12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 168/1206/24
провадження № 51-3620км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 червня 2025 року в кримінальному провадженні № 12024030570000361за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 28 січня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
2. На підставі ст. 58 КК України замінено ОСОБА_8 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки на покарання у виді службового обмеження на строк 2 роки із відрахуванням у дохід держави 20 відсотків із суми грошового забезпечення ОСОБА_8 .
3. Ухвалено, що під час відбування покарання у вигляді службового обмеження засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
4. Строк відбуття покарання у вигляді службового обмеження встановлено рахувати з дня, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.
5. До строку відбуття покарання у вигляді службового обмеження визначено зарахувати строк перебування ОСОБА_8 під вартою з 16 вересня 2024 року до 12 листопада 2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
6. Оскарженою ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 червня 2025 року вищевказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
7. Згідно з вироком ОСОБА_8 засуджено за те, що він 15 вересня 2024 року близько 21:50, не маючи посвідчення водія та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки «Аudi» моделі «А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, рухаючись автомобільною дорогою Т-03-09 сполученням «Дубечне - Стара Вижівка - Луків - Турійськ - Рожище - Ківерці - Піддубці» у напрямку від с. Лісняків до с. Луківа в межах с. Смідина Ковельського району Волинської області, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не врахував її, не обрав безпечну швидкість транспортного засобу, що позбавило його можливості постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та допустив зіткнення керованого ним транспортного засобу із задньою частиною напівпричепа марки «АТСМ 8-44315СНС», реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіля марки «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , котрий був припаркований на крайній правій смузі руху в напрямку руху автомобіля «Аudi». Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля марки «Аudi» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які спричинили смерть потерпілого.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
8. В аналогічних за змістом касаційних скаргах прокурори, які їх подали, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину, його конкретним обставинам і наслідкам та особі засудженого внаслідок надмірної м'якості, порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважають, що ОСОБА_8 , як діючий військовослужбовець, своїми діями підірвав авторитет захисників Вітчизни, а обставини, на які послалися суди, не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ним злочину. При цьому позиція потерпілої щодо відсутності претензій до обвинуваченого не повинна впливати на обрання йому виду й міри покарання. Апеляційний суд усупереч вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відхиляючи апеляційні скарги прокурорів, подані з наведених підстав, не надав обґрунтованих відповідей на зазначені у них доводи та належним чином своїх висновків не вмотивував. До того ж, судами попередніх інстанцій не було враховано позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.
Позиції інших учасників судового провадження
9. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційні скарги сторони обвинувачення.
10. Засуджений, його захисник та потерпіла, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце касаційного розгляду, в судове засідання суду касаційної інстанції не з'явилися. Надіслали на адресу касаційного суду заяви, в яких не заперечували проти розгляду справи за їхньої відсутності.
11. Потерпіла, крім того, у своїй заяві просила відмовити у задоволенні касаційних скарг прокурорів, вважаючи їх безпідставними.
Мотиви Суду
12. Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового провадження,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.
13. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
14. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
15. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286-1 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
16. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
17. Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
18. При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім прямо передбачених у цій статті випадків, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
19. Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім цього, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК України. За частиною другою цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
20. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
21. Так, відхиляючи доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення, у яких фактично порушувалось питання про недотримання місцевим судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання,та погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо виду й міри визначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд послався на те, що: він у молодому віці вперше вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, проте вчинених з необережності щодо наслідків, якими у цьому випадку є загибель людини; визнав свою винуватість, щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю злочину; за місцем проживання і навчання характеризується виключно позитивно, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває;відшкодував потерпілій завдані внаслідок вчиненого ним злочину збитки; проходить службу в Збройних силах України, є учасником бойових дій, має нагороди, а також переніс контузію і потребує подальшого лікування; обставини, які би обтяжували ОСОБА_8 покарання, відсутні. Також апеляційний суд урахував висновки органу з питань пробації стосовно ОСОБА_8 , які свідчать про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Водночас обґрунтовано зазначив, що при призначенні покарання суд має виходити не лише із тяжкості злочину та його наслідків, а з усіх обставин кримінального провадження у сукупності.
22. Однак, перерахувавши дані про особу обвинуваченого та встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, апеляційний суд у своїй ухвалі не зазначив, яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_8 злочину, і всупереч вимогам ст. 69 КК України, ст. 419 КПК України висновків у цій частині належним чином не вмотивував.
23. Такий підхід апеляційного суду не сприяв досягненню завдань кримінального провадження і перешкодив постановленню законного та обґрунтованого судового рішення. У зв'язку із цим є підстави для задоволення вимог касаційних скарг сторони обвинувачення і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити рішення згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3