03 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2302/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Крюкової Д. О. (адвокат),
відповідача-1 - Дикої Н. В. (у порядку самопредставництва), Дерила В. Г. (у порядку самопредставництва), Іорданова К. І. (адвокат),
відповідача-2 - Керакеши С. М. (у порядку самопредставництва),
відповідача-3 -Мудрої І. А. (адвокат),
третьої особи - Риженко М. С. (у порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025,
касаційну скаргу Приватного підприємства "Віко"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025,
касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ"
до: 1) Виконавчого комітету Дніпровської міської ради,
2) Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради,
3) Приватного підприємства "Віко",
4) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада,
про визнання недійсним рішення; визнання недійсним погодження на розміщення реклами; визнання недійсними пунктів договору; зобов'язання вчинити певні дії; стягнення збитків,
за участю Дніпропетровської обласної прокуратури.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідачів, де враховуючи заяви про уточнення позовних вимог, просило:
1) визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" в частині видачі Приватному підприємству "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на місця, на які вже було видано аналогічні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти 56-109 додатку до рішення);
2) визнати недійсними погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, видані Приватному підприємству "Віко" на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" за адресами:
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 73 Д;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 97 Б;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 133;
- у районі просп. Олександра Поля, буд. 78;
- Запорізьке шосе, біля буд. 63;
- вул. Панікахи, біля буд. 7;
- вул. Панікахи, біля буд. 2;
- бульв. Слави, біля буд. 46 А;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 48;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 6;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 36;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 2;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 102 Д;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 86 Д;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 26;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 10;
- просп. Олександра Поля, біля буд. 115;
- вул. Гоголя, біля буд. 1;
- вул. Січеславська Набережна, біля буд. 37;
- вул. Глинки, біля буд. 12;
- пл. Успенська, біля буд. 16/1;
- вул. Володимира Мономаха, біля буд. 15;
- вул. Панікахи, біля буд. 28 Д;
- вул. Глинки, біля буд. 15;
- вул. Глинки, біля буд. 19;
- просп. Петра Калнишевського, біля буд. 34 А;
- просп. Гагаріна, біля буд. 105;
- просп. Слобожанський, біля буд. 1 Ж;
- просп. Гагаріна, біля буд. 171;
- просп. Героїв, біля буд. 12;
- вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 27;
- вул. Калинова, біля буд. 81;
- Донецьке шосе, біля буд. 2 Ж;
- пров. Парусний, біля буд. 7 Б;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 19;
- вул. Титова, біля буд. 8;
- просп. Слобожанський, біля буд. 87;
- просп. Героїв, біля буд. 37 А;
- просп. Богдана Хмельницького, біля буд. 118 Д;
- вул. Панікахи, біля буд. 15;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 86 Д;
- вул. Робоча, біля буд. 73;
- просп. Гагаріна, біля буд. 72;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 17;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 34;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 26;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 61;
- вул. Робоча, біля буд. 146;
- вул. Центральна, біля буд, 2/4;
- у районі вул. Панікахи, 15;
- у районі пров. Парусного, 12 Б;
- вул. Набережна Заводська, біля буд. 97 Б;
3) визнати недійсними пункти 56-109 додатку № 1 до договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко";
4) зобов'язати Приватне підприємство "Віко" протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", та договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 01.04.2020 № 1, укладеного між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за адресами:
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 73 Д;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 97 Б;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 133;
- у районі просп. Олександра Поля, буд. 78;
- Запорізьке шосе, біля буд. 63;
- вул. Панікахи, біля буд. 7;
- вул. Панікахи, біля буд. 2;
- бульв. Слави, біля буд. 46 А;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 48;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 6;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 36;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 2;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 102 Д;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 86 Д;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 26;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 10;
- просп. Олександра Поля, біля буд. 115;
- вул. Гоголя, біля буд. 1;
- вул. Січеславська Набережна, біля буд. 37;
- вул. Глинки, біля буд. 12;
- пл. Успенська, біля буд. 16/1;
- вул. Володимира Мономаха, біля буд. 15;
- вул. Панікахи, біля буд. 28 Д;
- вул. Глинки, біля буд. 15;
- вул. Глинки, біля буд. 19;
- просп. Петра Калнишевського, біля буд. 34 А;
- просп. Гагаріна, біля буд. 105;
- просп. Слобожанський, біля буд. 1 Ж;
- просп. Гагаріна, біля буд. 171;
- просп. Героїв, біля буд. 12;
- вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 27;
- вул. Калинова, біля буд. 81;
- Донецьке шосе, біля буд. 2 Ж;
- пров. Парусний, біля буд. 7 Б;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 19;
- вул. Титова, біля буд. 8;
- просп. Слобожанський, біля буд. 87;
- просп. Героїв, біля буд. 37 А;
- просп. Богдана Хмельницького, біля буд. 118 Д;
- вул. Панікахи, біля буд. 15;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 86 Д;
- вул. Робоча, біля буд. 73;
- просп. Гагаріна, біля буд. 72;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 17;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 34;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 26;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 61;
- вул. Робоча, біля буд. 146;
- вул. Центральна, біля буд, 2/4;
- у районі вул. Панікахи, 15;
- у районі пров. Парусного, 12 Б;
- вул. Набережна Заводська, біля буд. 97 Б;
5) стягнути з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитки, нанесені Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, у загальній сумі 84 882 649,84 грн, з яких 59 700 604,84 грн - збитки у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), 25182045,00 грн - збитки у вигляді необхідності сплати штрафних санкцій за невиконання договорів.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно анулював погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на розміщення реклами, у зв'язку з чим позивач не має можливості використовувати надані йому відповідно до погоджень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради 54 рекламних місця через зайняття таких місць рекламою, розміщеною іншим суб'єктом господарювання - Приватним підприємством "Віко".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 (суддя Ніколенко М. О.) позов задоволено повністю.
