04 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2818/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю представників: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Колісника О. В.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" - Филика А. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025
у справі № 916/2818/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаїр Секьюріті"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
Короткий зміст заяви у справі про банкрутство
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаїр Секьюріті" (далі - ТОВ "Альтаїр Секьюріті", кредитор, заявник) звернулось до Господарського суду Одеської області зі заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" (далі - ТОВ "Інрайс Девелопмент", боржник).
Заява обґрунтована наявністю непогашеної заборгованості боржника перед кредитором на суму 1 389 000,00 грн за укладеним між сторонами договором про надання послуг з охорони № 27/06-2019 від 27.06.2019.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025, зокрема, відкрито провадження у справі № 916/2818/25 про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, а саме: до 21.01.2026; призначено розпорядником майна ТОВ "Інрайс Девелопмент" арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича.
Цією ж ухвалою місцевий господарський суд визнав вимоги ТОВ "Альтаїр Секьюріті" до ТОВ "Інрайс Девелопмент" в сумі 1 389 000,00 грн із задоволенням у 4 чергу вимог кредиторів, а решту вимог, які складаються із витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство у сумі 102 280, грн (30 280,00 грн судового збору та 72 000,00 грн авансування винагороди арбітражному керуючому), ухвалив врахувати в 1 чергу вимог кредиторів.
Зазначену ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що заявлені до визнання грошові вимоги кредитора підтверджені належними та допустимими доказами, а також відповідають обставинам, викладеним у заяві про відкриття провадження у справі, при цьому у відзиві на вказану заяву боржник такі вимоги визнав у повному обсязі та зазначив, що погасити відповідну заборгованість не має можливості. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що станом на дату проведення підготовчого засідання спір між кредитором і боржником за заявленим боргом відсутній, заборгованість не погашена і законодавчі заборони щодо відкриття провадження у цій справі відсутні.
Не погодившись з постановленою ухвалою, заставний кредитор - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк, скаржник) оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу Банку залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 у справі № 916/2818/25 - без змін.
У мотивах зазначеної постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент", позаяк заявлені грошові вимоги є документально підтвердженими, а матеріали справи не містять жодних доказів існування між сторонами спору про право та доказів погашення боржником відповідної заборгованості до підготовчого засідання суду.
Додатково апеляційний господарський суд виснував про безпідставне неврахування скаржником обставин того, що саме по собі його прагнення як забезпеченого кредитора першочергово задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника відповідно до приписів чинного законодавства не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, яка, подекуди, є єдиним шляхом для врегулювання конфлікту між боржником і кредиторами (забезпеченими та незабезпеченими).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
АТ "Ощадбанк" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, а справу передати до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.
Касаційну скаргу Банк мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які (висновки) полягають у такому:
- акт звіряння не є первинним документом і не може сам по собі бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості. Акт звіряння може лише опосередковано свідчити про наявність боргу, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18; від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18; від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18; від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17);
- належними доказами наявності чи відсутності заборгованості є первинні документи (постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15- ц).
- у справах про банкрутство підкреслюється, що відкриття провадження має наслідки не лише процесуального, а й майнового характеру, включно з обмеженням прав третіх осіб, у тому числі забезпечених кредиторів (постанови Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 916/735/23, від 27.05.2025 у справі № 916/3602/24);
- добросовісність дій ініціюючого кредитора та боржника є критичною для оцінки доцільності відкриття провадження; у разі наявності сумнівів у добросовісності або факту зловживання правом, суд повинен враховувати ці обставини та їх вплив на інших кредиторів (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/430/22);
- під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд зобов'язаний перевірити можливість боржника виконати свої майнові зобов'язання, строк яких настав (постанова Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 908/675/24);
- перевищення вартості активів боржника над сумою заборгованості свідчить про його спроможність погасити борг і виключає необхідність відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 914/1415/24).
У контексті порушення норм процесуального права Банк стверджує про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій, зокрема, таких обставин:
- дані, відображені в акті звірки, суперечать умовам додаткової угоди № 10 від 30.12.2024, згідно з якою вартість послуг з 01.01.2025 становила 382 000,00 грн щомісяця. Вказані розбіжності свідчать про те, що акт звірки не узгоджується з визначеним сторонами порядком розрахунків і не відображає фактичних взаємовідносин сторін за Договором;
- саме банківські виписки є первинним документом, на підставі якого можна встановити факт і розмір здійснених платежів, а не акт звірки, який лише відображає зведені дані і не має доказової сили сам по собі;
- звернення до суду з заявою про банкрутство було здійснено саме через десять днів після того, як Банк міг застосувати виконавчий напис щодо предметів застави (17.07.2025);
- дії ТОВ «Альтаїр Секьюріті» та ТОВ «Інрайс Девелопмент» слід оцінювати як спробу перешкодити АТ «Ощадбанк» у реалізації законних прав, що ставить під сумнів добросовісність ініціюючого кредитора та обґрунтованість заявлених грошових вимог;
- боржник мав достатні ресурси для погашення заявленої заборгованості перед ТОВ «Альтаїр Секьюріті», а тому підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство не існувало.
Окремо скаржник доводить, що відмова суду апеляційної інстанції у витребуванні банківських виписок обмежує доступ до належних доказів сплати коштів за охоронні послуги, тоді як згідно зі статтею 60 та 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така інформація є банківською таємницею та може бути надана лише за письмовим дозволом клієнта або рішенням суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу Банку, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
18.11.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/2818/25 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі №916/2818/25, призначено касаційну скаргу до розгляду на 21.01.2026 о 11:20.
Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2026 оголошено перерву у судовому засіданні у справі до 04.02.2026 о 11:15.
У судовому засіданні 04.02.2026 взяли участь представник Банку (скаржник) та представник ТОВ "Інрайс Девелопмент" (боржник), які надали пояснення щодо вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників цієї справи про банкрутство чи їх повноважних представників.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
27.06.2019 між ТОВ "Інрайс Девелопмент" (Замовник) та ТОВ "Альтаїр Секьюріті" (Виконавець) укладено договір про надання послуг з охорони №27/06-2019 (далі - Договір), умовами якого погоджено таке:
- Виконавець зобов'язується за плату забезпечити фізичну охорону (далі вжиття Виконавцем заходів щодо забезпечення охорони іменується "послугами") об'єкту Замовника логістичний центр №1, масив №2, розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Нерубайська, масив 2, будинок б/н, а також забезпечити охорону громадського порядку на території об'єкту, у той час як Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані Виконавцем послуги (пункт 1.1 Договору);
- надання послуг на об'єкті здійснюється цілодобово у межах, погоджених сторонами і які входять у зону відповідальності Виконавця. Розміщення та/або функціональні обов'язки працівників Виконавця, що забезпечують надання послуг та/або перелік об'єктів, що ними охороняються, визначаються сторонами до початку надання Виконавцем послуг за договором у строки, що дозволяють останньому вжити відповідних заходів для організації надання послуг на об'єкті. Виконавець, окрім іншого, зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням контрольно-пропускного режиму на об'єкті Замовника. Порядок контрольно-пропускного та внутрішнього режиму на об'єкті затверджується Замовником та надається Виконавцю. Замовник може ініціювати зміну розміщення та/або функціональних обов'язків працівників Виконавця, що забезпечують надання послуг та/або переліку об'єктів, що ними охороняються під час дії даного договору (пункт 1.3 Договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць. Вартість послуг розраховується виходячи із кількості постів охорони, що розміщуються на об'єкті. Розрахунок вартості послуг наводиться у протоколі погодження договірної ціни, що є додатком №1 до договору. Щомісяця у строк з 1 (першого) по 5 (п'яте) число місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані послуги, Виконавець зобов'язаний надати Замовникові підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі наданих у розрахунковому місяці послуг. Замовник, якщо у нього відсутні зауваження до кількісно-якісних характеристик наданих у розрахунковому місяці послуг, повинен підписати отримані від Виконавця акти приймання-передачі наданих послуг та повернути один примірник Виконавцеві протягом 5 (п'яти) календарних днів, з дня отримання актів для підписання. У випадку, якщо у Замовника будуть зауваження до наданих Виконавцем послуг, то акти приймання-передачі наданих послуг Замовником не підписуються, а спір сторони вирішують у порядку, визначеному законодавством. Якщо Замовник протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання актів на підпис не підпише надані акти та не надасть зауважень до них, то такі акти вважаються підписаними з боку Замовника. Оплата послуг Виконавця за цим договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих у розрахунковому місяці послуг та рахунку, виставленого Виконавцем (пункти 3.1-3.3 Договору);
- Замовник зобов'язаний сплатити вартість фактично наданих Виконавцем послуг за умови підписання акту приймання-передачі наданих у розрахунковому місяці послуг обома сторонами. Оплата за договором здійснюється у безготівковій формі на рахунок Виконавця, зазначений в договорі. Вартість послуг може бути змінена за взаємною згодою сторін, зокрема, у випадку зміни кількості постів охорони або кількості персоналу Виконавця, залученого до здійснення охорони на об'єкті, шляхом укладення додаткової угоди до договору (пункти 3.5-3.7 Договору);
- Виконавець має право вимагати внесення плати за надані ним послуги у строк та у розмірі, визначеними договором (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 договору);
- Замовник зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з охорони (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 Договору);
- Замовник несе відповідальність за порушення строків оплати послуг Виконавця у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати послуг більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Замовник сплачує штраф в розмірі 10% (десять відсотків) від суми оплати послуг, що не надійшла вчасно на рахунок Виконавця (пункт 6.6 Договору);
- даний договір вступає в силу з 00 год 00 хв 01.07.2019 та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців. Якщо жодна зі сторін за 10-ть календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить письмово про його припинення, тоді договір залишається в силі на попередніх умовах на наступні 12 (дванадцять) календарних місяців. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 12.1-12.3 Договору);
- додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. У випадку розбіжностей між положеннями цього договору і положеннями додатку, положення договору мають переважну силу (пункт 13.4 Договору).
У протоколі погодження договірної ціни б/н від 27.06.2019, що є додатком №1 до Договору, зазначено, що за сторони дійшли згоди та визначають договірну ціну послуги з розрахунковим періодом в один календарний місяць з 01.07.2019, виходячи з наступного розрахунку: загальний обсяг наданих послуг за календарний місяць визначається відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг; щомісячна вартість без ПДВ становить 132 000,00 грн.
У подальшому між ТОВ "Інрайс Девелопмент" та ТОВ "Альтаїр Секьюріті" укладено низку таких додаткових угод до Договору:
- додаткову угоду № 1 від 30.08.2019 з протоколом погодження договірної ціни, відповідно до якої з 01.09.2019 збільшено щомісячну вартість послуг з охорони до 427 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 2 від 27.12.2019 з протоколом погодження договірної ціни, згідно з якою з 01.01.2020 зменшено щомісячну вартість послуг з охорони до 180 000,00 грн та викладено у новій редакції реквізити сторін (розділ 14 договору) у зв'язку зі зміною банківських рахунків;
- додаткову угоду № 3 від 21.12.2020 з протоколом погодження договірної ціни, за умовами якої з 01.01.2021 збільшено щомісячну вартість послуг з охорони до 273 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 3/1 від 21.12.2020, якою викладено пункт 12.2 Договору у такій редакції: "12.2. Якщо жодна зі сторін за 10-ть календарних днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить письмово про його припинення, тоді договір залишається в силі на попередніх умовах на наступні 12 (дванадцять) календарних місяців. Кількість таких продовжень дії договору необмежена";
- додаткову угоду № 4 від 25.08.2021 з протоколом погодження договірної ціни, в якій передбачено зменшення з 01.09.2021 щомісячної вартості послуг з охорони до 230 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 5 від 22.12.2021 з протоколом погодження договірної ціни, відповідно до якої з 01.01.2022 збільшено щомісячну вартість послуг з охорони до 273 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 6 від 28.03.2022 з протоколом погодження договірної ціни, згідно з якою у зв'язку зі збільшенням навантаження на працівників охорони, викликаним особливими умовами виконання обов'язків з охорони у період триваючої активної фази бойових дій під час оголошеного в Україні воєнного стану, на період з 01.04.2022 по 31.05.2022 збільшено щомісячну вартість послуг з охорони до 615 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 7 від 29.08.2022 з протоколом погодження договірної ціни, за умовами якої з 01.09.2022 збільшено щомісячну вартість послуг з охорони до 310 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 8 від 27.12.2022 з протоколом погодження договірної ціни, якою передбачено збільшення з 01.01.2023 щомісячної вартості послуг з охорони до 347 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 9 від 28.12.2023 з протоколом погодження договірної ціни, відповідно до якої з 01.01.2024 збільшено щомісячну вартість послуг з охорони до 364 000,00 грн без ПДВ;
- додаткову угоду № 10 від 30.12.2024 з протоколом погодження договірної ціни, згідно з якою з 01.01.2025 збільшено щомісячну вартість послуг з охорони до 382 000,00 грн без ПДВ.
На виконання Договору ТОВ "Інрайс Девелопмент" та ТОВ "Альтаїр Секьюріті" підписано без зауважень та скріплено печатками акти надання послуг № 4 від 30.04.2022 на суму 615 000,00 грн, № 6 від 31.05.2022 на суму 615 000,00 грн та № 6 від 30.06.2025 на суму 382 000,00 грн.
