16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 275/724/25
провадження № 51-535ск26
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 07 січня 2026 року і
встановила:
як убачається з матеріалів провадження за скаргою, ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2025 року заяву ОСОБА_4 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами залишено без руху. Надано ОСОБА_4 строк для усунення недоліків тривалістю
15 днів з дня отримання ухвали та одночасно роз'яснено, що у разі не усунення недоліків у вказаний в ухвалі строк заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами буде повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 429 КПК України.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 07 січня 2026 року, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказану ухвалу суду першої інстанції.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаної ухвали в касаційному порядку. Посилаючись на вимоги Кримінального процесуального кодексу засуджений ОСОБА_4 вважає ухвалу апеляційного суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню Верховним Судом.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Частиною 2 ст. 392 КПК України регламентовано, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
У силу ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, засуджений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 01 серпня 2025 року про залишення його заяви без руху, а не на остаточне рішення суду за результатами розгляду заяви, а саме на ухвалу Брусилівського районного суду від 25 серпня 2025 року про повернення заяви.
Саме з таких підстав апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою засудженого, як поданою на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При прийнятті рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 апеляційний суд дотримався вимог кримінального процесуального закону, положень Конституції України, норм міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини.
За таких обставин, апеляційний суд діяв у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Ураховуючи наведене та керуючись пп. 1, 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 07 січня 2026 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3