11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 953/17739/20
провадження № 61-2519св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луніна Тетяна Анатоліївна,
третя особа -Департамент реєстрації Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року у складі судді Єфіменко Н. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
02 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (далі - ТОВ «ФК «Фінрайт»), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Т. А., третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради,
про визнання дій протиправними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона була власником квартири АДРЕСА_1 , яка була передана в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 10 серпня 2007 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «Надра», згідно з яким банк надав їй споживчий кредит в іноземній валюті у розмірі 75 600 доларів США зі строком повернення до 07 липня 2013 року.
Пізніше їй стало відомо про проведену державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «ФК «Фінрайт», яке придбало право вимоги за кредитним договором у попереднього кредитора.
Посилалась на обізнаність відповідачів про наявність заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної квартири, встановленої ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2020 року у справі у справі № 953/1184/2, тому вважала здійснену державну реєстрацію незаконною.
Вказувала, що діями відповідачів їй було завдано моральної шкоди, внаслідок психологічного стресу, порушення нормального способу життя.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Т. А. в частині ухвалення рішення про державну реєстрацію прав та обтяження (з відкриттям розділу), індексний номер: 53704071 від 20 серпня 2020 року протиправними;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 53704071 від 20 серпня 2020 року, згідно з яким право власності на кв. АДРЕСА_1 перейшло до ТОВ «ФК Фінрайт»;
- зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніну Т. А. поновити за нею право власності на кв. АДРЕСА_1 ;
- відшкодувати солідарно з відповідачів на її користь моральну шкоду у сумі 50 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого
2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фінрайт», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Т. А., третя особа - Департамент реєстрації Харківської міської ради, про скасування рішення
про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки за змістом і характером правовідносин, що склались між сторонами, а також встановленими обставинами справи, у позивача виник спір з ТОВ «ФК «Фінрайт» щодо права звернення стягнення на предмет іпотеки, однак позивач заявила вимоги щодо правомірності дій нотаріуса з реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Фінрайт», що є неефективним способом судового захисту.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі № 953/1184/20 ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2020 року про забезпечення позову було скасовано.
Скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється та не змінюється основне зобов'язання боржника за основним кредитним зобов'язанням та обов'язки іпотекодавця.
Пред'явлення позивачем лише похідних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності перебуває поза межами дійсного спору, який виник між сторонами щодо законності звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому за рахунок похідних прав не можливо вирішити спір щодо основних, які вона вважає порушеними, оскільки при збереженні правових підстав право по суті не зникає і може бути повторно зареєстровано за власником.
Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, тому в її задоволенні теж відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2025 року, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, переданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Також, суди не надали належної правової оцінки тому, що на час здійснення спірної реєстраційної дії існувала заборона на відчуження спірного майна, встановлена ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2020 року у справі № 953/1184/20, яку було скасовано вже після здійснення незаконної реєстрації.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2025 року Департамент реєстрації Харківської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить розглянути справу в касаційному порядку відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
15 квітня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № 6/4/20/2007/840-К/1330, згідно з яким банк надав позичальнику споживчий кредит в іноземній валюті у розмірі 75 600 доларів США зі строком повернення до 07 липня 2013 року.
Цього самого дня укладено іпотечний договір № 6/4/20/2007/980-І/1331, предметом якого є кв. АДРЕСА_1 .
11 грудня 2012 року рішенням Київського районного суду міста Харкова з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 599 872,97 грн., за відсотками 245 313,04, пеню 38 434, 74 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
29 квітня 2020 року на підставі договору про відступлення права вимоги № GL3N217214 ТОВ «ФК «Фінрайт» набуло право вимоги за вказаними договорами.
25 серпня 2020 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова для виконання рішення суду у цивільній справі № 2018/13799/2012 за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10 липня 2007 року у сумі 599 872, 97 грн, заборгованості за відсотками у сумі 245 313, 04 грн, заборгованості за пенею у сумі 38 434, 74 грн, судового збору у сумі 3 219 грн з ОСОБА_1 стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» замінено на ТОВ «ФК «Фінрайт».
13 січня 2021 року постановою Харківського апеляційного суду ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2020 року залишена без змін.
