18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 6-55/11
провадження № 61-1861ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Казбулатової Оксани Миколаївни на ухвалу Рівненського апеляційного суду
від 22 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником, за участю заінтересованої особи - Відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції та боржника - ОСОБА_1 ,
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником.
Заява мотивована тим, що рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2008 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 04 березня 2009 року змінено рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2008 року, абзац другий його резолютивної частини викладено у такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 676 139,01 грн та 461 937,00 грн відсотків за користування грошовими коштами, а всього 1 138 076,01 грн». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
02 квітня 2009 року Млинівський районний суд Рівненської області видав виконавчі листи на виконання цього рішення. Постановами державного виконавця ВДВС Млинівського районного управління юстиції від 15 квітня 2009 року відкрито виконавчі провадження. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Замінено у виконавчому провадженні стягувача ОСОБА_3 його правонаступником ОСОБА_2 .
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 19 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області
від 27 жовтня 2011 року повернуто особі, яка її подала. Роз'яснено, що вона має право звернутися до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення знищеного судового провадження.
Постановою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 грудня
2024 року скасовано. Справу № 6-55/11 передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 січня 2026 року причини пропуску строку скаржника на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху для подання заяви про поновлення пропуску строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом
Казбулатовою О. М. підстави пропуску строку (13 років) на апеляційне оскарження є неповажними, а жодних інших підстав для поновлення строків та доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження заявником не зазначено та не надано.
15 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Казбулатова О. М. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року (надійшла до суду 16 лютого 2026 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не заперечує той факт, що вона була присутня на судових засіданнях по справах № 566/531/18 від 13 січня 2021 року та № 566/269/21 від 29 листопада 2021 року, однак у зв'язку з недостатнім рівнем обізнаності у процесуально-правових питаннях не усвідомлювала порядок подальших процесуальних дій. Разом з тим, заявниця знала про своє право на звернення за правовою допомогою, однак у відповідний період часу мала незначні та нестабільні доходи, у зв'язку з чим була позбавлена реальної можливості оплачувати послуги адвоката.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що у скаржниці були відносно невеликі та нестабільні доходи, яких в свою чергу не вистачало на прожиття, тому позивач не змогла оплатити собі послуги адвоката.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Казбулатової О. М., колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень
у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову
в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу
в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів
з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою
в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє
у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradelle v. France»
від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях
у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Верховний Суд безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Рівненський апеляційний суд правильно вказав, що для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність обставин необізнаності в сфері права. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження обставин, які призвели до пропуску процесуального строку, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що посилання на відсутність коштів
у ОСОБА_1 для оплати послуг адвоката також не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки статтею 59 Конституції України передбачено право особи на звернення за безоплатною правовою допомогою для захисту своїх прав.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року подана з пропуском строку апеляційного оскарження більше ніж на 13 років, обґрунтовано, відповідно до вимог статті 357 ЦПК України, відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку за подання апеляційної скарги були визнані неповажними, а у другому клопотанні не наведено інших поважних причин пропуску процесуального строку та не надано жодних доказів.
Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.
Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та які є аналогічними доводам апеляційної скарги, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24).
Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Казбулатової Оксани Миколаївни на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником, за участю заінтересованої особи - Відділу державної виконавчої служби Млинівського районного управління юстиції та боржника - ОСОБА_1 ,відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник
Ю. В. Черняк