4. Рішення суду мотивовано тим, що протиправне анулювання погоджень Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на розміщення реклами, видача погоджень на розміщення реклами Приватному підприємству "Віко" на ті самі рекламні місця під час дії встановленої судом в рамках адміністративної справи № 160/7358/21 заборони демонтажу реклами, розміщеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на спірних рекламних конструкціях, самоусунення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради від позасудового врегулювання питання існування погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на ті самі рекламні місця одночасно двом суб'єктам господарювання вочевидь суперечить принципам "належного урядування" та "добросовісності ділової практиці".
Вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" в частині видачі Приватному підприємству "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на місця, на які вже було видано аналогічні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти 56-109 додатку до рішення) сприяє реальному захисту порушених інтересів позивача та є обґрунтованою.
Позовна вимога про визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, видані Приватному підприємству "Віко" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" за спірним переліком адрес є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 про надання таких погоджень.
Включення у додаток № 1 до договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко" пунктів 56-109 прямо порушує права та інтереси позивача на користування місцями розміщення реклами, зазначеними у таких пунктах, адже, саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" належить пріоритет та тимчасове право використання рекламних місць за спірними адресами.
Оскільки станом на момент прийняття рішення за результатами розгляду цього спору саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" належить пріоритет та тимчасове право використання рекламних місць за спірним переліком адрес, позовну вимогу про зобов'язання Приватного підприємства "Віко" протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за спірним переліком адрес суд першої інстанції визнав обґрунтованою.
Збитки стягнуті судом першої інстанції у зв'язку з доведенням складу господарського правопорушення.
Так, суд першої інстанції встановив, що позивач уклав договори на проведення рекламних кампаній з іншими суб'єктами господарювання, які мали проводитись з використанням спірних рекламних місць. Упущену вигоду вирахувано виходячи з можливого отримання позивачем від своїх контрагентів доходу за мінусом витрат, які позивач мав понести за звичайних обставин.
У зв'язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" своїх зобов'язань перед контрагентами за договором на проведення рекламних кампаній та зрив рекламних кампаній, позивач сплатив замовникам штрафи, розмір яких також суд першої інстанції задовольнив як збитки.
Розмір збитків було підтверджено і результатами призначеної судом комісійної судової економічної експертизи - висновок експертів від 04.10.2024 № 003-ШЛД/24.
З метою процесуальної економії та виходячи з особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення своїх повноважень, суд першої інстанції стягнув збитки, завдані відповідачем-1 безпосередньо з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
5. Додатковим рішенням від 23.12.2024:
- стягнуто з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у сумі 27 100 грн та витрати на проведення експертизи у сумі 79 968,77 грн;
- стягнуто з Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у сумі 23 600 грн;
- стягнуто з Приватного підприємства "Віко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" витрати на правову допомогу у сумі 22 600 грн;
- у задоволенні решти вимог заявника - відмовлено.
6. Додатковим рішенням від 24.12.2024 стягнуто з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 059 800 грн.
7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 (судді: Чередко А.Є., Мороз В.Ф., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у сумі 25 182 045,00 грн, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги; в решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 змінено шляхом здійснення розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог; викладено другий абзац резолютивної частини додаткового рішення від 23.12.2024 у такій редакції:
"Стягнути з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код 37988155, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 93-ї Холодноярської бригади, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (код 42526994, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15 А) витрати на правову допомогу у розмірі 25 492,05 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 56 244,52 грн";
в решті додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 - залишено без змін;
додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 змінено шляхом здійснення розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог;
викладено перший абзац резолютивної частини додаткового рішення від 24.12.2024 у такій редакції:
"Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 04052092; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 745 390,27 грн".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у сумі 25 182 045,00 грн, суд апеляційної інстанції виходи з того, що позивач не лише не здійснив розумних заходів для зменшення розміру збитків, але і добровільно здійснив оплату штрафних санкцій у значному розмірі, маючи можливість її уникнути; не скористався жодним правом, наданим йому законодавством для звільнення від відповідальності чи значного зменшення її розміру, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між незаконними рішеннями виконавчого комітету щодо анулювання погоджень на розміщення реклами та витратами позивача, які він поніс чи має понести внаслідок сплати ним штрафних санкцій своїм контрагентам, що є підставою для відмови у зазначеній частині позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
8. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025:
- у частині скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 про задоволення позовної вимоги про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді сплачених штрафних санкцій за невиконання договорів у сумі 25 182 045,00 грн та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 у справі № 904/2302/24 у частині задоволення позову у цій частині залишити без змін;
- у частині внесення змін до додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 щодо розподілу судових витрат - додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 залишити без змін;
- у частині внесення змін до додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 щодо розподілу судових витрат - додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 залишити без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", звертаючись із касаційною скаргою та доповненнями, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. У касаційній скарзі Приватне підприємство "Віко" просить:
1) скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про:
- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" в частині видачі Приватному підприємству "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на місця, на які вже було видано аналогічні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти 56 - 109 додатку до рішення);
- визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, видані Приватному підприємству "Віко" на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" за адресами, зазначеними у позовній заяві;
2) скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024 та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині:
- визнання недійсними пункти 56-109 додатку № 1 до договору від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, укладеного між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Приватним підприємством "Віко";
- зобов'язання Приватного підприємства "Віко" протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання законної сили рішенням суду усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у тимчасовому користуванні місцями на зупиночних комплексах, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, який рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", та договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 01.04.2020 № 1, укладеного між Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", шляхом демонтажу за власний рахунок реклами (рекламних засобів), розміщеної на зупиночних комплексах за адресами, зазначеними у позовній заяві;
3) скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 та відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення;
4) скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 в частині залишення без змін частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2025.
Приватне підприємство "Віко", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1 та 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
10. У касаційній скарзі Виконавчий комітет Дніпровської міської ради просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, додаткові рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 та 24.12.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 (у частині відмови у задоволенні апеляційної скарги виконавчому комітету Дніпровської міської ради) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, звертаючись із касаційною скаргою та доповненнями, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
11. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, в частині того, що до складу збитків також включаються штрафні санкції, та неврахування з цього приводу висновків Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19, від 15.03.2023 у справі № 910/12919/21, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" також наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо презумпції вини заподіювача шкоди, які викладено, зокрема, у постановах від 21.07.021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21 тощо.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо одночасного застосування статей 22, 549-551, 651, 652 ЦК України та статті 225 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у контексті розмежування неустойки, яка може бути зменшена, якщо заявляється як санкція, та додаткових витрат, які є збитками та не підлягають зменшенню як неустойка.
12. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Приватне підприємство "Віко" посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 (скаржником помилково зазначено 17.11.2025) у справі № 1340/4630/18, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а, оскільки позивач не довів та не підтвердив будь-якими доказами, що його права та інтереси порушені, зокрема, діями або бездіяльністю відповідачів у справі.
На обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України Приватне підприємство "Віко" зазначає про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України в частині закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
При цьому, Приватне підприємство "Віко" наголошує на тому, що суд першої інстанції всупереч норм процесуального права, без додержання правил підсудності розглянув основні вимоги позивача щодо визнання рішення суб'єкта владних повноважень та внаслідок чого протиправно визнав недійсним та скасував рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 та визнав недійсними погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності видані Приватному підприємству "Віко" на підставі зазначеного рішення від 18.05.2021 № 453, а суд апеляційної інстанції залишив поза увагою відповідне питання підсудності справи при перегляді рішення за апеляційними скаргами, чим порушив норми процесуального права щодо об'єктивного та повного розгляду справи.
13. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Виконавчий комітет Дніпровської міської ради посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а, відповідно до яких звернення до суду за відсутності спору і безпосереднього порушення прав чи інтересів виключає право на захист.
На обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України Виконавчий комітет Дніпровської міської ради зазначає про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування:
- пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України в частині закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
- пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України з огляду на те, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (Виконавчий комітет Дніпровської міської ради вважає, що належним відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті повинен бути саме Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, який до участі в цій справі взагалі не залучений);
- пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України - до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, що свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки судом не встановлено незаконність та не зазначено конкретні норми права, яким не відповідає оскаржуване рішення виконавчого комітету;
- частини 4 статті 267 ЦК України - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (оскаржуване рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради прийнято 18.05.2021, позов подано після спливу позовної давності, тому третьою особою - Дніпровською міською радою було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, яке Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було підтримано);
- частини 3 статті 147 ГК України, якою передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. При цьому, у цій справі, позивачем не доведено протиправність поведінки органу місцевого самоврядування, а судом не встановлено незаконність оскаржуваного рішення виконавчого комітету, також позивачем не доведено, а судом не встановлено, що позивачу завдано шкоду оскаржуваним рішенням виконавчого комітету);
- частини 4 статті 623 ЦК України, відповідно до якої при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Позивач також має довести, що він мав та повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (що не доведено позивачем) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток;
- пункту 2 частини 1 статті 310 ГПК України - судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (заявлено відвід судді Ніколенко М. О.).
На обґрунтування пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України Виконавчий комітет Дніпровської міської ради наголошує на тому, що:
- заявлений відвід судді Ніколенко М. О. є обґрунтованим та наявні поважні підстави вважати цього суддю таким, що здійснював розгляд справи без дотримання об'єктивності та безсторонності, упереджено, а тому згідно із пунктом 2 частини 1 статті 310 ГПК України наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки Виконавчий комітет Дніпровської міської ради обґрунтовує касаційну скаргу, в тому числі, цією підставою;
- Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради є належним відповідачем за позовною вимогою про визнання недійсними погоджень на розміщення реклами на транспорті, однак його до участі в цій справі взагалі не залучено, тому відповідно до пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України наявні підстави для скасування судових рішень, оскільки суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
- суд не дослідив зібрані у справі докази; суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судово-технічної експертизи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів - висновку експерта № 003-ШЛД/24 (пункти 1, 3 та 4 частини 3 статті 310 ГПК України).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради у відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, додаткові рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 та 24.12.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 (у частині відмови у задоволенні апеляційної скарги виконавчому комітету Дніпровської міської ради) скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Виконавчий комітет Дніпровської міської ради у відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" вважає її безпідставною та необґрунтованою, також наголошує на тому, що перелічена мотивація не відповідає дійсності і фактичним обставинам справи, права та інтереси позивача не порушено та не можуть бути відновлені, що є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволені позову загалом та є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.
Виконавчий комітет Дніпровської міської ради у відзиві на касаційну скаргу Приватного підприємства "Віко" просить суд її задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у відзиві на касаційну скаргу Приватного підприємства "Віко" просить залишити її без задоволення.
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради у відзиві на касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради просить суд її задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у відзиві на касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради просить закрити касаційне провадження за поданою касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України; касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 залишити без задоволення.
Розгляд справи Верховним Судом
15. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.01.2026.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.01.2026.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Віко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.01.2026.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 03.02.2026.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.03.2020 № 414, від 02.06.2020 № 657, від 28.08.2020 № 884, від 22.09.2020 № 991 було видано 54 погодження на розміщення реклами на транспорті у місті Дніпрі зі строком дії до 2025 року, а саме:
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 73 Д;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 97 Б;
- вул. Набережна Заводська, навпроти буд. 133;
- у районі просп. Олександра Поля, буд. 78;
- Запорізьке шосе, біля буд. 63;
- вул. Панікахи, біля буд. 7;
- вул. Панікахи, біля буд. 2;
- бульв. Слави, біля буд. 46 А;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 48;
- вул. Маршала Малиновського, біля буд. 6;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 36;
- вул. Маршала Малиновського, навпроти буд. 2;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 102 Д;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 86 Д;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, навпроти буд. 44/3;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 26;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 10;
- просп. Олександра Поля, біля буд. 115;
- вул. Гоголя, біля буд. 1;
- вул. Січеславська Набережна, біля буд. 37;
- вул. Глинки, біля буд. 12;
- пл. Успенська, біля буд. 16/1;
- вул. Володимира Мономаха, біля буд. 15;
- вул. Панікахи, біля буд. 28 Д;
- вул. Глинки, біля буд. 15;
- вул. Глинки, біля буд. 19;
- просп. Петра Калнишевського, біля буд. 34 А;
- просп. Гагаріна, біля буд. 105;
- просп. Слобожанський, біля буд. 1 Ж;
- просп. Гагаріна, біля буд. 171;
- просп. Героїв, біля буд. 12;
- вул. 20-річчя Перемоги, біля буд. 27;
- вул. Калинова, біля буд. 81;
- Донецьке шосе, біля буд. 2 Ж;
- пров. Парусний, біля буд. 7 Б;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 19;
- вул. Титова, біля буд. 8;
- просп. Слобожанський, біля буд. 87;
- просп. Героїв, біля буд. 37 А;
- просп. Богдана Хмельницького, біля буд. 118 Д;
- вул. Панікахи, біля буд. 15;
- вул. Набережна Перемоги, біля буд. 86 Д;
- вул. Робоча, біля буд. 73;
- просп. Гагаріна, біля буд. 72;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 17;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 34;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 26;
- просп. Дмитра Яворницького, біля буд. 61;
- вул. Робоча, біля буд. 146;
- вул. Центральна, біля буд, 2/4;
- у районі вул. Панікахи, 15;
- у районі пров. Парусного, 12 Б;
- вул. Набережна Заводська, біля буд. 97 Б.
17. На підставі зазначених рішень між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (далі - розповсюджувач реклами) та Комунальним підприємством "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради (далі - підприємство) укладено договір від 01.04.2020 № 1 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, за умовами якого:
- підприємство на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (далі - Погодження на розміщення реклами), наданих розповсюджувачу реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу реклами в тимчасове користування місця на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) (пункт 1.1);
- місця розташування реклами (рекламних засобів) зазначаються в додатку, що є невід'ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами (пункт 1.2).
18. Однак рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.04.2021 № 442 анульовано (скасовано) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності відповідно до переліку, що додається.
Додаток до рішення містить перелік розповсюджувачів реклами, яким анулюються (скасовуються) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності, серед яких з 1 по 55 пункти Приватному підприємства "Віко", з 56 по 109 пункти Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ".
Підставою для прийняття такого рішення слугував факт припинення юридичної особи Комунального підприємства "Дніпротранскомплекс" Дніпровської міської ради як сторони договору від 01.04.2020 № 1.
19. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі № 160/7358/21 визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 442 від 29.04.2021 в частині анулювання (скасування) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти додатку до рішення 56- 109).
20. У зазначеній постанові суд дійшов висновку, що така підстава для анулювання дозвільного документу як припинення юридичної особи стосується саме особи суб'єкта господарювання, а не уповноваженої власником об'єктів особи, адже припинення юридичної особи, яка створена органом місцевого самоврядування, із одночасною передачею всього обсягу прав новоствореному підприємству, не може створювати штучну підставу для скасування суб'єктом владних повноважень раніше прийнятого рішення (дозвільного документу) та порушувати принцип юридичної визначеності.
21. Позивач за наявності у нього необхідних дозволів для здійснення господарської діяльності в частині використання зупиночних комплексів для розміщення реклами та з дотриманням положень цивільного законодавства звернувся до Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради з метою укладення відповідного договору про тимчасове користування місцями розташування реклами.
Пропозиція позивача повністю відповідала типовій формі договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів), обов'язковість укладання якого передбачена законодавством, позивач дотримався порядку укладання договорів, передбаченого нормами цивільного та господарського законодавства.
Однак, не надавши будь-якого погодження або заперечень щодо укладання договору про тимчасове користування місцями розташування реклами, Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради ухилилось від укладення такого договору.
Наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі № 904/9036/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.08.2022.
22. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2022 у справі №904/9036/21 визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради у запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до пункту 7.1 договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів), визнаного укладеним за рішенням суду у справі № 904/9036/21, договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє щодо кожного місця до закінчення строку дії Погодження на розміщення реклами та виконання сторонами зобов'язань за договором. Умови цього договору поширюються на зобов'язання сторін, що виникають з моменту прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання Погодження на розміщення реклами.
23. Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" про стягнення заборгованості в сумі 91 584 грн 36 коп., з яких: 89 883 грн 87 коп. - заборгованість зі плати за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах за період з 15.08.2022 до 31.01.2023, 1 168 грн 49 коп. - інфляційні втрати, 532 грн 00 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах від 15.08.2022 № б/н (справа № 904/413/23).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/413/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024, позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради 89 883 грн 87 коп. основного боргу, 532 грн 00 коп. 3% річних, 2 649 грн 76 коп. витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що судовим рішенням у справі № 904/9036/21 визнано укладеним між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (розповсюджувач реклами) договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах № б/н. У порушення умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" оплату за використання місць розташування реклами (рекламних засобів) не здійснювало, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 89 883 грн 87 коп. за період з 15.08.2022 до 17.01.2023.
24. Разом з тим, під час судового розгляду адміністративної справи № 160/7358/21 (оскарження анулювання виконавчим комітетом погодження Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" на розміщення реклами), Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняв рішення № 453 про надання погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності Приватному підприємству "Віко" згідно з переліком.
У зазначений перелік адрес, за якими Приватному підприємству "Віко" надано погодження на розміщення реклами, увійшли і спірні адреси.
25. У подальшому між Приватним підприємством "Віко" (далі - розповсюджувач реклами) та Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (далі - підприємство) укладено договір від 19.05.2021 № 1-2021 про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах. За умовами якого:
- підприємство на підставі погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності (далі - Погодження на розміщення реклами), наданих розповсюджувачу реклами відповідно до рішень виконавчого комітету міської ради, надає розповсюджувачу реклами в тимчасове користування місця на зупиночних комплексах, які перебувають у комунальній власності, для розташування реклами (рекламних засобів), а розповсюджувач реклами розташовує рекламу (рекламні засоби) згідно з виданими Погодженнями на розміщення реклами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) (пункт 1.1);
- місця розташування реклами (рекламних засобів) зазначаються в додатку, що є невід'ємною частиною цього договору. Всі необхідні відомості щодо місця розташування реклами (рекламних засобів) наводяться в Погодженні на розміщення реклами (пункт 1.2).
У додатку до цього договору наведено перелік місць розташування реклами, до якого увійшли і спірні адреси.
26. У матеріалах справи міститься численне листуванням між позивачем та органами місцевого самоврядування, відповідачами-1 та -2 щодо врегулювання питання існування погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на ті самі рекламні місця одночасно двом суб'єктам господарювання.
27. У відповідь представники органів місцевого самоврядування, відповідачів-1 та -2 повідомили, що рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 є чинним та у встановленому порядку не скасоване, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" наявна можливість використання спірних рекламних місць.
28. З огляду на те, що спірні 54 погодження на розміщення реклами, видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ", є чинними; між позивачем та відповідачем-2 існує чинний договір про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів) на зупиночних комплексах, однак відповідач-2 не виконав своїх зобов'язань, передбачених розділом 2 укладеного договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів), фактично не надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" в тимчасове користування місця для розташування реклами, тому позивач не має можливості використовувати надані йому відповідно до погоджень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради 54 рекламні місця через зайняття таких їх рекламою, розміщеною іншим суб'єктом господарювання - Приватним підприємством "Віко", що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до господарського суду.
Позиція Верховного Суду
29. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" слід залишити без задоволення, а касаційні скарги Приватного підприємства "Віко", Виконавчого комітету Дніпровської міської ради - задовольнити частково з таких підстав.
Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ"
31. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у сумі 25 182 045,00 грн, суд апеляційної інстанції виходи з того, що позивач не лише не здійснив розумних заходів для зменшення розміру збитків, але і добровільно здійснив оплату штрафних санкцій у значному розмірі, маючи можливість її уникнути; не скористався жодним правом, наданим йому законодавством для звільнення від відповідальності чи значного зменшення її розміру, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між незаконними рішеннями виконавчого комітету щодо анулювання погоджень на розміщення реклами та витратами позивача, які він поніс чи має понести внаслідок сплати ним штрафних санкцій своїм контрагентам, що стало підставою для відмови у зазначеній частині позовних вимог.
32. За змістом частин 1- 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
33. Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
34. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
35. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
36. Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
37. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).
38. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України та статті 225 ГК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, в частині того, що до складу збитків також включаються штрафні санкції, та неврахування з цього приводу висновків Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19, від 15.03.2023 у справі № 910/12919/21, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
39. Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
40. Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
41. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
42. У постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 (спір про стягнення матеріальної шкоди), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, було сформульовано висновок щодо застосування статті 1173 ЦК України про те, що "необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду".
З'ясовуючи обставини доведеності факту заподіяння збитків та наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці ДФС і збитками Державного підприємства "Буське лісове господарство", судами попередніх інстанцій встановлено, що такі дії Закарпатської митниці ДФС призвели до нарахування Акціонерним товариством "Українська залізниця" позивачу додаткових платежів, а саме 218 639,80 грн додаткових зборів по вагону № 96290119 (зберігання вантажів, плату за користування вагонами, вагонна складова, зважування вантажів) та які сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 16.08.2017 № 3389, у тому числі по закінченню встановленого статтею 199 Митного кодексу України граничного тридцятиденного строку перебування товарів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур, в сумі 183 226,60 грн. Тому Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 погодився із висновком судів попередніх інстанцій про те, що зазначені вище обставини свідчать про доведеність заподіяння збитків і наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, що в сукупності підтверджує наявність складу цивільного правопорушення в діях Закарпатської митниці ДФС.
43. Верховний Суд у постанові від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19 (спір про відшкодування шкоди), на незастосуванні якої наголошує скаржник, зробив аналогічний висновок:
"Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов'язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає".
Як вбачається зі змісту рішення місцевого суду у справі № 910/8124/19, з яким також погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, під час розгляду справи було встановлено наявність зазначених умов (неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою) та наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 27 965, 60 євро, оскільки суди попередніх інстанцій фактично встановили вартість втраченого товару, яка підлягає відшкодування внаслідок дій Київської митниці ДФС, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби.
44. Верховний Суд підтримав зазначену правову позицію також у постанові від 15.03.2023 у справі № 910/12919/21 (спір про стягнення компенсації за завдану шкоду, яка складається з матеріальної та моральної шкоди), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі:
"Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає".
У справі № 910/12919/21 суди встановили, що позивач не зазначив, якими саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів йому було завдано шкоду та не надав жодного доказу на підтвердження їх незаконності, а також не довів завдання шкоди саме при здійсненні владно-адміністративних повноважень. Крім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту наявності шкоди та її розміру, окрім здійсненого ним розрахунку. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи № 910/12919/21, суд касаційної інстанції погодився з висновками цих судів про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем наявності складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на підставі статей 1166, 1173, 1174 ЦК України.
45. Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 (спір про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, направив справу на новий розгляд з тих підстав, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків та не надав йому відповідної правової оцінки з урахуванням критеріїв визначення (обрахування) та стандартів доказування розміру збитків, наведених у цій постанові.
46. Суд звертає увагу, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
47. Водночас у справі, що розглядається (№ 904/2302/24), суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів з мотивів відсутності безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між незаконними рішеннями виконавчого комітету щодо анулювання погоджень на розміщення реклами та витратами позивача, які він поніс чи має понести внаслідок сплати ним штрафних санкцій своїм контрагентам.
Отже, висновки суду апеляційної інстанцій у справі № 904/2302/24, що розглядається, не суперечать, а відповідають висновкам Верховного Суду у справах № 910/906/18, № 910/8124/19, № 910/12919/21, № 922/3928/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє наведені доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, у зазначених скаржником справах.
48. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" також наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо презумпції вини заподіювача шкоди, які викладено, зокрема, у постановах від 21.07.021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21 тощо.
49. Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи скаржника, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача збитків у вигляді сплати штрафних санкцій через відсутність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними рішеннями виконавчого комітету щодо анулювання погоджень на розміщення реклами та витратами позивача, а не через відсутність вини заподіювача шкоди.
Таким чином, наведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
50. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо одночасного застосування статей 22, 549-551, 651, 652 ЦК України та статті 225 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у контексті розмежування неустойки, яка може бути зменшена, якщо заявляється як санкція, та додаткових витрат, які є збитками та не підлягають зменшенню як неустойка.
51. Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
52. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
54. Через невиконання договірних зобов'язань з проведення рекламних кампаній Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" зазначило, що сплатило своїм контрагентам штрафи у загальній сумі 25 182 045,00 грн. Доказів реальної оплати штрафних санкцій у зазначеному розмірі позивач суду не надав. Разом з тим суди попередніх інстанцій встановили, що позивач частково сплатив штрафні санкції добровільно в позасудовому порядку, не зважаючи на ті обставини, що невиконання зобов'язань було спричинено незалежними та непередбачуваними для позивача обставинами.
При цьому суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову виходив з того, що позивач не скористався ні правом на доведення відсутності своєї вини у невиконанні зобов'язання, ні правом на зменшення штрафних санкцій. Проте відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
55. З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку із зазначеного скаржником питання в спірних правовідносинах у справі, яка розглядається, оскільки у цій справі не вирішується питання ні про стягнення штрафних санкцій за невиконання договорів на проведення рекламних кампаній, укладених між позивачем та його контрагентами, ні про зменшення розміру неустойки за такими договорами.
Таким чином, наведена Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, що свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ".
Щодо касаційних скарг Приватного підприємства "Віко" та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради
56. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України Приватне підприємство "Віко" та Виконавчий комітет Дніпровської міської ради посилаються на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а, відповідно до яких звернення до суду за відсутності спору і безпосереднього порушення прав чи інтересів виключає право на захист.
57. Скаржники наголошують на тому, що позивач не довів та не підтвердив будь-якими доказами, що його права та інтереси порушені, зокрема, діями або бездіяльністю відповідачів у справі, що б надало змогу встановити наявність права позивача на звернення до суду за захистом.
58. Верховний Суд звертає увагу на те, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
59. Колегія суддів відхиляє доводи відповідачів про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а, адже такі висновки не суперечать оскаржуваним судовим рішенням.
При цьому Суд ураховує, що у жодній із наведених вище справ предметом спору не було стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень.
60. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє наведені доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, у зазначених скаржником справах.
61. Таким чином, наведена Приватним підприємством "Віко" та Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради у касаційних скаргах підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
62. На обґрунтування пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України Приватне підприємство "Віко" та Виконавчий комітет Дніпровської міської ради зазначають про необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України в частині закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
63. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
64. Згідно із частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
65. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
66. Не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень та суб'єкта приватного права - юридичної особи, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного та адміністративного права.
67. Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.
У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
68. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 804/14471/15).
69. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки як вбачається з матеріалів справи на підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету у Приватного підприємства "Віко" виникло право на розміщення реклами на тих же самих місцях для розташування реклами, що і у позивача, а отже цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
70. При цьому помилковим буде застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, через які виник спір.
71. З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє доводи Приватного підприємства "Віко" та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про наявність підстав застосування у цьому випадку положень пункту 1 частини 2 статті 231 ГПК України та закриття провадження у справі.
72. З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку із зазначеного скаржником питання в спірних правовідносинах у справі, яка розглядається, оскільки у цій справі не вбачається підстав для закриття провадження у справі.
73. Щодо доводів Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України, оскільки судом не встановлено незаконність та не зазначено конкретні норми права, яким не відповідає оскаржуване рішення виконавчого комітету слід зазначити таке.
74. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності", суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Відповідно до пункту 1.4 Порядку розміщення реклами на транспорті та в ліфтах житлових будинків комунальної власності у місті Дніпрі, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.02.2020 № 256 (далі - Порядок), погодження на розміщення реклами на транспорті та у ліфтах житлових будинків комунальної власності - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу реклами на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, який дає право на розміщення реклами (рекламних засобів) на транспорті та у ліфтах житлових будинків комунальної власності на певний строк та у певному місці.
Під рекламою на транспорті Порядок визначає рекламу, що розміщується на території та об'єктах транспорту комунальної власності загального користування (в тому числі зупиночні комплекси), метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів, будівель, споруд та об'єктів підприємств транспорту загального користування і метрополітену.
Згідно з підпунктом 2.1.10 Порядку рішення виконавчого комітету міської ради про надання погодження є підставою для укладання договору про тимчасове користування місцями розташування реклами (рекламних засобів).
Підпунктом 2.1.11 Порядку визначено, що видане робочим органом погодження є підставою для розміщення рекламних засобів.
Пунктом 2.1 Порядку встановлений порядок оформлення погодження.
За змістом підпункту 2.1.4 Порядку робочий орган протягом п'яти робочих днів із дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, стосовно наявності на заявлене місце пріоритету іншого заявника або наданого в установленому порядку погодження.
Після зазначеної перевірки керівник робочого органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету.
Пріоритет не підлягає встановленню у разі наявності на заявлене місце пріоритету іншого заявника або наданого в установленому порядку погодження.
Робочий орган повідомляє КП "Земград" про встановлення пріоритету за заявником.
У разі прийняття рішення про відмову у встановленні пріоритету робочий орган протягом трьох днів надсилає заявнику вмотивовану відповідь та повертає подані заявником документи.
У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету робочий орган видає заявнику для оформлення два примірники погодження за формою згідно з додатком 4 або додатком 5, або додатком 6.
Отже, Порядок не передбачає надання погодження на одне і те саме місце декільком особам; наявність пріоритету/погодження у іншої особи є підставою для відмови у наданні нового пріоритету/погодження.
75. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що надання погодження двом розповсюджувачам реклами на одні і ті ж місця виконком прямо порушує принцип правової визначеності, оскільки призводить до конфліктної ситуації вже безпосередньо між такими розповсюджувачами.
76. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
77. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у судовому порядку визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.04.2021 № 442 в частині анулювання (скасування) погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти додатку до рішення 56-109).
Судовим рішенням у адміністративній справі відновлено попередній правовий статус ТОВ "Сілл РТ" щодо спірних місць для розміщення реклами, який існував до анулювання погодження, що унеможливлює подальше порушення прав ТОВ "Сілл РТ". Тобто рішення про надання ПП "Віко" погоджень на розміщення реклами на тих же самих місцях для розташування реклами, шо і у позивача, було прийнято в період, коли дія таких дозволів позивача була незаконно припинена, що безумовно порушує права останнього.
Таким чином, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 (в оскаржуваній частині) робить неможливим відновлення прав позивача, порушення яких встановлено у межах адміністративної справи № 160/7358/21, та не відповідає принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим верховенства права.
78. За таких обставин, вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.05.2021 № 453 "Про надання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності" в частині видачі Приватному підприємству "Віко" погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності на місця, на які вже було видано аналогічні погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" (пункти 56-109 додатку до рішення) сприяє реальному захисту порушених інтересів позивача та є обґрунтованою.
79. Наявності спірних погоджень у Приватного підприємства ПП "Віко" не заперечується жодним із відповідачів. Відсутність таких погоджень безпосередньо в матеріалах справи, за обставин визнання їх наявності сторонами з огляду на положення частини 1 статті 75 ГПК України, не є підставою для скасування судового рішення.
80. Доводи Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про незалучення до участі у справі Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Пунктом 13 частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
За змістом пункту 2.1.8 Порядку виконавчий комітет міської ради приймає рішення про надання погодження або про відмову у його наданні. У разі прийняття рішення про надання погодження керівник робочого органу протягом п'яти робочих днів підписує примірники погодження та скріплює їх печаткою робочого органу.
У Департаменту виникає обов'язок видати таке погодження у разі прийняття саме Виконкомом рішення про надання погодження.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 480/9511/21 визначено, що наявність визначених у структурі органу місцевого самоврядування департаментів, управлінь, відділів, тощо характеризує виключно внутрішню організацію діяльності суб'єкта владних повноважень. Залучення до участі у справі робочого органу, який є організаційним утворенням відповідача, не сприятиме ефективному судочинству, позаяк останній не є належним дозвільним органом, що ухвалює остаточне рішення у спірних правовідносинах.
81. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність порушень норм процесуального права судом першої інстанції в частині визначення суб'єктного складу сторін у цій справі, тому не вбачає підстав для формування висновку щодо питання застосування пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України у спірних правовідносинах.
82. Верховний Суд вважає також безпідставними доводи скаржників щодо необхідності застосування позовної давності у справі з огляду на таке.
Положеннями частин 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в цивільному процесі є такі його учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
З огляду на це, у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.
Як встановлено судами та не заперечується скаржниками, від відповідачів відповідних заяв до суду не надходило, відповідне клопотання заявлене лише Дніпровською міською радою, яка у справі є третьою особою.
83. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає помилковими доводи Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, які наведено у касаційній скарзі, про те, що норми процесуального та/або матеріального права не містять застереження/заборони заявляли клопотання про застосування позовної давності третій особі особливо зважаючи, що саме з Дніпровської міської ради, яка є представником Дніпровської міської територіальної громади, заявлено вимогу про стягнення збитків нібито завданих виконавчим комітетом Дніпровської міської ради.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів відповідачів та третьої особи про необхідності застосування позовної давності у справі, оскільки її заявлено не стороною спору, а третьою особою.
84. Верховний Суд відхиляє також доводи скаржників щодо процесуальних порушень суду першої інстанції у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про відвід судді з таких міркувань.
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Ніколенко М. О. формує виключно негативне сприйняття суду й судової влади в цілому, як про це стверджує скаржник у касаційній скарзі. Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Водночас доказів на спростування презумпції неупередженості судді Ніколенко М. О. заявником не надано.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
85. Водночас Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимоги, зважаючи на те, що Виконавчий комітет Дніпровської міської ради наголошує на необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини 4 статті 623 ЦК України.
86. В якості підстави заявлених вимог позивач зазначив, що в результаті неправомірних дій відповідачів його було позбавлено можливості надавати рекламні послуги за договорами, що призвело до недоотримання ним доходу.
Розмір упущеної вигоди у цій частині позовних вимог позивач визначив шляхом додавання усіх сум, які мали б сплатити контрагенти на користь позивача у випадку виконання укладених договорів з вирахуванням витрат, які мали бути понесені ним при наданні таких послуг.
87. Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов'язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/ господарського обороту.
88. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Частиною 4 статті 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18: "Тож саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості".
Схожий за змістом правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/4777/21.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що у справі, яка розглядається, відсутні підстави для формування висновків Верховного Суду щодо питання застосування частини 4 статті 623 ЦК України в контексті необхідності доведення позивачем, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, однак суди попередніх інстанцій неправильно застосували зазначені положення, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
89. Верховний Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
90. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 13.05.2021 у справі № 910/4682/20).
91. До предмету доказування у справі належить, зокрема, встановлення: факту порушення відповідачами права позивача у вигляді отримання доходу (майнових вигод) за користування місцями розміщення реклами на зупиночних комплексах, реальності отримання упущеної вигоди; розміру упущеної вигоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.
Для з'ясування наведених вище питань, а відтак і правильного вирішення спору судам в межах наданих їм повноважень процесуальним законом належало дослідити обставини, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для задоволення відповідного позову.
92. Суди попередніх інстанцій, погодившись з доводами позивача щодо протиправної поведінка Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, яка полягала у винесенні неправомірного рішення від 29.04.2021 № 442 "Про анулювання (скасування) погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності", що встановлено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у справі № 160/7358/21, та видачі нових погоджень на розміщення реклами Приватному підприємству "Віко" на ті самі рекламні місця, що надані позивачу, виходили з того, що розмір збитків в частині упущеної вигоди підтверджено обставинами справи, а також висновками судової експертизи; зазначені збитки мають безпосередній зв'язок з протиправною поведінкою виконавчого комітету - позивач тривалий час не має можливості поновити своє порушене право та користуватися місцями розміщення реклами на зупиночних комплексах, вимушений був звертатись до суду з позовами, направленими на відновлення свого права на тимчасове користування місцями розміщення реклами.
93. Разом з тим, такі висновки судів попередніх інстанцій Верховний Суд вважає передчасними, зробленими без належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог позивача, без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини 4 статті 623 ЦК України у подібних правовідносинах.
94. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
95. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
96. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
97. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
98. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
99. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
100. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що пред'явлення вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача як кредитора обов'язок довести, що ця вигода не є абстрактною, а реально була б ним отриманою, в тому числі довести розмір заявлених збитків.
101. Водночас суд звертає увагу, що за змістом статті 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
102. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (див. висновок щодо обов'язку суду з перевірки розрахунку, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16).
103. Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19).
104. Скаржники у касаційних скаргах наголошують на тому, що після проведення експертизи було встановлено, що висновок експерта № 003-ШЛД/24 складений експертами, які не є працівниками державної спеціалізованої установи, а саме Державного підприємства "Центр судової експертизи та експертних досліджень" (далі - ДП "Центр судової експертизи та експертних досліджень"), а залучені на підставі договорів від 05.02.2024 № ШЛД/24/24-К та від 01.05.2024 № ШЛД/32/24-К відповідно.
До того ж, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, саме в частині стягнення збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за невиконання договорів у сумі 25 182 045,00 грн, які було підтверджено й у висновку судових експертів.
105. Отже, суди попередніх інстанцій, не зважаючи на зауваження відповідачів та третьої особи, не дослідили розбіжності між призначеною експертизою за ухвалою суду та виготовленим висновком експертів, що свідчить про порушення норм процесуального права, а саме статей 73, 75, 123 ГПК України, в частині належного та обґрунтованого розгляду справи по суті, належності доказів.
106. Водночас суд звертає увагу, що за змістом статті 86, частини 5 статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
107. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (див. висновок щодо обов'язку суду з перевірки розрахунку, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16).
108. Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19).
109. До того ж дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.
110. Однак попри зазначене, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача збитків та не надали йому відповідної правової оцінки з урахуванням критеріїв визначення (обрахування) та стандартів доказування розміру збитків, наведених вище у цій постанові.
111. Оскільки суди не встановили усіх обставин справи, не дослідили докази, які є важливими у спірних правовідносинах, не врахували практику Верховного Суду, колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.
112. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв'язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
113. Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про не дослідження судами зібраних у справі доказів, які охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, підтвердилися.
Ураховуючи часткове підтвердження підстав касаційного оскарження, касаційні скарги Приватного підприємства "Віко", Виконавчого комітету Дніпровської міської ради підлягають частковому задоволенню.
Щодо додаткових рішень Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 та від 24.12.2024
114. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21, постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/4441/17, від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 07.03.2023 у справі №922/3289/21, у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення, як таке, що є невід'ємною частиною рішення у справі, втрачає силу, а тому також підлягає скасуванню.
115. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24, то скасуванню також підлягають додаткові рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 та від 24.12.2024.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
116. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
117. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
118. За змістом частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
119. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" слід залишити без задоволення, а касаційні скарги Приватного підприємства "Віко", Виконавчого комітету Дніпровської міської ради - задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
120. Судовий збір за подання касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника, а судовий збір за подання касаційних скарг Приватного підприємства "Віко", Виконавчого комітету Дніпровської міської ради у тій частині, яку залишено без задоволення, - на скаржників.
З огляду на те, що касаційні скарги Приватного підприємства "Віко", Виконавчого комітету Дніпровської міської ради підлягають задоволенню частково, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду в частині позовних вимог про стягнення збитків у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у відповідній частині у справі, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" залишити без задоволення.
Касаційні скарги Приватного підприємства "Віко", Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з бюджету Дніпровської міської територіальної громади через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл РТ" збитків у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди).
Справу № 904/2302/24 у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
У решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2025 у справі № 904/2302/24 залишити без змін.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2024 у справі № 904/2302/24 скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай