ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2026Справа № 910/1759/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь", Закарпатська область, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ
про стягнення 770 496,00 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Єрьоменко В.В. (адвокат за ордером серії СА№1073946 від 10.01.2024 року);
Синчук В.І. (керівник);
від відповідача: Колток О.М. (адвокат за довіреністю №5 від 06.01.2025 року).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 770 496,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року (суддя Мудрий С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 14.05.2025 року у справі №910/1759/24 Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 року було скасовано, а справу № 910/1759/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №910/1759/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, засідання призначено на 15.07.2025 року.
11.06.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що позивач мав виконати роботи в строк до 01.06.2023 року, однак акти підписані відповідачем лише 01.08.2023 року, а тому гарантійний випадок настав і банківська гарантія виплачена відповідачу правомірно. При цьому, щодо зауважень на акти, які надавались відповідачу для підписання, то акти мали суттєві недоліки, про що позивачу зазначалось в системі DEALS.
23.06.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що гарантійний випадок не настав, оскільки роботи були виконані у строк до 01.06.2023 року, а непідписання актів зі сторони відповідача було необґрунтованим з причин відсутності переліку недоліків та строків їх усунення.
27.06.2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що в строк визначений договором акти не підписані, тому, відповідно, позивачем не дотримано строків виконання робіт, у зв'язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані. При цьому, зупинення робіт, яке було б підставою для продовження терміну робіт не відбулось.
В судовому засіданні в справі оголошено перерву до 19.08.2025 року.
29.07.2025 року відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що відхилення актів в системі DEALS було з коментарями-зауваженнями із зазначенням причин відхилення, що свідчить про обізнаність позивача щодо зауважень на акти.
04.08.2025 року позивачем подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивач завершив виконання робіт 15.05.2023 і весь період після цього відповідач необґрунтовано відмовляв у підписанні актів.
В засіданні 19.08.2025 року в справі було оголошено перерву до 21.10.2025 року.
В засіданні 21.10.2025 року в справі було оголошено перерву до 02.12.2025 року.
В засіданні 02.12.2025 року в справі було оголошено перерву до 10.02.2026 року.
29.01.2026 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відхилення актів виконаних робіт відповідачем відбувалось без зазначення переліку недоліків та без зазначення строку їх усунення.
В засіданні 10.02.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.06.2021 між ТОВ "Оператор ГТС України" (Замовник) та ТОВ "Світязь" (Підрядник) за результатом проведених відкритих торгів (назва предмета закупівлі: ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв'язки КС Лубни; ідентифікатор закупівлі: № UA-2021-02-05-002572-a) укладено Договір № 2106000006 (Договір підряду).
Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору про закупівлю, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв'язки КС Лубни) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору підряду).
Відповідно до п. 1.2 Договору підряду склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток № 1), Договірною ціною (додаток № 2) та Графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід ємною частиною Договору.
Місце виконання робіт (надалі - об'єкт): Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Піски, вул. П'ятикопа, 2А, КС Лубни (п. 4.4 Договору підряду).
У п. 3.1 Договору підряду визначено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором згідно з Договірною ціною (додаток № 2) і становить: 15 409 920,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 2 568 320,00 грн.
Відповідно до п. 3.4 Договору підряду оплата за цим Договором проводиться в такому порядку: Замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
Згідно з п. 4.1 Договору підрядник Підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 24 місяців із дати підписання Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіка виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника (п. 4.3 Договору підряду).
Передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 Договору підряду).
Згідно з п. 5.2 Договору підряду акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт у частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.
У подальшому сторони уклали додаткову угоду № 1 про електронний документообіг від 28.10.2021 до Договору підряду (далі - Додаткова угода № 1), в якій домовилися про те, що з метою виконання умов Договору будуть здійснювати обмін документами, визначеними у п. 1.2 цієї Угоди, як електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - електронні документи). Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у розділі 2 Угоди (п. 1.1 Додаткової угоди № 1).
У п. 2.1 Додаткової угоди № 1 сторони домовились здійснювати обмін електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати електронні документи, із застосуванням визначеної у цьому пункті Угоди системи, яка забезпечує обмін електронними документами (далі - Система електронного документообігу): онлайн-сервіс погодження та підписання електронних документів "Deals", та відповідно до положень Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Підпунктом 10.9.1. пункту 10.9. Договору підряду визначено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі "Ізоляційні роботи (Ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв'язки КС Лубни)" згідно з оголошенням про проведення процедури закупівлі №UA-2021-02-05-002572-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 05 лютого 2021 року, Підрядник зобов'язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 770 496,00 грн, що становить 5% ціни цього Договору.
Термін дії Гарантії - до "05" серпня 2023 року включно (підпункт 10.9.3. п. 10.9. Договору підряду).
Згідно з п. 11.1 Договору підряду Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 25 місяців з моменту підписання Договору. У частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідно до підп. 10.9.5. п. 10.9. Договору підряду у разі невиконання (неналежного виконання) Підрядником своїх зобов'язань за цим Договором Замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах, визначених Гарантією.
На виконання умов Договору підряду позивач (Принципал) уклав з Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - АТ "Укрбудінвестбанк", Банк) (Гарант) договір №BGV/UA/03-2-05976 від 27.05.2021 про надання гарантії (далі - Договір про надання гарантії), відповідно до якого Банком видано банківську гарантію № BGV/UA/03-2-05976 від 27.05.2021, яка є додатком № 1 до Договору про надання гарантії (далі - Банківська гарантія).
Згідно з підп. 2.1.2 п. 2.1 Договору про надання гарантії у разі настання гарантійного випадку та отримання письмової вимоги Бенефіціара (ТОВ "Оператор ГТС України"), Гарант зобов'язаний розглянути вимогу разом із доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Відповідно до підп. 2.1.3 п. 2.1 Договору про надання гарантії Гарант зобов'язався не пізніше 2 (другого) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара, яка становить належне представлення, надіслати Принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом із копією вимоги Бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася.
Згідно з Банківською гарантією Банк як Гарант безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на SWIFT Банку-Гаранта, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов'язань за Договором підряду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.03.2022 він надіслав на електронну адресу відповідача лист №4-02 про призупинення виконання робіт на об'єктах у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
На підтвердження викладеного до позовної заяви додано лист позивача № 04-02 від 04.03.2022, адресований відповідачу, в якому позивач повідомив, що у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні він призупиняє виконання робіт на об'єктах відповідача з 25.02.2022, з доказами надсилання вказаного листа на електронну адресу відповідача: info@tsoua.com, яка зазначена в Додатковій угоді № 1.
05.03.2022 відповідач надіслав на електронну адресу позивача: svitjazua@gmail.com повідомлення №ТОВВИХ-22-2648 про настання з 24.02.2022 обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання відповідачем зобов'язань.
У зазначеному листі відповідач повідомив про неможливість виконання Товариством зобов'язань у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, а саме у зв'язку з введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". На підтвердження наведеного відповідач додав до зазначеного листа лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
У п. 8.4 Договору підряду сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим Договором подовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
Як зазначив позивач, з 25.02.2022 по 31.03.2022 роботи на об'єкті не виконувалися.
26.05.2023 позивач надіслав відповідачу підписаний примірник акта № 20 приймання виконаних будівельних робіт від 02.05.2023. Проте, за твердженнями позивача, відповідач відхилив зазначений акт без мотивованих заперечень.
30.05.2023 позивач повторно надіслав відповідачу акт № 20, який відповідач підписав 05.06.2023.
Також, позивач зазначив, що 26.05.2023 він надіслав відповідачу підписаний примірник акта № 21 приймання виконаних будівельних робіт від 24.05.2023, який відповідач не підписав. Водночас відповідач не надіслав позивачу мотивованого заперечення до вказаного акта.
29.08.2023 відповідач прийняв роботи за актом, підписавши примірник акта № 21 приймання виконаних будівельних робіт від 01.08.2023 за серпень 2023 року.
За доводами позивача, внаслідок зволікань відповідача у прийнятті робіт за актами №20 та № 21, 14.09.2023 позивач надіслав відповідачу останній акт за Договором підряду - акт № 22 приймання виконаних будівельних робіт від 14.09.2023. Проте такий акт не було підписано чи відхилено відповідачем.
