18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/15881/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Водоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025
у справі за позовом Комунального підприємства "Водоканал"
до Антимонопольного комітету України в особі Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
Комунальне підприємство "Водоканал" (далі - позивач, скаржник) звернулося 02.02.2026 через підсистему "Електронний суд" (зареєстровано судом 03.02.2026) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 910/15881/24 скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
За результатом розгляду матеріалів касаційної скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що доводи касаційної скарги скаржника зводяться до власного викладення обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. Скаржником не наводиться детального опису правовідносин у контексті обґрунтування мотивів та підстав звернення з касаційною скаргою з чітким посиланням на норму права - відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Приписами частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2025 році у справі подано позов про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2024 № 60/182-р/к у справі № 434/60/124-рп/к.24.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2025, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025, у задоволенні позову відмовлено.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій у справі № 910/15881/24 та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
З урахуванням вимог касаційної скарги, беручи до уваги одну вимогу немайнового характеру спору, при зверненні до суду мав бути сплачений судовий збір у сумі 4 844, 80 грн, а саме: (3 028,00 грн х 200% х 0,8).
В порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме у сумі 4 844, 80 грн за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;
- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
- Призначення платежу: "Судовий збір за розгляд касаційної скарги …на рішення …у справі №…".
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі № 910/15881/24 залишити без руху.
2. Надати Комунальному підприємству "Водоканал" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити Комунальному підприємству "Водоканал", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк