12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 990SCGC/43/25
провадження № 11-378сап25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Лук'яненко О. О.,
скаржника ОСОБА_1 ,
представника Вищої ради правосуддя- Белінської О. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2025 року № 1986/0/15-25 ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (далі також скаржник) звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 18 вересня 2025 року № 1986/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - оскаржуване рішення, рішення від 18 вересня 2025 року № 1986/0/15-25), яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) [порушення правил відводу (самовідводу)], пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону [допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу].
2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 наводить посилання на законодавчі норми та рішення Конституційного Суду України стосовно конституційного устрою України, поділу державної влади та функціонування органів такої влади, дії принципу верховенства права.
3. У своїй скарзі суддя ОСОБА_1 зазначає про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальностіу зв'язку з відсутністю в його діях складу дисциплінарного проступку та вважає, що кваліфікація дисциплінарним органом дій судді не відповідає фактичним обставинам, оскільки інкриміновані йому дії не є серйозними та кричущими у розумінні недотримання професійних стандартів, щоб виправдати дисциплінарне провадження, а саме рішення ВРП ґрунтується на загальних нормах поведінки судді та не містить конкретних належних та обґрунтованих мотивів, з яких ВРП дійшла висновку про наявність у його діях істотного дисциплінарного проступку, передбаченого Законом № 1402-VІІІ.
4. Скаржник наголошує, що в його діях немає ознак допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду. Обставини, які не було досліджено в межах дисциплінарного провадження, так і не набули розголосу в медіа та викликали схвальну оцінку громадськості щодо етичних принципів поведінки судді, який від імені держави уповноважений владою здійснювати правосуддя, що жодним чином негативно не вплинуло на авторитет судової влади.
5. ОСОБА_1 зазначає, що дисциплінарні скарги є засобом тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя, є замовними, безпідставними, неаргументованими.
6. Скаржник наполягає, що під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22, № 530/33/23 він не порушив жодної статті Конституції України, Закону № 1402-VІІІ, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
7. ОСОБА_1 заперечує претензії скарг до авторського стилю судді і численних способів висловлювати думку та не погоджується з доводами дисциплінарних скарг, вказує на правильність його тверджень, викладених у судових рішення, і зазначає, що дисциплінарний інспектор лише копіював тези із судових рішень, не надавши жодної юридичної оцінки, не навівши жодного контраргументу. Скаржник також зазначає, що в його судових рішеннях наведено мовою оригіналу необхідні документи, та з покликанням на статтю 10 Конституції України наголошує, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
8. Скаржник також заперечує твердження про порушення ним правил щодо відводу (самовідводу), оскільки вважає, що Державне підприємство «Інформаційні судові системи» листом від 21 травня 2025 року надало неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 (помічник судді та відповідач у справі № 530/841/24) вносила документи до автоматизованої системи документообігу суду у справі № 530/841/24, адже помічником у цивільних справах на час розгляду справи № 530/841/24 була ОСОБА_3 , відтак конфлікту інтересів не було, учасники процесу жодного разу не з'явилися в зал судового засідання, що видно з протоколів судових засідань, які не були витребувані дисциплінарним органом.
9. Крім того, скаржник зазначає, що ВРП не врахувала та належним чином не мотивувала необхідності застосування найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення судді з посади, в тому числі пропорційності вказаного стягнення відносно «вчинених» ним «діянь», які не становлять складу жодного з передбачених частиною першою статті 106 Закону № 1402-VІІІ серйозних та кричущих дисциплінарних проступків.
10. Скаржник також указує, що під час розгляду дисциплінарної справи не було взято до уваги його клопотання про відкладення розгляду справи, повторно не надано судді слово після виступу прокурора та пропозиції дисциплінарного інспектора ВРП. Зазначає про наявність у нього сумнівів стосовно компетенції дисциплінарного інспектора ВРП, протиправність відхилення клопотань судді щодо заміни дисциплінарного інспектора та незалучення наданих ним документів.
11. Насамкінець скаржник наполягає, що спірне рішення ВРП є незаконним і немотивованим, та просить визнати його протиправним і скасувати.
Позиція учасників справи щодо скарги
12. У відзиві на скаргу ВРП зазначає, що немає підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване.
13. Посилаючись на обставини, встановлені в ході дисциплінарної справи, та відповідні висновки ВРП, викладені в оскаржуваному рішенні, представник ВРП обґрунтовує безпідставність доводів скарги про відсутність визначених законом підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наполягає, що оскаржуване рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла викладених у ньому висновків щодо застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яке відповідає вчиненому ним дисциплінарному проступку.
14. Водночас Дисциплінарна палата врахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, урахувала особу судді, зокрема відомості, зазначені в його характеристиці, ступінь його вини, тобто обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
15. Таким чином, викладені в скарзі доводи, на думку представника ВРП, не спростовують висновку ВРП та її Дисциплінарної палати про допущення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
16. ВРП наголошує, що при прийнятті рішення від 18 вересня 2025 року № 1986/0/15-25 вона діяла в межах повноважень, вчинила всі дії для об'єктивного встановлення всіх обставин справи та жодним чином не порушила норм Закону № 1798-VIII, тому просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Обставини справи
17. Суддя ОСОБА_1 Указом Президента України від 01 серпня 2007 року № 676/2007 призначений строком на п'ять років, а Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5008-VI обраний безстроково на посаду судді Зіньківського районного суду Полтавської області.
18. До ВРП 15 вересня та 18 грудня 2023 року надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_4 та Полтавської обласної прокуратури відповідно стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1.
19. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 26 лютого 2025 року № 330/3дп/15-25 за зазначеними дисциплінарними скаргами відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 з підстав наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частин першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
20. До ВРП 12 та 18 вересня 2023 року та 13 листопада 2023 року надійшли дисциплінарні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відповідно стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1.
21. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 26 березня 2025 року № 624/3дп/15-25 за зазначеними дисциплінарними скаргами відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3 та 4 частин першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
22. Крім того, Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 30 квітня 2025 року № 898/3дп/15-25 відкрила за власною ініціативою дисциплінарну справу стосовно судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 з підстав наявності у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
23. Вказані вище справи об'єднано в одну дисциплінарну справу і проведення підготовки до розгляду об'єднаної дисциплінарної справи доручено дисциплінарному інспектору ВРП ОСОБА_14
Стислий виклад скарги ОСОБА_4 .
24. У дисциплінарній скарзі ОСОБА_4 стверджує, що суддя ОСОБА_1 допустив умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків; не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості; порушив правила щодо відводу (самовідводу); допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; використав статус судді з метою незаконного отримання третіми особами вигоди.
25. Скаржник указував, що під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/703/22 та № 530/1792/21 суддя порушив вимоги статей 1, 2, 8, 10, 65, 129 Конституції України, статей 2, 12, 56, 57 Закону № 1402-VIII, статей 3, 9, 10, 164, 165, 263 ЦПК України, а під час розгляду справи № 530/337/23 - також статей 2, 7-9, 91-94, 349, 374 КПК України.
26. ОСОБА_4 зазначав, що суддя ОСОБА_1 з метою порушення присяги судді та заподіяння судовій системі найбільшої шкоди застосовує таке: спосіб дводумства, тобто викладає мотиви суду, які суперечать одне одному, до того ж, щоб один з мотивів заперечував повноваження органів державної влади, створював у пересічних громадян хибну впевненість у правомірності невиконання законів України, шкоди її суверенітету; використання неофіційних довідників як офіційних; цитування нормативно-правових актів таким чином, аби спотворити їх зміст та викликати у особи враження незаконності діяльності органів державної влади; застосування законодавства, яке не підлягає використанню під час розгляду справи.
Стислий виклад скарги Полтавської обласної прокуратури
27. Полтавська обласна прокуратура у своїй дисциплінарній скарзі стверджує, що суддя умисно або внаслідок недбалості допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
28. Скаржник вважає, що суддя ОСОБА_1 розглянув справи № 530/75/21, № 530/1790/21 та № 530/703/22, нехтуючи обов'язками, передбаченими статтею 56 Закону № 1402-VIII, а також всупереч засадам, визначеним статтею 129 Конституції України та частиною другою статті 48 Закону № 1402-VIII.
29. У своїй дисциплінарній скарзі Полтавська обласна прокуратура звертає увагу на те, що в рішеннях у вищевказаних справах суддя ОСОБА_1 стверджував про відсутність повноважень у працівників Національно поліції, яка є компанією та надає поліцейські послуги, про реєстрацію України у міжнародному реєстрі як компанії LTD Україна, про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України, відсутність рішення, постанови чи наказу Верховної Ради України про утворення незалежної держави України та акта приймання-передачі землі та всього рухомого та нерухомого майна від співвласників - громадян Союзу РСР до України.
30. Також Полтавська обласна прокуратура вказує на викладення частини судових рішень у справах іноземною (російською) мовою.
Стислий виклад скарги ОСОБА_5 .
31. На обґрунтування дисциплінарної скарги ОСОБА_5 зазначила, що 23 серпня 2023 року суддя ОСОБА_1 ухвалив виправдувальний вирок у справі № 530/337/23, яка стосувалася ухилення від призову. Однак, на переконання скаржниці, суддя не навів мотивів відхилення аргументів сторони обвинувачення, а також грубо порушив етичні принципи й правила судді, вчинив дії, що порочать звання судді та підривають довіру до правосуддя.
32. У контексті доводів про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді й підриває авторитет правосуддя, ОСОБА_5 повідомила, що суддя ОСОБА_1 у вироку навів аргументи про: відсутність такої юридичної особи публічного права, як Кабінет Міністрів України; перебування поза правовим полем суб'єктів, що створені Кабінетом Міністрів України; наявність у Міністерства оборони України статусу органу приватного права; наявність у законів України та указів Президента України статусу авторських творів, а не законодавчих актів; неіснування держави України; вимагання й шахрайські дії щодо персональних даних призовників, які вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; можливість комплектування Збройних Сил України лише за трудовим договором.
33. У контексті доводів про невмотивованість вироку ОСОБА_5 звернула увагу на відсутність мотивування висновку судді щодо того, що повістка обвинуваченому підписана неуповноваженим суб'єктом; чому відсутність копії висновку військово-лікарської комісії є підставою відкинути аргументи прокуратури щодо наявності у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України; чому суд відхилив доводи прокурора щодо умислу обвинуваченого на ухилення від призову, якщо останній надав показання про часткове визнання вини.
34. На переконання скаржниці, такі твердження й дії судді ОСОБА_1 суперечать морально-етичним принципам і ставлять під сумнів його здатність здійснювати правосуддя. Скаржниця також зауважила, що правова позиція судді викликала надзвичайний резонанс у медіа та громадський осуд.
Стислий виклад скарги ОСОБА_6 .
35. На обґрунтування дисциплінарної скарги ОСОБА_6 зазначила, що 23 серпня 2023 року суддя ОСОБА_1 ухвалив вирок у справі № 530/337/23, у якому поставив під сумнів існування України та її суверенітету, заперечив існування Кабінету Міністрів України і законність його діяльності, поставив під сумнів законність нормативно-правових актів України. ОСОБА_6 наголосила, що висновки й тези судді виходять за межі здорового глузду, є грубим порушенням присяги судді, руйнують авторитет судової влади та загалом є несумісними з перебуванням ОСОБА_1 на посаді судді.
Стислий виклад скарги ОСОБА_7 .
36. На обґрунтування дисциплінарної скарги ОСОБА_7 зазначив, що 23 серпня 2023 року суддя ОСОБА_1 ухвалив вирок у справі № 530/337/23, який надалі суд апеляційної інстанції скасував ухвалою від 31 жовтня 2023 року, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
37. ОСОБА_7 у своїй скарзі зауважив, що суддя вирішив розглядати кримінальне провадження у спрощеному порядку, втім дослідив у нарадчій кімнаті «докази», які не були предметом дослідження у відкритому судовому засіданні, унаслідок чого сторона обвинувачення була позбавлена можливості подавати свої пояснення й заперечення щодо них.
38. Крім того, скаржник повідомив, що суддя ОСОБА_1 допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, оскільки його вирок фактично заперечує існування України як держави з огляду на твердження судді про правовий статус Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України, легітимність законів України та указів Президента України, продовження існування СРСР та органів влади Української РСР.
39. У цьому контексті ОСОБА_7 наголосив, що твердження судді ОСОБА_1. про незаконність органів державної влади України, відсутність «великої державної печатки з Великим державним Гербом», про нелегітимність Збройних Сил України є елементом пропаганди однієї із сепаратистських організацій, керівник якої у грудні 2021 року затримувався працівниками Служби безпеки України під час спроби проголосити себе «Президентом України». На переконання скаржника, є сумнівною можливість перенесення в судове рішення особистої віри судді у будь-які теорії.
Щодо обставин, які стали підставою для відкриття справи за власною ініціативою дисциплінарного органу
40. Після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор ВРП направив до Зіньківського районного суду Полтавської області запит про надання характеристики судді ОСОБА_1 .
41. Листом від 5 березня 2025 року № ЕП-101/25 до ВРП надійшла запитувана характеристика, підписана в. о. голови Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник Оксаною Володимирівною .
42. Разом з тим суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О. В. через підсистему «Електронний суд» 14 березня 2025 року надіслала до ВРП звернення, у якому повідомила, що позитивної характеристики на суддю ОСОБА_1. вона не складала і не підписувала, а така була направлена помилково з технічних причин, тому просила вважати її відкликаною.
43. Суддя Ситник О. В. також зазначила, що ОСОБА_1 порушує процес у кримінальному провадженні, а саме: коли заявляє самовідвід, то задовольняє його сам собі, що є порушенням норм КПК України (наприклад, справа № 530/1896/21, провадження № 1 -кс/530/132/25, ухвала від 12 березня 2025 року); такі порушення, за твердженням судді Ситник О. В., суддя ОСОБА_1 допускає у кожній кримінальній справі, де виникає питання розгляду відводу чи самовідводу.
44. Крім того, суддя Ситник О. В. зауважила, що 13 березня 2025 року їй стало відомо із вебсайту «Судова влада України», що 20 листопада 2024 року суддя ОСОБА_1 ухвалив рішення у справі № 530/841/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 06 січня 2025 року, проте відповідач у справі є помічником судді ОСОБА_1., а тому він не мав права розглядати цю цивільну справу.
45. Отже, скаржники звернулися до ВРП із дисциплінарними скаргами стосовно поведінки (дій) судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1. під час розгляду справ № 530/75/21, № 530/1790/21, № 530/703/22 та № 530/337/23.
46. У справі № 530/75/21 суддя ОСОБА_1 рішенням від 12 квітня 2021 року задовольнив частково позов ОСОБА_9 до Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанов ГАБ 736715 та ГАБ 736716 від 18 січня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення.
47. У мотивувальній частині зазначеного судового рішення суддя ОСОБА_1 навів свої міркування щодо незаконності встановленого на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Водночас суддя стверджує, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України є незаконною і не підлягає виконанню, а також зазначає про незаконність вимоги використання засобів індивідуального захисту та про необхідність кримінального переслідування осіб, які «вимагають вдягнути захисну маску».
48. Крім того, частину цього судового рішення викладено іноземною (російською) мовою.
49. Подібні міркування судді наведено також у рішенні Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2022 року у справі № 530/1790/21 за позовом ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУШ» про захист прав споживачів.
50. Окрім того, у цьому ж рішенні суддя ОСОБА_1 стверджує про те, що «правонаступництво України на території Української РСР не відбулося, не передавалися території, майно...». У мотивувальній частині цього рішення ОСОБА_1 зазначає: «…державні органи не створені, державні символи не затверджені, печатки великої немає. Документів, що юрисдикція Союзу РСР припинена, не існує. На сайті Верховної Ради Конституція Радянського Союзу чинна. Рішення, чи то постанови, чи то наказу ВР про утворення незалежної держави України не існує. Акта приймання-передачі землі та всього рухомого та нерухомого майна від співвласників - громадян Союзу РСР до України не існує. України відповідно відомостям із міжнародних реєстрів комерційних компаній є компанія, тобто корпорація» (тут і далі в цитатах орфографія та пунктуація автора збережені).
51. У справі № 530/703/22 Зіньківський районний суд Полтавської області (суддя ОСОБА_1) рішенням від 26 червня 2023 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі - AT «Полтавагаз») до ОСОБА_11 про стягнення заборгованості відмовив у повному обсязі.
52. Суддя ОСОБА_1, мотивуючи своє рішення, повідомив, що позивач не надав жодного доказу, що у AT «Полтавагаз» у межах міста Зінькова Зіньківського району на законних підставах перебуває газорозподільна система; тобто, на думку судді, AT «Полтавагаз» самовільно користується газовими мережами Полтавського району в межах міста Зінькова, які йому не належать.
53. У зазначеному судовому рішенні суддя також зазначив: «…посилання позивача на Умови договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті: регулятора і оператора ГРМ, як підстава до стягнення є безпідставною і неправомірною, через відсутній підпис Позивача під самим договором. Позивач не надав докази, що відповідач є підпищиком його веб сторінки, що він скидав дану сторінку відповідачу під час підписання договору і яким саме чином ознайомим із умовами договору, під час підписання заяви приєднання. Заява про приєднання не має законного сили двостороннього договору. Позивач застосовує норми матеріального права в своїх позовних вимогах просить стягнути неіснуючий борг з Відповідача, Відповідач з свого боку посилається на ч. 2 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним. Підписання заяви приєднання є намір побутового споживача на отримання природного газу для опалення (отримання тепла в осінньо-зимовий період) свого домогосподарства, для приготування їжі, що є життєво необхідним ресурсом для Людини, громадянина».
54. На обґрунтування своїх мотивів та висновків суддя ОСОБА_1 посилається на «божественний нормативно-правовий акт», а саме «Біблію Книги Священного Писання Старого та Нового Заповіту... Першу книгу Мойсея буття ст 5, 6», а також на «Житловий комунальний кодекс УРСР».
55. ОСОБА_1 також зазначає: «В Україні не має громадян, а лише облікові записи - фізичні особи, Україна після 24 серпня 1991 року - компанія LTD Україна...».
56. На думку судді ОСОБА_1., яка висловлена в судовому рішенні від 26 червня 2023 року, «Україну після 24 серпня 1991 року з правового поля соціалістичної республіки УРСР, шляхом підміни термінів, переведено до капіталістично-право відносин, що призвело до скорочення населення України та кількісних мільйонних втрат українців, що є фактично неприхованим геноцидом українського народу, руками довірчої влади LTD Україна, LTD Україна лобіює виключно інтереси глобістів адамітів ротшельдів».
57. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі судді ОСОБА_1., також розглянув матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170490000064 від 9 лютого 2023 року, стосовно ОСОБА_12 щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України.
58. Згідно з вироком Зіньківського районного суду Полтавської області у складі судді ОСОБА_1. від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 ОСОБА_12 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю наявності в діях обвинуваченого складу цього злочину.
59. У мотивувальній частині згаданого вироку суддя зазначає: «…немає утвореного відповідним Законом відповідно до Конституції України конституційного органу, суб'єкта публічно-владних повноважень з назвою Кабінет Міністрів України, але існує юридично створений Кабінет Міністрів Української РСР переіменований на Кабінет Міністрів України. Правосуб'єктність всіх утворених невстановленим суб'єктом права Кабінет Міністрів України знаходяться поза конституційним правовим полем, а тому не являються суб'єктом публічно-владних повноважень».
60. У вироку від 23 серпня 2023 року у справі № 530/337/23 суддя ОСОБА_1 зробив такий висновок: «…так звані «Закони України» та УКАЗИ Президента, в тому числі «Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», «Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», «УКАЗ Президента «Про введення воєнного стану в Україні»», «УКАЗ Президента України «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань»» які легітимізуються під виглядом законів є авторськими творами, не мають конституційного підгрунтя, не являються законами по суті, не являються обов'язковими для виконання народом, є офертами від суб'єкта, що надає послуги з державного управління. Ці «нормативні акти» мають статус таких, що застосовуються, а не являються легальним діючим законодавством».
61. Крім того, частина цього судового рішення також викладена іноземною (російською) мовою.
62. Ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1. від 02 січня 2025 року у справі № 530/1896/21 задоволено заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_1. у кримінальній справі за скаргою ОСОБА_13 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні № 120191701120000169. Відведено слідчого суддю ОСОБА_1. від розгляду справи № 530/1896/21.
63. Так само ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1. від 12 березня 2025 у справі № 530/1896/21 задоволено заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_1. у кримінальній справі за скаргою ОСОБА_13 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні № 120191701120000169. Відведено слідчого суддю ОСОБА_1. від розгляду справи № 530/1896/21.
64. У справі № 530/841/24 Зіньківський районний суд Полтавської області (суддя ОСОБА_1) рішенням від 20 листопада 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.
65. За інформацією, наданою суддею Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О. В., відповідач у справі № 530/841/24 ОСОБА_2 є помічником судді ОСОБА_1., а тому, на думку судді Ситник О. В., він не мав права розглядати цю цивільну справу.
Короткий зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП
66. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 суддю Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
67. За змістом указаного рішення, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 (порушення правил щодо відводу (самовідводу) та пунктом 3 (допущенням поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосудця, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки) частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
68. Третя Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 грубо порушив норми суддівської етики та стандарти поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, чим допустив істотний дисциплінарний проступок у розумінні частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
69. Ураховуючи характер та наслідки дисциплінарних проступків судді ОСОБА_1 , ступінь його вини, Третя Дисциплінарна палата ВРП вирішила, що за результатами розгляду дисциплінарної справи необхідно застосувати до судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Короткий зміст рішення ВРП
70. 18 вересня 2025 року ВРП, розглянувши скарги судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення його дисциплінарної відповідальності, погодилась із висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 (порушення правил щодо відводу (самовідводу) та пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу) частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
71. ВРП повністю погодилася з обставинами дисциплінарного провадження, встановленими Третьою Дисциплінарною палатою ВРП, а також із юридичною кваліфікацією цих діянь.
72. Констатувала, що її Третя Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок з огляду на положення пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ. У цьому випадку істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді, є допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
73. Як виснувала ВРП, дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, частини п'ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІі застосовано до судді з урахуванням принципу пропорційності та відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку з огляду на характер дисциплінарного проступку, його наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя та негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, особи судді, зокрема відомостей, зазначених у його характеристиці, ступеня його вини.
Рух скарги
74. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 жовтня 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення від 18 вересня 2025 року №1986/0/15-25 та витребувала від ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.
75. Від ВРП 12 листопада 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли копії матеріалів дисциплінарної справи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від 18 вересня 2025 року №1986/0/15-25.
76. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2025 року справу за цією скаргою призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 лютого 2026 року о 14 год 00 хв.
77. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
78. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
79. Частина друга статті 55 Конституції України постулює, що права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
80. Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
81. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII.
82. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
83. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
84. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, за приписами частин першої та третьої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
85. Згідно із частиною сьомою статті 266 КАС України та частиною другою статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
86. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
87. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
88. Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
89. У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному вище органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
90. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів.
91. Водночас Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
92. При цьому розгляд таких скарг Велика Палата Верховного Суду здійснює за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України.
93. Так, частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
94. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Стосовно підстав перегляду рішення ВРП
95. Частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII визначено вичерпний перелік підстав оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, а саме:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
96. У своїй скарзі ОСОБА_1 не ставить питання про незаконність спірного рішення з підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ.
97. При цьому Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав, які б указували на те, що ВРП ухвалила оскаржуване рішення у складі, який не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписав хтось зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
98. З огляду на наведене визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
99. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у справах про оскарження рішення ВРП з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ, такий акт має оцінюватися, зокрема, в аспекті його обґрунтованості, безсторонності, розсудливості, своєчасності і пропорційності. Обов'язковим критерієм обґрунтованості рішення за наслідками дисциплінарного провадження є врахування всіх обставин, що є визначальними для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
100. Оцінюючи оскаржуване рішення в аспекті наявності в ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
101. Предметом розгляду оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
102. ВРП, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, погодилась із висновками її Третьої Дисциплінарної палати про наявність у діях судді складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «д» пункту 1 (порушення правил щодо відводу (самовідводу) та пунктом 3 (допущенням поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосудця, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки) частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.
103. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо незгоди із цими висновками ВРП, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
104. Перевіряючи правильність кваліфікації ВРП дій судді ОСОБА_1. за підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом. Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад. Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені й поставлені у вину суб'єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв'язок. Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.
Щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1. за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ [порушення правил щодо відводу (самовідводу)]
105. ВРП, кваліфікуючи дії скаржникау цій частині як дисциплінарний проступок, урахувала встановлення її Третьою Дисциплінарною палатою обставин того, що суддя ОСОБА_1 у справі № 530/1896/21 двічі самостійно розглянув питання самовідводу від розгляду справи, що суперечить процесуальним нормам та усталеному підходу судів України щодо розгляду самовідводу у кримінальному провадженні.
106. Так, з посиланням на приписи статей 75, 80, 81 КПК України та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 11-312сап19, ВРПнаголосила, що оскільки КПК України залишає неврегульованим порядок вирішення питання про самовідвід судді, то доцільним є використання в такому випадку положення законодавства, що регулює подібні суспільні відносини, а саме частини першої статті 81 КПК України.
107. ВРП зазначила, що такий підхід щодо розгляду самовідводу у кримінальному провадженні є усталеним у судах України. Натомість суддя ОСОБА_1 усупереч процесуальним нормам та усталеному підходу судів України самостійно вирішив питання самовідводу.
108. Крім того, за встановленими дисциплінарним органом обставинами, рішенням судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1. від 20 листопада 2024 року у справі № 530/841/24 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.
109. Відповідно до листа керівника апарату Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 працює на посаді помічника судді. Голова суду ОСОБА_1 є її безпосереднім керівником. Додатково повідомлено, що за головою Зіньківського районного суду Полтавської області закріплено два помічники - ОСОБА_2 , ОСОБА_15.
110. Згідно з наданою листом від 21 травня 2025 року Державного підприємства «Інформаційні судові системи» на запит дисциплінарного інспектора ВРП інформацією, ОСОБА_2 вносила документи до автоматизованої системи документообігу суду у справі № 530/841/24.
111. Отож суддя ОСОБА_1 розглянув справу, учасником якої є його помічниця, яка, працюючи на посаді помічника судді ОСОБА_1., могла здійснювати підготовку справи до розгляду, у тому числі складати проєкти судових рішень.
112. Ураховуючи встановлені дисциплінарним органом обставини, ВРП констатувала, що суддя ОСОБА_1, маючи у прямому підпорядкуванні учасника справи, яку він розглядав, задля уникнення сумнівів у його об'єктивності та неупередженості, повинен був заявити самовідвід, однак цього не зробив та розглянув справу по суті.
113. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, що вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які полягають у порушенні розгляду заяв про самовідвід і розгляді справи за участю учасника справи, який перебуває у прямому підпорядкуванні судді, є дисциплінарним проступком, за який передбачена дисциплінарна відповідальність судді за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ [порушення правил щодо відводу (самовідводу)].
114. Окремо слід наголосити, що суддя ОСОБА_1, зважаючи на тривалий досвід роботи суддею, не міг не усвідомлювати очевидної протиправності своїх дій за наявності реального конфлікту інтересів у справі № 530/841/24, що підтверджує умисність його дій.
115. Доводи скаржника про те, що Державне підприємство «Інформаційні судові системи» листом від 21 травня 2025 року надало неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 (помічник судді та відповідач у справі № 530/841/24) вносила документи до автоматизованої системи документообігу суду у справі № 530/841/24, адже помічником у цивільних справах на час розгляду справи № 530/841/24 була ОСОБА_3 , суперечать установленим обставинам дисциплінарної справи і свідчать про намагання скаржника уникнути відповідальності за порушення правил щодо відводу (самовідводу).
Щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1. за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу)
116. Як визначено пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII, суддя зобов'язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
117. Згідно зі статтями 1, 3, 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
118. За змістом пунктів 60, 61 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок КРЄС), у кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій.
119. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).
120. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.
121. Відповідно до пункту 8 Висновку КРЄС повноваження, що надані суддям, тісно пов'язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.
122. Отже, постійна увага з боку суспільства до дій представників судової влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю не лише обов'язок бути представником влади, який неухильно дотримується Конституції України, законів України та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а й обов'язок бути людиною з високими стандартами поведінки.
123. Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Водночас суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.
124. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникати створення враження неналежної поведінки - як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.
125. Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.
126. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов'язків, а й в особистому житті.
127. Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.
128. Аналіз суб'єктивних та об'єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов'язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які висуваються до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.
129. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.
130. Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.
131. За змістом оскаржуваного рішення ВРП предметом розгляду в дисциплінарній справі щодо судді ОСОБА_1 були, зокрема, викладені у рішенні від 12 квітня 2021 року в справі № 530/75/21 твердження, що «…Національна поліція України, її територіальні органи є компаніями, які очолюються директорами, надають поліцейські послуги та здійснюють підприємницьку діяльність»; а також міркування та висновки стосовно законності карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
132. Також ВРП оцінювала висловлені суддею ОСОБА_1 міркування в рішенні від 29 серпня 2022 року у справі № 530/730/22, ухваленому від імені України, у якому він вдався до висловлення думки щодо відсутності факту існування України, органів її державної влади.
133. ВРП аналізувала те, що у справі № 530/730/22 суддя ОСОБА_1, ухвалюючи рішення, в мотивувальній частині не обґрунтовував його мотивів з урахуванням норм чинного законодавства, а вдався до опису конспірологічних теорій, які в тому числі заперечують факт розпаду СРСР, факт існування України як незалежної держави та натомість стверджують про існування корпорації LTD Україна.
134. Предметом розгляду дисциплінарного органу та ВРП також стали твердження судді ОСОБА_1. у вироку в справі № 530/337/23 про відсутність повноважень та незаконність діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України. Суддя ОСОБА_1 також уважає, що закони України та укази Президента України є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не є легальним чинним законодавством.
135. У контексті наведеного, проаналізувавши вказані вище тези із судових рішеннь, ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 усупереч чинним нормам законодавства України вдається до необґрунтованих висновків стосовно статусу та повноважень центрального органу виконавчої влади. Критикуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами та доповненнями, якою введено карантин на території України, суддя не врахував, що на момент розгляду справи № 530/75/21 зазначена постанова Кабінету Міністрів України не була скасована як незаконна або визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а тому вказаний акт вищого органу в системі органів виконавчої влади підлягав обов'язковому виконанню, у тому числі суддею ОСОБА_1 під час вирішення спору.
136. ВРП також визнала, що своїми діями суддя ОСОБА_1 ставить під сумнів легітимність та легальність органів державної влади України, передбачених Конституцією України та законами України. Суддя ОСОБА_1, мотивуючи свої судові рішення, допустив висловлювання та висновки, що викликають обґрунтовані сумніви у його професійності, неупередженості, неухильному додержанні вимог закону і принципів верховенства права, а також поваги до української державності.
137. ВРП зазначила, що висновки судді ОСОБА_1. корелюються з ідеологіями маргінальних рухів, що існують на території України, зокрема «Живі люди-суверени», «Громадяни СРСР». Про причетність судді ОСОБА_1 до вказаних рухів так само зазначала суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О. В. у своєму зверненні до ВРП.
138. В аспекті наведеного ВРП окремо звернула увагу на твердження судді ОСОБА_1. стосовно факту існування СРСР, УРСР та відсутності факту створення України як незалежної держави і органів державної влади. Деякі твердження, викладені в судових рішеннях судді ОСОБА_1 , спрямовані, зокрема, на виправдання комуністичного режиму 1917-1991 років та його пропаганду, що прямо заборонено Законом України від 09 квітня 2015 року № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
139. Отже, за висновком ВРП, з яким погоджується Велика Палата Верховного Суду, твердження (роздуми / позиція) судді ОСОБА_1., викладені в його судових рішеннях, не лише підривають авторитет правосуддя, свідчать про неповагу судді до конституційного ладу України та її законів, а також в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України можуть використовуватися державою-агресором в межах інформаційної війни.
140. Зважаючи на викладене та керуючись пунктом 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП, про те, що суддя ОСОБА_1 умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, а отже, він вчинив істотний дисциплінарний проступок, допустивши грубе нехтуванням обов'язками судді щодо дотримання правил суддівської етики, у тому числі щодо підтримання високих стандартів поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, що є несумісним зі статусом судді.
141. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП і її Третя Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки розглядувана в цій справі поведінка судді порочить звання судді та підриває авторитет як самого судді, так і суду загалом.
142. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у спірному рішенні навела обґрунтування його прийняття, висновки ВРП щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є достатньо мотивованими.
143. Водночас незгода скаржника з мотивами такої оцінки не свідчить про їх відсутність у рішенні ВРП.
144. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а визначене судді ОСОБА_1 дисциплінарним органом дисциплінарне стягнення є пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 50 Закону № 1798-VIII.
Висновок за результатами розгляду скарги
145. Відповідно до частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.
146. Оскільки ВРП в оскаржуваному рішенні правильно виснувала про обґрунтованість притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «д» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII і застосувала до нього пропорційне дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 цього Закону, підстав для задоволення скарги на оскаржуване рішення немає.
147. Отже, рішення від 18 вересня 2025 року № 1986/0/15-25 повністю відповідає вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, а тому не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2025 року № 1986/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1562/3дп/15-25 про притягнення судді Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2025 року № 1986/0/15-25- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя- доповідачН. В. Шевцова
Судді:О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. В. Білоконь М. В. Мазура
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
М. М. Гімон Н. С. Стефанів
О. А. ГубськаТ. Г. Стрелець
А. А. Ємець І. В. Ткач
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король