28.07.2023 Банк повідомив позивача про отримання вимоги відповідача від 28.07.2023 про сплату 770 496,00 грн у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії.
На підтвердження викладеного, до позовної заяви додано лист Банку № 601/35/2023 від 28.07.2023, яким він повідомив позивача про отримання від відповідача свіфт-повідомлення (suffix 23072811656016) про отримання вимоги від 28.07.2023 про сплату 770 496,00 грн у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії зі змінами. Також, лист містив прохання до позивача сплатити АТ "Укрбудінвестбанк" до 31.07.2023 зазначену гарантійну суму для забезпечення компенсації суми вимоги.
03.08.2023 АТ "Укрбудінвестбанк" перерахувало відповідачу кошти в розмірі 770 496,00 грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано платіжне доручення №112813767 від 03.08.2023.
Позивачем здійснено перерахування суми Банківської гарантії з урахуванням відсотків Банку в розмірі 786 891,55 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №261 від 01.08.2023 та №271 від 06.09.2023.
При цьому, позивач зауважив, що відповідач не вказав у вимозі до Банку, в чому саме полягає порушення позивачем зобов'язань за Договором підряду.
Також, позивач зазначив, що 11.10.2023 отримав від відповідача письмову претензію №2 у зв'язку із простроченням виконання робіт на 60 календарних днів за актом № 21 від 01.08.2023 на суму 52 075,76 грн, з яких пеня 0,1% у сумі 24 034,97 грн та штраф 7% у сумі 28 040,80 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №9 від 08.11.2023 позивач відмовив у задоволенні вказаної претензії, зазначивши, що вчасно виконав свої зобов'язання за Договором підряду, про що свідчать загальний журнал робіт і передана виконавча документація.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 770 496,00 грн суми гарантії, оскільки відповідач отримав ці кошти всупереч умовам Договору підряду.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що Підрядник мав виконати роботи, передбачені Договором підряду, до 01.06.2023. Відповідно до умов п. 11.1 Договору підряду термін дії Договору закінчився 01.07.2023, разом із тим, позивач лише 01.08.2023 надав акт приймання виконаних будівельних робіт № 21 за серпень 2023 року, який було підписано.
А отже, за доводами відповідача, станом на момент закінчення терміну дії Договору підряду та момент звернення відповідача до Банку-Гаранта з вимогою про стягнення банківської гарантії через неналежне виконання умов Договору підряду з боку позивача, ТОВ "Світязь" не виконало повний перелік робіт у строк, передбачений Договором підряду, що підтверджується тим, що останній акт приймання виконаних будівельних робіт було надано Підрядником лише 01.08.2023, тобто із простроченням у 2 місяці строку виконання робіт, передбачених відповідним графіком, та через 1 місяць із дня закінчення дії Договору підряду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року (суддя Мудрий С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 року рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 14.05.2025 року у справі №910/1759/24 Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 року було скасовано, а справу № 910/1759/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Справа розглядається вдруге.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
При цьому, спір у справі виник щодо того, відповідач суму гарантії отримав всупереч умовам Договору підряду без настання гарантійного випадку.
Так, Верховний Суд в постанові 14.05.2025 року направляючи справу на новий розгляд зазначив:
«…у цій справі суди попередніх інстанцій лише зазначили про коментарі-зауваження, які надавало ТОВ "Оператор ГТС" щодо виставлених актів та не надали оцінку вжитим сторонами діям на виконання Договору, зокрема, не досліджувати обґрунтованість відмови відповідача від підписання актів №20 та №21, не встановили, чи надавало ТОВ "Оператор ГТС" обґрунтований перелік претензій зі строками їх усунення.».
«…Під час нового розгляду справи необхідно встановити, 1) чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією); 2) чи була обґрунтованою відмова відповідача від підписання актів №20 та №21; 3) чи дотримався позивач строку виконання робіт за договором (якщо ні - що стало причиною пропуску строку).».
«…суди попередніх інстанцій не встановили поведінку обох сторін Договору підряду щодо листування про призупинення виконання зобов'язань за договором. Так, зокрема, суди не встановили: 1) на який термін сторони домовилися припинити виконання своїх зобов'язань, 2) хто був ініціатором такого припинення, 3) чим підтверджувалося настання відповідних обставин для обох сторін, 4) як це вплинуло на кінцеві строки виконання робіт за Договором підряду; 5) чи домовлялися сторони про продовження строку дії договору у зв'язку з цими обставинами.»
Так, згідно п. 4.1. Договору підряду, підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 24 місяців з дати підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Оскільки Договір підряду підписано сторонами 01.06.2021, тому, відповідно до умов п. 4.1. Договору (зміни в який сторонами не вносились), строк виконання робіт до 01.06.2023 року.
При цьому, відповідно до п. 8.4. Договору підряду сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що на електронну адресу відповідача: info@tsoua.com, (зазначена в додатковій угоді №1), листом №4-02 від 04.03.2022 позивач повідомив про призупинення виконання робіт на об'єктах відповідача з 25.02.2022 у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
05.03.2022 позивач отримав лист №ТОВВИХ-22-2648 на свою електронну адресу: svitjazua@gmail.com, яка зазначена в додатковій угоді №1, яким відповідач повідомив про неможливість виконання товариством зобов'язань, у зв'язку з настання обставин непереборної сили, а саме у зв'язку з введенням воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". На підтвердження зазначеного відповідач надіслав позивачу лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що з 25.02.2022 по 31.03.2022 (36 днів) роботи на об'єкті не виконувались і відновлені позивачем 01.04.2022 року.
В цей же час, поняття «ініціатор» призупинення виконання робіт Договором підряду не визначений, а встановити зазначену обставину не вбачається за можливе, враховуючи обопільне надіслання сторонами листів один одному про тимчасову неможливість виконання робіт на об'єкті.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).
З матеріалів справи не вбачається погодження сторонами іншого строку виконання робіт ніж передбачений п. 4.1. Договору підряду, втім застосуванню підлягають положення п. 8.4. Договору підряду щодо продовження строку виконання зобов'язань на період дії обставин непереборної сили, які сторонами обопільно підтверджено листами №4-02 від 04.03.2022 та №ТОВВИХ-22-2648 від 05.03.2022.
З огляду на викладене, призупинення робіт на об'єкті, вплинуло на кінцеві строки виконання робіт за Договором підряду, у зв'язку з чим вони були продовжені на 36 днів, а саме до 06.08.2023 року.
Щодо відхилення відповідачем наданих позивачем для підписання актів, суд зазначає наступне.
За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі (постанови Об'єднаної палати від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №910/97/22, на яку посилається скаржник).
Акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і відповідно має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт; обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін (постанова Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21).
За умовами Договору підряду передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін (п.5.1).
Пункт 5.2 Договору підряду встановлює, що замовник може підписати такий акт або направити мотивоване заперечення проти такого підписання.
У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому, сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення (постанова Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №910/3374/23).
26.05.2023 позивач завантажив акт №21 від 24.05.2023 на суму 700 765,20 грн за допомогою системи електронного документообігу, втім відповідач відхилив такий акт та надав коментар-зауваження: "Акт містить позиції що не виконувались".
Суд зазначає, що коментар-зауваження «акт містить позиції що не виконувались» не містить обґрунтованого переліку претензій (які саме позиції не виконувались) зі строками їх усунення.
31.05.2023 позивачем повторно завантажено акт №21 від 24.05.2023 на суму 697 670,40 грн, втім 06.06.2023 даний акт був також відхилений Замовником із наданим коментарем-зауваженням: "Завищені об'єми виконаних робіт".
Суд зазначає, що коментар-зауваження «завищені об'єми виконаних робіт» не містить обґрунтованого переліку претензій (за які саме роботи об'єми є завищеними) зі строками їх усунення.
07.06.2023 в систему електронного документообігу позивач вкотре завантажив акт №21 від 24.05.2023, цього разу на суму 505 140,00 грн, та 09.06.2023 акт був відхилений відповідачем, з наданим коментарем-зауваженням: "Виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт".
Суд зазначає, що коментар-зауваження «виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт» не містить обґрунтованого переліку претензій (переліку робіт, які не виконані) зі строками їх усунення.
13.06.2023 позивачем було знову завантажено акт №21 від 24.05.2023 на суму 505 140,00 грн, 14.06.2023 даний акт був відхилено відповідачем та надано коментар-зауваження: "Використані матеріали не відповідають Договору".
Суд зазначає, що коментар-зауваження «використані матеріали не відповідають Договору» не містить обґрунтованого переліку претензій (які саме матеріали не відповідають договору) зі строками їх усунення.
18.06.2023 в систему електронного документообігу позивач завантажив акт №21 від 01.06.2023 на суму 505 140,00 грн, 22.06.2023 відповідач відхилив зазначений акт та надав коментар-зауваження: "Акт містить роботи, що не виконувались".
Суд зазначає, що коментар-зауваження «акт містить роботи, що не виконувались» не містить обґрунтованого переліку претензій (які саме роботи не виконувались) зі строками їх усунення.
24.07.2023 позивач завантажив акт №21 від 01.07.2023 на суму 416 563,20 грн, проте 28.07.2023 відповідач відхилив даний акт із таким коментарем-зауваженням: "Фактичні об'єми виконаних робіт не відповідають наданому акту."
Суд зазначає, що коментар-зауваження «фактичні об'єми виконаних робіт не відповідають наданому акту» не містить обґрунтованого переліку претензій (об'єм яких саме робіт не відповідає акту) зі строками їх усунення.
01.08.2023 в систему електронного документообігу Підрядником був завантажений акт № 21 від 01.08.2023 на суму 400 582,80 грн, який підписаний Замовником без зауважень.
Також, 14.09.2023 позивач завантажив акт № 22 від 14.09.2023 на суму 150 850,80 грн, проте 15.09.2023 даний акт був відхилений відповідачем та наданий коментар-зауваження: "Відсутні обсяги виконаних робіт".
Суд зазначає, що коментар-зауваження «відсутні обсяги виконаних робіт» не містить обґрунтованого переліку претензій (обсяги яких робіт відсутні) зі строками їх усунення.
Відповідач зазначив, що вищезазначений акт так і не був у підписаний.
Таким чином, аналізуючи викладене, враховуючи зазначену в Постанові Верховного Суду від 14.05.2025 року позицію, судом встановлено, що жоден із наведених відповідачем коментарів-зауважень не містить обґрунтованого переліку претензій зі строками їх усунення, що в силу позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/693/21, є необґрунтованою відмовою замовника від підписання акту та прийняття робіт.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання позивачем робіт на об'єкті здійснене до закінчення строку виконання робіт, передбаченого п. 4.1. Договору підряду, з урахуванням п. 8.4. Договору підряду, втім, через необґрунтовану відмову відповідача від підписання актів, фактичне прийняття робіт відбулось вже після визначеного Договором підряду строку.
В силу зазначеного, Акти виконаних підрядних робіт №21 та №22, підписані однією стороною, а саме позивачем, мають доказову сили (є дійсними) з огляду на встановлення судом необґрунтованості відмови відповідача від їх підписання, у зв'язку з чим роботи по Договору підряду за вказаними актами вважаються прийнятими.
Щодо настання гарантійного випадку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 560 ЦК України (в редакції, чинній на момент видачі Банківської гарантії) визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в редакції, яка діяла на час видачі Банківської гарантії, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення, в редакції, чинній до 18.09.2024), відповідно до пунктів 2, 8, 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин; базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов'язання.
Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов'язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов'язання.
У зв'язку із цим, у статті 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов'язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Грошове зобов'язання, що виникає за договором гарантії, є зобов'язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом.
Такий обов'язок, що зазначено вище, настає у випадку порушення боржником зобов'язання, і однією з підстав припинення цього обов'язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (стаття 568 ЦК України).
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Отже, після виконання договірних зобов'язань за наданою гарантією, банк-гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові у встановлених законом та договором випадках.
Оскільки заходи забезпечення виконання зобов'язання забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником, умовою їх застосування є невиконання або неналежне виконання останнім тих зобов'язань, для забезпечення яких встановлені такі заходи.
Разом із тим, гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, обставини непереборної сили (форс-мажор) не є обставиною, яка звільняє особу від обов'язків, які виникають із забезпечення виконання зобов'язання.
У даному випадку Банківська гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою Банк-Гарант у разі порушення Принципалом свого зобов'язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти Бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Аналогічний висновок Верховного Суду міститься в п. 8.4 постанови від 18.08.2022 у справі № 910/1674/20, п. 8.34 постанови від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 та п. 49 постанови від 18.06.2024 у справі № 910/11933/22.
Обов'язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов'язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з'ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, із чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов'язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20.
Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19, підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Договором про надання банківської гарантії, укладеним між Гарантом та Принципалом, не передбачено право Принципала висувати гаранту заперечення, які б він міг висунути відповідачу як управненій стороні гарантованого зобов'язання.
Враховуючи наведене, а також те, що Банківською гарантією Гарант надав Бенефіціару безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов'язання сплатити Бенефіціару суму в розмірі 770 496,00 грн без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, Банк як Гарант не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між Бенефіціаром (відповідачем) та Принципалом (позивачем), та встановлювати, із чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов'язання.
Таким чином, обов'язок Гаранта сплатити Бенефіціару грошову суму відповідно до умов Банківської гарантії настає за умови порушення Принципалом зобов'язання, забезпеченого Банківською гарантією, та направлення Бенефіціаром Гаранту письмової вимоги.
Разом із тим, позивач після отримання повідомлення від Гаранта про отримання 28.07.2023 свіфт-повідомлення про вимогу від відповідача про сплату 770 496,00 грн у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Банківської гарантії здійснив перерахування суми Банківської гарантії з урахуванням відсотків Банку в розмірі 786 891,55 грн без будь-яких зауважень.
Призначенням інституту гарантії (§ 4 гл. 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл. 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 910/6990/23.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Оператор ГТС України" отримало грошові кошти в сумі 770 496,00 грн в якості гарантійного платежу АТ "Укрбудінвестбанк" за Банківською гарантією, що забезпечувала виконання зобов'язань ТОВ "Світязь" за Договором підряду.
Тобто, умови сплати коштів за Банківською гарантією безпосередньо залежали від виконання основного зобов'язання, яке забезпечувалось Банківською гарантією.
Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом ч.1 ст.569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами гл.83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК (п.56 постанови Об'єднаної палати від 17.05.2024 у справі №910/17772/20).
Об'єднана палата вважає, що призначенням інституту гарантії (пар.4 гл.49 ЦК) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (гл.83 ЦК) з огляду на відсутність боргу принципала (п.59 постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20).
Отже, окремою категорією спорів, пов'язаних зі сплатою банківської гарантії, є спори, що виникають між принципалом і бенефіціаром про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом.
У таких спорах мають досліджуватися правові підстави отримання бенефіціаром коштів від гаранта, зокрема, суди мають встановити, чи настав гарантійний випадок (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією).
Таким чином, Господарський суд міста Києва зазначає, що неприйняття відповідачем робіт у строк, передбачений Договором, було необгрунтованим, а тому, гарантійний випадок, відповідно, не настав.
З огляду на відсутність порушення (невиконання чи неналежного виконання) зобов'язання позивачем за Договором, суд дійшов висновку, що у відповідача, який виступає бенефіціаром за Банківською гарантією, були відсутні підстави для звернення до гаранта для виплати суми Банківської гарантії.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Приписами наведеної статті встановлено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає підстави дійти для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих за рахунок позивача грошових коштів у розмірі 770 496,00 грн, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір в розмірі 9 245,95 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи" (код ЄДРПОУ 42795490, місцезнаходження: 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» (код ЄДРПОУ 13599852, місцезнаходження: 88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Легоцького, буд. 9, кв. 14) суму коштів в розмірі 770 496,00 грн (сімсот сімдесят тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 9 245,95 грн (дев'ять тисяч двісті сорок п'ять гривень 95 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 17.02.2026 року.
Суддя С. МОРОЗОВ