12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 477/6/23
провадження № 51-48км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5
засудженого
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнє Водяне Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1142 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2024 року, залишеним без змін 22 січня 2025 року Одеським апеляційним судом, ОСОБА_6 було засуджено за ч. 3 ст. 1142 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Вирішено питання щодо речових доказів, заходів забезпечення та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні в умовах воєнного стану за обставин, детально викладених у вироку, кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України.
Як установив суд, не пізніше 27 липня 2022 року з метою надання державі-агресору інформації про переміщення зброї, озброєння та бойових припасів територією України, розташування Збройних Сил України (далі - ЗСУ) ОСОБА_6 , використовуючи власний мобільний телефон марки «ОРРО А53» із сім-картками мобільних операторів із номерами телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 йобліковий запис у месенджері «Telegram», обравши собі псевдонім ОСОБА_8 , вступив у злочинну змову з особою на ім'я ОСОБА_9 , котра теж користувалася такою програмою з обліковими записами ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закріпленими за номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 відповідно. Надалі 14 та 16 серпня 2022 року в с. Зайчівське Миколаївського району Миколаївської області впродовж телефонних розмов і листування з указаною особою засуджений на обліковий запис ОСОБА_11 передав відомості про розміщення в Миколаївській області та м. Миколаєві паливно-мастильного складу, у тому числі план-схему з умовними позначеннями, а також щодо військової техніки ЗСУ (систем ППО й артилерійських) із можливістю їх ідентифікації на місцевості. При цьому, достовірно знаючи, що поширена інформація відсутня у відкритому доступі й не оприлюднена уповноваженими державними органами, ОСОБА_6 збирав її для подальшої передачі російській федерації (далі - рф), яка здійснює збройну агресію проти України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати згадані вирок й ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів зводиться до того, що оспорювані рішення не відповідають ст. 370 КПК, розгляд провадження здійснено неповно, із порушенням процесуальних норм, оцінка доказів суперечить статтям 86, 87, 94 цього Кодексу, винуватості засудженого не доведено поза розумним сумнівом, а протилежні висновки суду ґрунтуються на припущеннях. На думку скаржника, зафіксовані в протоколах обшуку, огляду мобільного телефона та негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) фактичні дані не підлягали використанню через їх недопустимість. Як ідеться в скарзі, у цій справі не було невідкладного випадку, передбаченого ч. 3 ст. 233 КПК, а тому проведення обшуку за відсутності попереднього дозволу є незаконним. Зазначає, що на момент обшуку ОСОБА_6 був обмежений у пересуванні, тож мав статус підозрюваного, попри це й положення ст. 52 КПК слідча дія відбувалася без участі захисника. Автор скарги також уважає неправомірним одночасні обшук житла та огляд вилученого мобільного телефона. Звертає увагу і на те, що слідчий суддя не надавав дозволу на проведення НСРД. Разом із цим, посилаючись на відсутність доказів передання інформації саме представнику рф, скаржник наполягає на тому, що в діянні ОСОБА_6 немає складу інкримінованого злочину. На переконання захисника, суд апеляційної інстанції не зважив на допущені порушення, проігнорував аргументи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, не викликав сторону захисту на оголошення повного тексту свого рішення і постановив невмотивовану ухвалу.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор заперечував обґрунтованість вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433, ст. 438 КПК суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення в межах касаційної скарги, перевіряє правильність застосування норм права і не уповноважений досліджувати докази, оцінювати їх з погляду достовірності, ревізувати повноту розгляду та фактичні обставини, а при здійсненні провадження виходить із фактів, установлених судами попередніх інстанцій.
У поданій скарзі захисник, серед іншого, посилається на неповноту розгляду кримінального провадження, що не належить до предмета перевірки за касаційною процедурою згідно зі ст. 433 КПК.
Аргументи скаржника про незаконність засудження ОСОБА_6 не можна визнати прийнятними.
Як убачається з матеріалів справи, обвинувальний вирок є обґрунтованим, його ухвалено на підставі об'єктивного з'ясування всіх передбачених ст. 91 КПК обставин, котрі підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими та перевіреними впродовж судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Висновку про вчинення засудженим кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України місцевий суд дійшов, проаналізувавши показання допитаного як обвинуваченого ОСОБА_6 , фактичні дані, що містяться: у протоколах обшуку від 18 серпня 2022 року, огляду від 22 серпня 2022 року належного засудженому мобільного телефона, зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17 серпня 2022 року; в експертному дослідженні від 21 грудня 2022 року № СЕ-19/115-22/8373-ВЗ (щодо матеріалів відео- та звукозапису), а також у листах Основного командного пункту оборони м. Миколаєва від 10 жовтня 2022 року № 687 та начальника штабу - заступника командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 16 серпня 2022 року № 2/1706, зміст яких докладно відображено у вироку. Крім того, суд оглянув речовий доказ - мобільний телефон «OPPOA53».
Виконуючи законодавчі приписи, суд з'ясував позицію ОСОБА_6 , котрий не визнав провини, заперечив поширення інформації про озброєння та розміщення ЗСУ й наполягав на штучному створенні доказів обвинувачення.
Висунуту ОСОБА_6 на свій захист версію суд ретельно перевірив і переконливо спростував у вироку.
За матеріалами справи, здійснення спеціальних заходів стосовно мешканця Миколаївської області ОСОБА_6 було зумовлено необхідністю перевірки отриманих компетентними органами відомостей про передачу ним представникам рф інформації щодо дислокації підрозділів ЗСУ. У зв'язку із цим на підставі постанови заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури від 12 серпня 2022 року, який діяв відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК, проведено НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем. Згідно з протоколом від 17 серпня 2022 року за результатами вказаної дії встановлено факт спілкування ОСОБА_6 у застосунку «Telegram» із представниками держави-агресора. Зокрема, з абонентом НОМЕР_3 (обліковий запис « ОСОБА_12 », ОСОБА_10 ), котрий, за змістом листування, повідомивши про рекомендації спільних друзів у рф, цікавився загальною обстановкою в м. Миколаєві та південних регіонах; з абонентом НОМЕР_4 (обліковий запис « ОСОБА_13 », ОСОБА_14 ), який поінформував щодо готовності рф захопити м. Миколаїв, а ОСОБА_6 14 і 16 серпня 2022 року передав йому дані про розташування в цьому місті та області військової техніки, паливно-мастильного складу ЗСУ, у тому числі план-схему з умовними позначеннями; засуджений також наполягав на подальшому видаленні історії їх спілкування. Належність ОСОБА_6 голосу, зафіксованого на аудіофайлах, що збережені на оптичному носії (CD-R), який є додатком до протоколу, підтверджено висновком експерта від 21 грудня 2022 року № СЕ-9/115-22/8373-ВЗ.
Ураховуючи унормовані КПК особливості правового режиму в умовах воєнного стану, неможливість отримати відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, в інший спосіб, ніж шляхом зняття інформації з електронних інформаційних систем, немає підстав уважати, що НСРД проведено з істотним порушенням вимог цього Кодексу. Тож отримані за їх результатами фактичні дані є допустимими.
Усупереч посиланням у касаційній скарзі, у ситуації в конкретній справі встановлені під час негласної дії дані зумовили невідкладність обшуку за місцем проживання засудженого ( АДРЕСА_2 ). Згідно з протоколом від 18 серпня 2022 року під час обшуку в період 08:27-10:35 ОСОБА_6 добровільно видав належний йому мобільний телефон «ОРРО А53» із сім-картками та повідомив пін-код. Указану процесуальну дію здійснено з додержанням правил ч. 3 ст. 233 КПК, що підтверджується відповідною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2022 року.
Попри твердження захисника, обмеження засудженого в пересуванні в ході обшуку не становить істотного порушення вимог КПК, адже таке право слідчого передбачено ч. 3 ст. 236 КПК. Крім того, як видно з протоколу від 18 серпня 2022 року, підписаного ОСОБА_6 без жодних зауважень, йому роз'яснили право користуватися правовою допомогою і він не вимагав присутності адвоката. Тому за окреслених обставин закон не зобов'язує слідчі органи забезпечити участь захисника.
Частиною 7 зазначеної норми права також передбачено огляд речей і документів упродовж обшуку. Тож заперечення скаржником правомірності такої процедури не є слушними. Разом із тим, за матеріалами справи, в оглянутому 18 та 22 серпня 2022 року вилученому мобільному телефоні «ОРРО А53» було виявлено месенджер «Telegram» з обліковим записом засудженого; факт видалення листування в особистому чаті; фотозображення від 16 серпня 2022 року, на якому схематично рукою намальовано схему з абревіатурами Нафтобаза ВСУ, дорога Миколаїв - Одеса, залізнична дорога, ворота, нафтобаза, охорона, відображеними російською мовою; пропущений виклик та повідомлення від абонента НОМЕР_4 , « ОСОБА_15 », ІНФОРМАЦІЯ_2 про термінове поновлення з ним зв'язку. Надалі наявну інформацію записано на оптичний носій (CD-R).
За змістом листів від 10 жовтня 2022 року № 687, від 16 серпня 2022 року № 2/1706 у місцях, про які повідомляв засуджений, перебували підрозділи й військова техніка ЗСУ, така інформація у відкритому доступі не розміщувалася.
З огляду на викладене позиція сторони захисту про істотне порушення процесуального порядку збирання доказів неспроможна, приписи статей 233-237, 246, 264, 265, 615 КПК було додержано, а наведені здобуті фактичні дані за результатами НСРД, обшуку та огляду є допустимими в силу ст. 84, ч. 1 ст. 86 цього Кодексу. Отже, їх використання судом правомірне.
Водночас зміст згаданих доказів без сумніву доводить, що ОСОБА_6 умисно поширював інформацію про місця розташування позицій ЗСУ з метою її надання державі-агресору, спілкуючись із невстановленою особою на ім'я ОСОБА_9 , розумів (не міг не розуміти), що ця особа діє в інтересах рф. Більш того, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, конспірував їх, наполягаючи на видаленні історії спілкування.
Тому, оцінивши докази в логічному взаємозв'язку, суд обґрунтовано виснував про їх достатність для ухвалення обвинувального вироку, із чим погоджується колегія суддів.
За встановлених фактичних обставин кримінального провадження учинене ОСОБА_6 винне діяння суд, дотримуючись ст. 337 КПК, правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 1142 КК, а доводи скаржника про відсутність складу цього злочину є безпідставними.
Аргументів про несправедливість призначеного засудженому покарання в касаційній скарзі немає.
Ухвалений вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Крім того, оспорюваний вирок переглядався в апеляційному порядку і подібні за змістом доводи сторони захисту про незаконність засудження ОСОБА_6 були предметом ревізії суду апеляційної інстанції. Цей суд ретельно їх перевірив у змагальній процедурі й умотивовано з наведенням конкретних наявних у справі фактичних даних, спираючись на норми права, відмовив у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого.
Твердження захисника про порушення ч. 3 ст. 404 КПК є хибним, оскільки за її положеннями повторне дослідження обставин на стадії апеляційного перегляду допускається лише за умови, що вони були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чого немає в цій справі. Тому за відсутності правових підстав для повторного дослідження доказів, розглянувши клопотання сторони захисту із зазначеного питання, апеляційний суд відхилив звернення.
За матеріалами справи апеляційне провадження суд здійснив із додержанням положень гл. 31 КПК, за участю захисника ОСОБА_5 й обвинуваченого ОСОБА_6 і постановив ухвалу, зміст якої відповідає ст. 419 цього Кодексу.
Посилання в поданій скарзі на те, що сторону захисту не було викликано на оголошення повного тексту ухвали, теж необґрунтовані. Резолютивну частину рішення ухвалено 22 січня 2025 року за участю вказаної сторони. Отже, вона була обізнана про оголошення повного тексту 27 січня 2025 року о 09:00, однак захисник не прибув, ОСОБА_6 не клопотав про доставку до зали судових засідань, а обов'язкової їх явки на оголошення закон не вимагає. Постановлену ухвалу засудженому було вручено 31 січня 2025 року.
Істотних порушень норм права, які зумовлюють обов'язкове скасування оспорюваних рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, під час перегляду суд касаційної інстанції не встановив.
Тому подану скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 січня 2025 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3