24 червня 2020 року ТОВ «ФК «Фінрайт» направив ОСОБА_1 повідомлення-вимогу банку, відповідно до якої кредитор повідомив боржника про вимогу погасити заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 29 квітня 2020 року складав 91 617,60 доларів США, що за курсом Національного банку України складало 2 478 118,65 грн, а також попередження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, ТОВ «ФК «Фінрайт» має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Вищезазначену вимогу позивач отримала особисто 30 червня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
06 серпня 2020 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова вжито заходів забезпечення позову у справі № 953/1184/20 шляхом заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій (у тому числі реєстрацію та зняття з реєстрації осіб) щодо належної на праві власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 . 10 серпня 2020 року вищезазначена ухвала опублікована у ЄДРСР, про що свідчить копія ухвали від 06 серпня 2020 року. 10 серпня 2020 року Департамент реєстрації Харківської міської ради отримав ухвалу суду від 06 серпня 2020 року для виконання.
19 серпня 2020 рішенням № 53704071 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луніної Т. А. проведена державна реєстрація права власності на кв. АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Фінрайт».
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі № 953/1184/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фінрайт» про припинення дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінрайт» та вищевказану ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2020 року про забезпечення позову було скасовано.
Вказаною постановою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі № 953/1184/20 було встановлено, що 10 серпня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № 6/4/20/2007/840-К/1330, згідно з яким банк надав позичальнику споживчий кредит в іноземній валюті у розмірі 75 600 доларів США зі строком повернення до 07 липня 2013 року.
Цього ж дня укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 11 грудні 2012 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитом у розмірі 599 872,97 грн, за відсотками - 245 313,04, пеню - 38 434,74 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
29 квітня 2020 року на підставі договору про відступлення права вимоги № GL3N217214, ТОВ «ФК «Фінрайт» набуло право вимоги за вказаними договорами. 06 квітня 2020 року ТОВ «ФК «Фінрайт» направив боржнику повідомлення-вимогу банку, відповідно до якої кредитор повідомив боржника про вимогу погасити заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 6/4/20/2007/840-К/1330, розмір якої станом на 29 квітня 2020 року складав 91 617,60 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 2 478 118,65 грн, а також попередження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ «ФК «Фінрайт» має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Скасовуючи вказану ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову суд апеляційної інстанції вказав, що предметом позову у справі № 953/1184/20 були вимоги немайнового характеру про визнання противоправними та припинення дій ТОВ «ФК «Фінрайт» щодо застосування умов кредитного договору №6/4/20/2007/840-К/1330 від 10 липня 2007 року, у тому числі нарахування процентів, пені, штрафних санкцій, після звернення ПАТ «КБ «Надра» з позовом в жовтні 2011 року.
Незастосування заходу забезпечення даного позову шляхом накладення заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, яка перебуває в іпотеці не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, окрім того такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі
№ 644/3116/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У частинах першій, другій статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
У частині першій статті 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) -офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Пославшись на вказані норми права, дослідивши та надавши правову оцінку доводам сторін в межах заявлених вимог, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , вказуючи, що її право було порушено у зв'язку з реєстрацією права власності на належну їй квартиру за ТОВ «ФК «Фінрайт» під час дії заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій, встановлених ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2020 року, при цьому по суті цього спору ніяких вимог не заявила, зокрема, щодо порушення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, чи існування заборони на звернення стягнення, передбаченої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, переданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Суди правильно послалися на принцип диспозитивності, передбачений статтею 13 ЦПК України, вказавши, що суд не має дискреційних повноважень самостійно вирішити спір, який дійсно виник між сторонами.
Отже, виходячи зі змісту вказаних норм цивільного процесуального та матеріального права у порядку цивільного судочинства розглядаються позовні вимоги щодо незаконності реєстрації права власності лише як похідні від основних майнових вимог, які визначають відповідні права, захист яких у разі їх порушення та виникнення спору здійснює суд в межах підстав та предмету позову.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, переданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 у позовній заяві не заявляла відповідних підстав позову, такі доводи не були предметом розгляду судом першої інстанції, а тому Верховний Суд не в праві давати їм оцінку.
Посилання заявника на існування заборони на відчуження спірного майна, встановленої ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2020 року у справі № 953/1184/20, не впливає на правильність вирішення судами спору в межах заявленого предмета і підстав позову.
Судом апеляційної інстанції було враховано, що забезпечувальні заходи, які були здійсненні у межах іншої справи № 953/11484/20, були постановою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасовані, оскільки суд першої інстанції помилився при їх застосуванні.
Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» у справі № 953/11484/20 про припинення дій, які порушують права споживача, було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача. Роз'яснено позивачеві, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильно висновку, що державна реєстрація права власності за іпотекодержателем у той момент, коли ще діяли забезпечувальні заходи у справі № 953/11484/20 по суті не вплинула на ефективність розгляду тієї справи та не свідчить про зловживання іпотекодавцем своїм правом.
Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права. Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк