11 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 522/5195/15-ц
провадження № 61-13462св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради,
третя особа ? Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
Короткий зміст позовних вимог, заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа ? Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання передати майно, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Витребувано у Одеської міської ради належне ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Одеську міську раду передати належне ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувано у Одеської міської ради належне ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_2 .
Зобов'язано Одеську міську раду передати належне ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_2 .
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво серія НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року про право власності на нежилі приміщення першого та другого поверху, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, які розташовані в АДРЕСА_3 , виключити з свідоцтва площу квартири АДРЕСА_1 та площу квартири АДРЕСА_2 .
Розподілено судові витрати (а. с. 23, матеріали заяви про відновлення втраченого провадження).
У травні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 ЦПК України в редакції 2004 року.
Як на нововиявлену обставину заявник послався на рішення апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, яким заочне рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року скасовано, а у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартири відмовлено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року скасовано. Заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року залишено без змін.
Верховний Суд вказав, що апеляційний суд зробив правильний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення з передачею справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, установивши, що судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року в справі скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2022 року за заявою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відновлено частково втрачене провадження в справі, а саме відновлено в частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року, ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року, постанови апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2018 року (т. 1, а. с. 30-31, матеріали заяви про відновлення втраченого провадження).
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року скасовано.
У задоволенні заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року у справі відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції переглянув в порядку статті 423 ЦПК України рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року з підстав пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, зазначивши, що підставою ухвалення рішення, що переглянуто, було рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року в справі
№ 2-10280/09, яке було скасоване рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року.
Скасування в апеляційному порядку рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09 не надає визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України підстав для перегляду рішення від 16 лютого 2016 року у цій справі, оскільки судове рішення від 16 лютого 2016 року хоч і містить посилання на рішення в справі № 2-10280/09, проте у своїх висновках про задоволення позову не ґрунтується на рішенні від 25 серпня 2009 року в справі № 2-10280/09.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 та, відповідно, на квартиру АДРЕСА_2 на підставі нотаріально посвідчених 19 березня 2014 року договорів купівлі-продажу нерухомого майна і саме як власники нерухомого майна на підставі нотаріально посвідчених правочинів звернулись до суду в цій справі з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання передати майно, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності.
Договори купівлі-продажу від 19 березня 2014 року набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухомого майна не оскаржені. При зверненні до суду за захистом порушеного права власності, що набуто на підставі правочинів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначали як правову підставу заявлених вимог рішення в справі № 2-10280/09.
Отже, скасування рішення в справі № 2-10280/09 не підпадає під визначену пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставу перегляду за нововиявленими обставинами рішення від 16 лютого 2016 року у цій справі.
Аргументи учасників справи
У вересні 2023 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, щорішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року надано законний аналіз всіх даних щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Судом першої інстанції встановлено, що станом на час звернення (25 травня 2017 року) Департаменту із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-1028/09, яким нежитлові приміщення, що належали органу місцевої влади, визнані жилими, і яке було покладено в основу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року про витребування майна із чужого незаконного володіння, було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року та відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Одеської міської ради про визнання права власності на квартири.
Після скасування судового рішення від 25 серпня 2009 року про визнання нежитлових приміщень жилими приміщеннями, яке стало підставою для ухвалення судового рішення від 16 лютого 2016 року про витребування спірного майна від Одеської міської ради на користь позивачів, зазначене рішення суду за правилами пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України віднесено законом до нововиявлених обставин, тому підлягає скасуванню з цих підстав, а позовні вимоги позивачів про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами електронного зв'язку подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в яких просять оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначають, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що у встановленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Скасування рішення в справі № 2-10280/09 не може вплинути на юридичну оцінку обставин здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається та вирішення спору по суті, оскільки підтвердженням права власності та права позивачів на витребування майна із чужого незаконного володіння є договори купівлі-продажу, які на сьогоднішній день чинні та не скасовані, а скасування проміжного рішення суду, на яке посилається скаржник, не може бути нововиявленою обставиною та вплинути на висновки суду таким чином, що якби ця обставина була б відома, то зміст рішення був би іншим.
Крім того, рішення Одеського апеляційного суду ухвалено 26 квітня 2017 року, тобто вже після набрання чинності та виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року, а отже є новою обставиною, а не нововиявленою, оскільки не існувало під час його ухвалення.
Постановою апеляційного суду Одеської області 06 липня 2018 року встановлено, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 29 травня 2007 року, тобто в межах встановленого строку, тому що 27 травня 2017 року був вихідний день та заяву направлено на розгляд до суду першої інстанції. Постанова оскарженню не підлягає, тому у позивачів була відсутня можливість оскаржити чи спростувати указаний факт. Проте з матеріалів справи (а. с. 123) вбачається, що до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси 30 травня 2017 року надійшла заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами. У зазначених рішеннях судів помилково розглядалася дата написання заяви 29 травня 2017 року, а не дата подання - 30 травня 2017 року, як передбачено пунктом 3 частини другої статті 424 ЦПК України. Тобто заявником пропущений строк на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та не обґрунтовано причини пропуску зазначеного строку, не надано заяву про поновлення пропущеного строку, а судом першої інстанції неправильно досліджені ці факти та зазначені неіснуючі документи.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, від 17 квітня 2018 року № 1510/2-1411/11, від 19 червня 2019 року у справі № 815/1918/15, від 27 травня 2020 року у справі № 802/2136/17-а, від 05 січня 2021 року у справі № 805/4341/16-а).
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року продовжено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк для подання відзиву на касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2024 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 361/161/13-ц (провадження № 14-35цс25).
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року поновлено касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб'єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об'єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Відповідно до статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У частинах шостій та сьомій статті 429 ЦПК України передбачено, що з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано: «нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин».
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 919/11027/18 (провадження № 12-7звг22), пункт 5.3)).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 26, 27, 28).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20), пункт 6.38.).
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4-7.5)).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 631/1660/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 14-35цс25) вказано, що:
«97. Таким чином, цивільне процесуальне законодавство містить у відповідній главі процесуального кодексу «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» положення, яке окремо регламентує та прямо передбачає право на оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлюючи, що таке судове рішення (рішення, ухвала, постанова) може бути переглянуте на загальних підставах, тобто через процедури апеляційного (касаційного) оскарження.
98. За наслідком розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з огляду на встановлення судом наявності / відсутності таких обставин предметом апеляційного та касаційного перегляду виступатимуть, зокрема: ухвала, якою відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (або відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами); судове рішення, ухвалене за результатом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (про скасування попереднього судового рішення за нововиявленими обставинами з ухваленням нового рішення).
110. Отже, у силу положень статті 374 ЦПК України, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд наділений повноваженнями скасувати це рішення і ухвалити нове судове рішення на загальних підставах та в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених у статті 367 цього Кодексу. За наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвал, визначених у пункті 23 частини першої статті 353 ЦПК України, апеляційний суд може їх скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 цього Кодексу або застосувати інші процесуальні наслідки, визначені у цій статті, виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги.
122. Повноваження суду касаційної інстанції в процедурі перегляду рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції щодо апеляційного перегляду зазначеного рішення не мають особливостей порівняно з такими повноваженнями при перегляді судового рішення, ухваленого не у процедурі перегляду за нововиявленими обставинами.
123. Скасування судом касаційної інстанції ухваленого судами (першої чи апеляційної інстанції) судового рішення за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з направленням справи на новий розгляд або для продовження розгляду обмежене підставами передбаченими статтею 411 ЦПК України.
124. При цьому положення статті 409 ЦПК України не містять жодних обмежень чи застережень щодо неможливості суду касаційної інстанції прийняти нове рішення за результатом касаційного перегляду судового рішення, яким задоволено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
125. Cуд касаційної інстанції не позбавлений можливості надати правову оцінку нововиявленим обставинам (перевірити правильність кваліфікації обставин як нововиявлених) для мети перегляду, порядок якого визначає процесуальний закон (тобто перевірити дотримання судами норм процесуального права, не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів, поданих стороною на підтвердження обставин, які вона вважає достатньою підставою для перегляду). У такому випадку Верховний Суд не вдається до оцінки доказів, якими підтверджуються обставини, на які сторона посилається як на нововиявлені, а лише надає оцінку відповідності критеріям нововиявленості як підстави для перегляду судового рішення.
126. Отже, Велика Палата Верховного Суду висновує, що суд касаційної інстанції під час касаційного перегляду ухвалених судами судових рішень щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може надавати оцінку наявності / відсутності цих обставин та відповідно постановити нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й відмовити у її задоволенні».
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09 задоволено позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на новостворене майно. Суд визнав за ОСОБА_3 право власності на кв. АДРЕСА_4 загальною площею 66,9 кв. м., а також суд визнав право власності за ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_5 загальною площею 66,2 кв. м. 19 березня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала у власність кв. АДРЕСА_5 . 19 березня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у власність кв. АДРЕСА_5 ;
у березні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та, з урахуванням уточнень, просили суд: витребувати у Одеської міської ради належне ОСОБА_1 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_5 ; зобов'язати Одеську міську раду передати належне ОСОБА_1 зазначене нерухоме майно; витребувати у Одеської міської ради належне ОСОБА_2 нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, а саме квартиру АДРЕСА_4 ; зобов'язати Одеську міську раду передати належне ОСОБА_2 вказане нерухоме майно; визнати незаконним та частково скасувати свідоцтво серія НОМЕР_1 від 22 березня 2007 року про право власності нежилих приміщень першого та другого поверху видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, які розташовані у АДРЕСА_3 , та виключити з свідоцтва площу квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 66,2 кв.м, та квартири АДРЕСА_6 за цією ж адресою, загальною площею 66,9 кв.м;
рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено повністю. Під час розгляду справи судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_3 та на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_4 19 березня 2014 року позивачі придбали вказані квартири, про що укладено відповідні договори купівлі-продажу. Встановивши вказані обставина та те, що позивачі на законних підставах набули право власності на спірні об'єкти та є власниками приміщень, проте відповідачі вважають, що належне їм майно є об'єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси на підставі свідоцтва про право власності від 22 березня 2007 року, та не допускають їх до належного їм нерухомого майна, суд вважав наявними підстави для задоволення позову;
у травні 2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року скасовано заочне рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року, яке було покладено в основу рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2016 року, та ухвалено нове про відмову у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартири;
суд першої інстанції встановив, що судове рішення від 25 серпня 2009 року у справі № 2-10280/09 було підставою для ухвалення судового рішення від 16 лютого 2016 року у цій справі про витребування спірного майна від Одеської міської ради на користь позивачів, тому це відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України віднесено законом до нововиявлених обставин;
скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, апеляційний суд вважав, що скасування рішення у справі № 2-10280/09 не є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення від 16 лютого 2016 року в цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки таке рішення не покладено в основу висновків суду, а право власності позивачі набули на підставі договорів купівлі-продажу від 19 березня 2014 року, які не оскаржені;
апеляційний суд не врахував, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року у справі № 2-1028/09 нежитлові приміщення, що належали органу місцевої влади, а саме: квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 визнані жилими та право власності на них визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ці квартири придбали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Аналіз змісту рішення суду від 16 лютого 2016 рокуу цій справі свідчить, що судове рішення від 25 серпня 2009 року, яке в подальшому скасоване рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року, було підставою для ухвалення судового про задоволення вимог позивачів, тому відповідно до пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України віднесено законом до нововиявлених обставин. Факт скасування вказаного рішення, на підставі якого спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності, впливає на можливість ухвалення судового рішення у цій справі за позовними вимогами про витребування спірних квартир від Одеської міської ради на користь позивачів, визнання незаконним та часткового скасування свідоцтва від 22 березня 2007 року про право власності на нежилі приміщення у АДРЕСА_3 та виключення зі свідоцтва площі спірних квартир.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року за нововиявленими обставинами, скасування цього рішення та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
За подання касаційної скарги Департамент комунальної власності Одеської міської ради сплатив судовий збір у розмірі 8 282,40 грн. З урахуванням задоволення касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 4 141,20 грн з кожного.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року скасувати.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судові витрати на сплату судового зборуу зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції по 4 141,20 грн з кожного.
З моменту ухваленняпостанови суду касаційної постанова Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко