04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 359/1981/24
провадження № 61-10504св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соколов Сергій Віталійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року у складі колегії суддів Борисової О. В., Ратнікової В. М., Рейнарт І. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року заступник керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 23 квітня 2025 року позов задовольнив.
Витребував у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0415 га, кадастровий номер 3220883601:01:015:0110, розташовану на АДРЕСА_1 , та передав її у власність Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області.
Витребував у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0415 га, кадастровий номер 3220883601:01:015:0111, розташовану на АДРЕСА_1 , та передав її у власність Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури витрати на оплату судового збору у розмірі 3 028,0 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Соколов С. В. подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Соколова С. В. на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року залишив без руху, надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, роз'яснив скаржнику, що у разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції керувався тим, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у цій справі не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги і до апеляційної скарги додано її копії не для всіх учасників справи. Апеляційний суд указав, що особі, яка подала апеляційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір, подати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про сплату та надати суду копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
02 липня 2025 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Соколов С. В., надав квитанцію про сплату судового збору. Інших документів до заяви додано не було. Жодних аргументів щодо вимог апеляційного суду надати копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи заявник не зазначив. При цьому в цій заяві особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначила, що недоліки, вказані в ухвалі апеляційного суду усунуті.
Київський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Соколова С. В. на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки визнав неподаною та повернув скаржнику.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що недоліки апеляційної скарги, встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, заявником у повному обсязі не усунуті, тому згідно із статтею 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
Апеляційний суд також роз'яснив, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає особі повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 356 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала
11 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соколов С. В., засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року
та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Заявник указує на те, що до апеляційної скарги у цій справі були надані її копії у кількості, необхідній для всіх учасників справи. Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки матеріали справи дозволяли здійснити апеляційний перегляд справи.
Інший учасник справи не скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 01 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.
У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 26 грудня 2025 року справу призначив до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення не відповідає з огляду на таке.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно із пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу. Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Перегляд судових рішень гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Забезпечення права на справедливий суд відіграє особливу роль у демократичному суспільстві, є його базовою цінністю, яка має вирішальне значення у безперешкодній реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина та дотриманні принципу верховенства права загалом. Водночас однією з важливих гарантій цього права є можливість оскарження судових рішень в апеляційному порядку.
У цій справі, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Соколов С. В. подав апеляційну скаргу.
З копії апеляційної скарги відомо, що додатками до неї є: 1) копії апеляційної скарги; 2) ордер (а. с. 175-184).
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу Соколова С. В. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишив без руху, надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги та роз'яснив скаржнику, що у разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута (а. с. 190, 191).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги та до апеляційної скарги додано її копії не для всіх учасників справи. Апеляційний суд указав, що особі, яка подала апеляційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір, подати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про сплату та копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
При цьому суд апеляційної інстанції не обґрунтував в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху свій висновок таким недоліком як відсутність певної кількості копій апеляційної скарги, необхідної для всіх учасників справи.
Зібрані у справі матеріали не дають можливість підтвердити, що вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та усунення її недоліків у частині відсутності копій апеляційної скарги для всіх учасників справи були обґрунтованими, а заявник у повній мірі не виконав вимоги пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України.
Крім того, згідно з вимогами пункту 6 розділу ІІ «Приймання та реєстрація документів» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у разі одержання документів у пошкодженій упаковці, або якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 1) у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що уповноваженими працівниками апарату Київського апеляційного суду складався акт про відсутність указаних в апеляційній скарзі додатків, що додатково підтверджує необґрунтованість висновків апеляційного суду про відсутність копій апеляційної скарги у кількості, необхідній для усіх учасників справи.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
З огляду на викладене, визнавши неподаною та повернувши апеляційну скаргу заявнику з підстав не усунення її недоліків щодо надання копій апеляційної скарги для всіх учасників справи, суд апеляційної інстанції виявив непропорційність між застосованими засобами і поставленою метою, чим обмежив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
У зв'язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення заявнику, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на результат перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції розподіл судових витрат має бути здійснено судом, який ухвалюватиме остаточне рішення у справі.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соколов Сергій Віталійович, задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 липня 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ. В. Сердюк
СуддіВ. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська