Справа № 243/1348/26
Провадження № 2-н/243/293/2026
18 лютого 2026 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Гончарова А.О., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-
Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 за природний газ у сумі 209915,60 гривень; заборгованість за надану послугу розподілу природного газу в сумі 6787,13 гривень; суму судового збору в розмірі 266,24 грн.
Наказне провадження - це особливий вид цивільного процесу, спрямований на вирішення безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу.
Відповідно до вимог частини третьої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, зокрема, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що особа має право звернутись до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні.
Між тим, п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановленому законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Так, з доданих до заяви про видачу судового наказу документів вбачається, що стягувач зазначає період виникнення боргу з 01.04.2019 по 31.12.2024, загальна сума якої складає 209915,60 грн, що перевищує строк позовної давності.
Крім того, з поданого розрахунку вбачається, що дана заборгованість існувала станом на 01.04.2019 у розмірі 2482,44 грн.
До суду заявник звернувся із заявою 12.02.2026.
Разом з цим, зі змісту заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів не вбачається, що між сторонами врегульована заборгованість, яка виникла до 01.04.2019. Зокрема, шляхом стягнення боргу за рішенням суду чи укладенням мирової угоди, тощо.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Цивільний кодекс України хоча і містить положення щодо переривання перебігу позовної давності, але з'ясування таких обставин повинно відбуватися з дотриманням принципу змагальності сторін у процесі судового розгляду справи, що виходить за межі інституту наказаного провадження.
За таких умов, вирішення заяви про стягнення боргу у наказному провадженні, обмежить права боржників, зокрема можливості звернення із заявою про застосування строку позовної давності.
Суд зауважує, що не може самостійно виокремити вимогу заявника в межах позовної давності, а тому доходить висновку про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
В даному випадку із заяви і доданих до неї документів вбачається спір про право у зв'язку з пропуском загальної позовної давності, а тому за правилами п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України встановлено підставу для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений в порядку позовного провадження.
Керуючись статтями 165, 260 ЦПК України, суд
Відмовити у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути
подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду
Донецької області А.О. Гончарова