16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 532/2544/23
провадження № 61-1739ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Бердніченко Оксана Павлівна , на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у складі колегії суддів: Лобова О.А., Дорош А.І., Триголова В.М.,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 4,05 умовних кадастрових гектари із земель колективної власності КСП ім. Клименка Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 4,05 умовних кадастрових гектари із земель колективної власності КСП ім. Клименка Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу Решетилівської окружної прокуратури задоволено. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 червня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення по суті заявлених вимог. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування відмовлено за недоведеністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури 1 642,50 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бердніченко О. П., на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Бердніченко О. П. , звернулася до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Заяву мотивовано тим, що у серпні 2025 року ОСОБА_1 зустрілася із сестрою її колишнього чоловіка ОСОБА_6 , яка їй повідомила, що на час видачі КСП ім. Клименка державного акту про право колективної власності на землю ОСОБА_5 (чоловік позивачки) хворів на туберкульоз, а ОСОБА_1 з ОСОБА_5 із січня 1996 року не проживали разом - повторно шлюб був зареєстрований у вересні 2002 року. Отримавши таку інформацію, ОСОБА_1 звернулася до Полтавського обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру, де їй видали посмертний епікріз ОСОБА_5 , згідно якого останній на час видачі державного акту про право колективної власності на землю хворів на туберкульоз легенів, тобто він у зв?язку із хворобою фізично не міг захистити своє право на отримання паю.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні зави ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Бердніченко О. П. , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року залишено в силі.
11 лютого 2026 року до суду касаційної інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Бердніченко О. П. , на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Разом із касаційною скаргою заявниця подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому просить звільнити її від сплати судового збору за подання до суду касаційної скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», оскільки сума судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявниці.
На підтвердження вказаних обставин надано копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків від 22 січня 2026 року № 1601-26-01410, відповідно до яких у ОСОБА_1 відсутні доходи за 2025 рік, копію довідки ПФУ про доходи від 30 січня 2026 року № 186, згідно якої ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ та отримала пенсію за 2025 рік загальною сумою 36 143,00 грн.
Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», частини першої статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Kreuz v. Poland («Креуз проти Польщі»), пункт 54), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Ураховуючи викладене, наведені представником ОСОБА_1 у клопотанні обставини та додані на їх підтвердження докази дають підстави для висновку про її складний майновий стан, оскільки розмір судового збору, який слід сплатити заявнику за подання касаційної скарги перевищує 5% розміру її річного доходу за попередній календарний рік, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суть нововиявленої обставини полягає в тому, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до оцінки нововиявлених обставин, не спростував та не оцінив надані докази, зокрема - засвідчену копію посмертного епікризу, що є доказом тяжкої хвороби, відхилив клопотання про допит свідка ОСОБА_7 з невідомих заявнику причин та фактично підмінив критерії нововиявлених обставин власними припущеннями. Полтавським апеляційним судом не взято до уваги що перший шлюб з ОСОБА_5 і ОСОБА_1 було зареєстровано 24 липня 1985 року, а 11 березня 1996 року шлюб розірвано, з січня 1996 року подружжя не проживало разом. 17 вересня 2002 року ОСОБА_1 знову уклала шлюб з ОСОБА_5 і вже ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер від туберкульозу в лікарні. Фактично позивачка з ОСОБА_5 не проживала протягом шести років і ніяк не могла знати, які дії вчинялись по отриманню сертифікату на право на отримання паю. Зазначає, що сукупність рішень у даній справі призвела до фактичного позбавлення заявниці права на доступ до суду.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 336/427/16-ц (провадження № 61-1058св25).
При цьому Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Отже, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що у заяві про перегляд постанови суду апеляційної інстанції зроблено посилання на таку нововиявлену обставину як тяжка хвороба ОСОБА_5 , яка об?єктивно унеможливила вжиття ОСОБА_5 певних дій для отримання сертифіката на право на земельну частку-пай, про що не було відомо позивачці.
У заяві про перегляд судового рішення позивачка повідомляла про такі обставини: перший шлюб між нею і ОСОБА_5 був укладений у липні 1985 року, який розірваний у березні 1996 року, вдруге позивачка і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у вересні 2002 року.
У долученій до заяви світлокопії посмертного епікрізу зазначено, що ОСОБА_5 з 1997 року неодноразово перебував у місцях позбавлення волі, де проходив лікування. На лікуванні у Полтавському обласному клінічному протитуберкульозному диспансері останній раз перебував з 14 жовтня 2004 року по 04 листопада 2004 року. Виписний епікриз не містить відомостей про те, що з січня 1996 року по дату смерті ОСОБА_5 за станом здоров?я не мав можливості цікавитися станом своїх майнових прав та вчиняти дії на їх захист (поновлення), тобто внаслідок хвороби перебував у безпорадному стані.
Перевіряючи зазначені вище доводи, апеляційним судом встановлено, що з огляду на зміст поданих світлокопій документів є сумнівними твердження представниці позивачки про те, що, вдруге зареєструвавши шлюб із ОСОБА_5 , позивачка нічого не знала про його життя з березня 1996 року, зокрема про його хворобу. Отже, обставини, про які стверджується у заяві представниці ОСОБА_1 , є новими обставинами, про які позивачка не могла не знати, і за умови добросовісної поведінки мала повідомити про це суду під час розгляду справи у суді першої інстанції; тобто обставини, на які зроблено посилання у заяві, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд постанови Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Доступ до суду, як елемент права на справедливий судовий розгляд, не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Бердніченко Оксана Павлівна , на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник