10 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 161/596/22
провадження № 51-1597км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Березовичі Володимир-Волинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,
виправданого у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2025 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він як директор Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» підписав та посвідчив печаткою технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області, яку надалі з метою затвердження направив до відділу у Луцькому районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області. Після надання позитивного висновку про погодження вказаної технічної документації рішеннями Баківцівської сільської ради Луцького району було затверджено названу документацію, у тому числі щодо 15-ти земельних ділянок загальною площею 919,7845 га, які накладаються на землі державної власності та на праві постійного користування належать ДП «ДГ «Перемога». Надалі було зареєстровано право комунальної власності на ці 15 земельних ділянок, які належать державі. Таким чином, внаслідок неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_9 з державної власності вибуло 15 земельних ділянок, вартість яких становить 25 134 472 грн, що є тяжкими наслідками згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що:
- місцевий суд взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є підпорядкованими ОСОБА_7 особами та брали участь в розробці документації;
- службові повноваження виправданого визначаються нормативними актами, а не показаннями свідків;
- виправданий за освітою є інженером-землевпорядником та як директор підприємства, яке мало статус розробника документації, був обізнаний з вимогами законодавства щодо виготовлення технічної документації;
- суд першої інстанції залишив поза увагою висновок експертизи № 8560, яким встановлено, що виготовлена документація не відповідає вимогам земельного законодавства, а апеляційний суд безпідставно його не дослідив;
- матеріали технічної документації містили інформацію про належність земель до державної форми власності;
- твердження апеляційного суду про те, що сторона обвинувачення не перевірила чи зберігались у паперовому вигляді відомості про державні акти на право постійного користування є безпідставними, оскільки було доведено, що вказані дії розробником не було вчинено;
- висновок судів попередніх інстанцій про те, що факт підписання ОСОБА_7 технічної документації не був підставою прийняття рішення сесією сільської ради об'єктивно не підтверджується;
- повернення земельних ділянок до державної власності після їх незаконного відчуження відбулось за рішенням суду та не може свідчити про відсутність майнової шкоди, як про це помилково вказали суди.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні:
- прокурор частково підтримала вимоги касаційної скарги, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
- захисник та виправданий заперечили доводи касаційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися.
Мотиви Суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 обвинувачувався у службовій недбалості, яка полягала у неналежному виконанні ним як службовою особою покладених на нього службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
За результатами судового розгляду місцевий суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК постановив виправдувальний вирок, який було залишено без змін апеляційним судом.
Згідно з пред'явленим обвинуваченням між головою Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області ОСОБА_12 та директором Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» ОСОБА_7 було укладено договір про розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів сільської ради.
Як видно зі змісту судових рішень такі свої висновки суди головним чином побудували на двох тезах: 1) ОСОБА_7 не знав, не міг і не повинен був знати, що частина земельних ділянок, включених до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації, належить на праві постійного користування ДП «ДГ «Перемога»; 2) обвинувачення не вказало, які конкретні обов'язки несумлінно виконав ОСОБА_7 згідно з пред'явленим обвинуваченням.
Насамперед Суд звертає увагу на те, що в обвинувальному акті з достатньою чіткістю міститься посилання на те, які обов'язки повинен був, але не виконав ОСОБА_7 . Серед них: положення п. 6. 6 Положення про Волинську регіональну філію ДП «Центр ДЗК», затверджене наказом ДП «Центр ДЗК» від 06 лютого 2019 року №6, згідно з яким передбачено зокрема, що директор філії організовує її роботу та забезпечує досягнення філією мети її діяльності, здійснює організацію та контроль за діяльністю філії відповідно до положень законодавства; п. 6.8 Положення, відповідно до якого директор філії несе персональну відповідальність за порушення вимог чинного законодавства, невиконання чи неналежне виконання вимог Положення чи своїх посадових обов'язків.
