повідомлення Військової служби правопорядку у разі самовільного залишення частини військовослужбовцями. Вона отримує рапорта командирів підрозділів ВЧ у електронному вигляді, переводить їх на паперовий носій, комбріг або начальник штабу зазначає виконавця на них, якими є група з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень, яка затверджена штатним розкладом, а майор ОСОБА_1 є її керівником. 31.12.2025 їй надійшли довідки доповіді по СЗЧ від лейтенанта ОСОБА_11 , якому роблять звітування щодо кількості осіб у разі їх самовільного залишення частини, в електронному вигляді у застосунку воцап. Рапорта командирів підрозділів по зазначеним фактам СЗЧ, вона отримала 26.12.2025 в електронному вигляді та які були переведені нею на паперовий носій. Відповідно до матеріалів справи, зазначені рапорта не містять резолюції щодо виконавця, відповідно були передані майору ОСОБА_1 без такої.
Також зазначила, що з лютого 2026 року у ВЧ з'явилося розпорядження, яким визначений інший порядок складання доповідей командирами підрозділів ВЧ НОМЕР_2 про проведення алгоритму дій щодо повідомлення Військової служби правопорядку у разі самовільного залишення частини військовослужбовцями. Щодо існування наказу або розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 , що саме ОСОБА_1 був відповідальним у грудні 2025 та у січні 2026 вона не знає.
Дослідивши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно з ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Відповідно до ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вини ОСОБА_1 надано: протокол серії ДНК-2 № 0143 від 10.01.2026 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП;
рапорт представника ВСП в ВЧ НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_13 від 07.01.2026 щодо уповноваженої особи за надання доповідей СЗЧ майора ОСОБА_1 ;
пояснення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які були присутніми під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 ;
пояснення ОСОБА_11 , щодо уповноваженої особи за надання доповідей СЗЧ майора ОСОБА_1 ;
пояснення ОСОБА_1 , яким підтверджується, що доповідь про подію СЗЧ у ВЧ НОМЕР_2 складена лейтенантом ОСОБА_16 ;
доповідь ОСОБА_17 щодо уповноваженої особи за надання доповідей СЗЧ майора ОСОБА_1 ;
доповідь та рапорта командирів підрозділів, яким підтверджується факт самовільного залишення ВЧ НОМЕР_2 24.12.2025 солдатом ОСОБА_2 , 22.12.2025 солдатом ОСОБА_3 , 24.12.2025 солдатом ОСОБА_4 , 24.12.2025 солдатом ОСОБА_5 ,22.12.2025 солдатом ОСОБА_6 ;
поясненнями ОСОБА_18 , щодо уповноваженої особи за надання доповідей СЗЧ майора ОСОБА_1 ,
посвідчення офіцера, яким підтверджується перебування ОСОБА_1 на військовій службі;
рапорт ДЗВ ВСП щодо кількості осіб, які перебувають у СЗЧ у період з 01.01.26 по 02.01.2026.
Так, в протоколі про військове адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 4,11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1,4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, наказ Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604 « Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту».
Однак, вище визначені Статутом обов'язки військовослужбовця є загальними, не є службовими обов'язками саме ОСОБА_1 , посадова інструкція ОСОБА_1 із встановленням меж його відповідальності, матеріали справи не містять.
Сам протокол складений фактично на підставі доповіді ТВО заступника командира військової частини з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_7 , щодо відповідальної особи за відпрацювання довідок доповідей у ВЧ НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 ; матеріали не містять жодних конкретних доказів, які підтверджують факт невиконання ОСОБА_1 , обов'язків; протокол про адміністративне правопорушення, не може бути покладений в основу розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим він не є достатнім доказом вини.
До протоколу про військове адміністративне правопорушення додано рапорта командирів, якими підтверджується факт самовільного залишення ВЧ НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 та солдатом ОСОБА_6 , проте відомості щодо виконавця та виконання подальших дій, а саме складання доповіді, які закріплені вимогами п.21-23 Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, відсутні. Також матеріали справи не містить відомостей, що ОСОБА_1 такі рапорти були доведені та передані до виконання.
Крім того, в судовому засіданні свідки підтвердили лише факт самовільного залишення ВЧ НОМЕР_2 військовослужбовцями у період 22.12.2025-24.12.2025, та складання 31.12.2025 довідки доповіді лейтенантом ОСОБА_19 , між тим, як призначення особи, яка відповідно до алгоритму виконання на підставі резолюції безпосереднього керівника визначена виконавцем за фактом подій у визначені нормативно-правовими актами строки, останніми не зазначено.
Що стосується доповідді ОСОБА_17 , рапорта представника ВСП в ВЧ НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_13 , щодо уповноваженої особи за надання доповідей СЗЧ у військовій частині ВЧ НОМЕР_2 , то такі є лише службовим документом, якими службові особи повідомляють начальника комендатури щодо відповідальної особи, як і пояснення ОСОБА_18 , що само по собі не породжує певних правових наслідків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню, що на думку суду, не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов'язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов'язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб'єктом правопорушення.
Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов'язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов'язки в повному обсязі.
Отже, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 172-15, 247, 251, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2ст. 172-15 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом
десяти днів, з дня її проголошення.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області Аліна Олександрівна Гончарова