Окрім внутрішнього акту, обвинувачення посилалося на норми спеціального законодавства, які регулюють розробку відповідної землевпорядної документації: ЗУ «Про землеустрій» - розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою (ч. 2 ст. 26); розробники документації із землеустрою зобов'язані: дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою (ч. 2 ст. 28); розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією (ч. 3 ст. 28); підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є для земель державної власності рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою (п. а ч. 3 ст. 35).
Тому колегія суддів вважає, що апеляційному суду необхідно повторно проаналізувати питання про коло обов'язків ОСОБА_7 та співвіднести їх із його рівнем знань і видом діяльності, якою він займався під час затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок.
Окрім цього, обвинувачення посилалось і на норми, згідно з якими інвентаризація земель державної форми власності може відбуватися лише за відповідним рішенням органу виконавчої влади, який уповноважений нею розпоряджатися, а не за рішенням органу місцевого самоврядування, як у даному випадку.
Суд звертає увагу на те, що повноваження, у тому числі обов'язки, випливають та прямо передбачені відповідними законодавчими актами, які регулюють питання виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, на що є посилання безпосередньо в тексті обвинувального акта.
Немає сумніву у тому, що інженер-землевпорядник, який на підставі договору повинен був виготовити землевпорядну документацію щодо інвентаризації земельних ділянок, має повноваження перевірити і чітко встановити належність земельних ділянок до певної форми власності.
Показання свідків не можуть братися за основу у ході визначення кола службових повноважень, оскільки такий факт встановлюється на основі відповідних актів, які регулюють посадові обов'язки службової особи, яким у цьому провадженні не було приділено уваги.
Щодо інших доводів касаційної скарги прокурора суд звертає увагу на таке.
Серед дослідженої місцевим судом технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель була наявна інформаційна довідка від 10 жовтня 2019 року № 240, складена на ім'я ОСОБА_7 сільським головою ОСОБА_12 , за змістом якої сільська рада під час формування документації повідомляла про факт використання земель ДП «ДГ «Перемога» та згадувала про державний акт на право постійного користування.
Окрім цього, матеріали цієї справи містять низку рішень про відмову у внесенні відомостей (змін) до них до Державного земельного кадастру від 29 листопада та 23 грудня 2019 року, відповідно до яких вказано про неврахування вимог ст. ст. 6, 150 Земельного кодексу України, а також зазначено про відсутність рішення уповноважених органів про припинення (скасування, вилучення) права постійного користування земельними ділянками ДП «ДГ «Перемога» на підставі державного акта серії ВЛ № 11 від 25 березня 1994 року.
Серед іншого в технічній документації, погодженій ОСОБА_7 , наявні 22 довідки з державної статистичної звітності (форми 6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01 січня 2016 року, відповідно до яких всі земельні ділянки загальною площею 1451, 0674 га, по яких проводиться інвентаризація, належать до земель державних сільськогосподарських підприємств (шифр рядка 01, 09,10), сільськогосподарські угіддя.
Суд також не погоджується із тим, що повернення земельних ділянок у державну власність вказує на відсутність заподіяння шкоди. Адже для кваліфікації дій за ст. 367 КК важливим є встановлення факту вибуття землі, а подальше її повернення (у цьому випадку за наслідками ухвалення судових рішень судами господарської юрисдикції) не зумовлює висновку про відсутність шкоди.
Окрім цього, Суд звертає увагу на те, що матеріали розглядуваної справи містять копію державного акта на право постійного користування, інформація про який відображена у книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею підприємств, організацій і установ Луцької районної РНД № 3.
В ході перевірки виправдувального вироку місцевого суду суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом, внаслідок чого ухвала цього суду не відповідає положенням ст. ст. 370, 419 КПК.
Таким чином, колегією суддів Верховного Суду встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення апеляційного суду потрібно скасувати з призначенням нового розгляду у цьому суді.
Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, відповідно до вимог статей 94, 95, 404, 439 КПК, положень глави 31 КПК, повторно дослідити обставини кримінального провадження та докази у справі, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, надати на ці доводи умотивовані відповіді та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3