У адресованій ТОВ "Інрайс Девелопмент" вимозі № 20 від 17.06.2025 ТОВ "Альтаїр Секьюріті", посилаючись на неналежне виконання Замовником взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати вартості наданих Виконавцем за період з 01.04.2022 по 31.05.2022 послуг з охорони, просило протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї вимоги здійснити погашення заборгованості за вказаним договором у розмірі 1 007 000,00 грн (з урахуванням часткової оплати за послуги, надані у квітні місяці 2022 року), а також повідомило, що у випадку невиконання листа-вимоги, останній буде вимушений звернутись за захистом свого порушеного права до суду, у тому числі з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Вищенаведену вимогу боржником було отримано 17.06.2025, що підтверджується відповідною розпискою директора ТОВ "Інрайс Девелопмент" на наявній у матеріалах справи копії вимоги.
Відповідно до підписаного сторонами без зауважень та скріпленого їх печатками акту звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2025 року заборгованість ТОВ "Інрайс Девелопмент" перед ТОВ "Альтаїр Секьюріті" за Договором станом на 30.06.2025 становить 1 389 000,00 грн.
Так, судами встановлено, що станом на день пред'явлення вимоги (17.06.2025) заборгованість ТОВ "Інрайс Девелопмент" перед ТОВ "Альтаїр Секьюріті" складала 1 007 000,00 грн, але у подальшому Виконавцем донараховано 382 000,00 грн за послуги з охорони, надані на підставі Договору у червні місяці 2025 року, у зв'язку з чим загальний розмір боргу склав 1 389 000,00 грн.
Не погашення боржником зазначеної заборгованості стало підставою для звернення ТОВ "Альтаїр Секьюріті" до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент".
Щодо процесуального статусу Банку
Суд апеляційної інстанції з'ясував, що АТ "Ощадбанк" є забезпеченим кредитором стосовно ТОВ "Альтаїр Секьюріті", адже вимоги Банку забезпечені заставою майна згідно з умовами договору застави № 1015/31/6-3 від 03.08.2016 та іпотечного договору № 55/1/1-22 від 07.09.2021, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі Банку доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень з огляду на таке.
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
грошовим зобов'язанням (боргом) є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Стаття 34 КУзПБ унормовує, зокрема, порядок звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, зміст такої заяви та перелік додатків до неї.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно абзацу першого частини першої якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною шостою статті 39 КУзПБ унормовано, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет: 1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання (у розумінні визначеного частиною першою статті 1 КУзПБ терміну); 2) встановлення наявності / відсутності спору про право; 3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі; 4) пред'явлення таких вимог до суб'єкта господарювання - оптового постачальника електричної енергії.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі та у порядку, передбаченому статтями 74, 76-77 ГПК України, виходячи із правової природи правовідносин, які виникли між боржником та його кредитором.
Водночас судом апеляційної інстанції за апеляційним переглядом цієї справи було доцільно враховано ряд сталих та актуальних правових висновків Верховного Суду в питанні застосування норм статті 39 КУзПБ, що полягають у такому.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19 та від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Беручи до уваги важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).
Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, по суті, є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду. При цьому на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20).
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій досліджено наявні в матеріалах справи докази та встановлено, що заява ТОВ "Альтаїр Секьюріті" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент" обґрунтована неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором у частині оплати вартості наданих послуг з охорони.
У цьому зв'язку суди керувалися тим, що відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення у сторін господарського зобов'язання став Договір.
Керуючись приписами статей 526, 530, 629, 903 ЦК України, статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпунктів 2.1, 2.4, 2.5, 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, апеляційний господарський суд правильно зауважив, що надання заявником послуг у розумінні положень зазначеного Закону є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, що повинні мати певні реквізити. Відтак у разі, якщо акт надання послуг оформлений з урахуванням встановлених наведеними нормами вимог, він є первинним документом, який фіксує факт надання/споживання послуги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що кредитором до місцевого господарського суду на підтвердження надання боржникові послуг з охорони за укладеним між ними Договором подано акти надання послуг №4 від 30.04.2022 на суму 615 000,00 грн, №6 від 31.05.2022 на суму 615 000,00 грн та №6 від 30.06.2025 на суму 382 000,00 грн, які підписані без зауважень і скріплені печатками сторін та, серед яких, лише акт надання послуг за квітень місяць 2022 року частково оплачений Замовником (ТОВ "Інрайс Девелопмент").
Своєю чергою, доказів проведення боржником повної оплати вартості послуг, наданих Виконавцем (ТОВ "Альтаїр Секьюріті") на підставі Договору, до суду не подано.
Також попередніми судовими інстанціями враховано, що відповідно до підписаного сторонами без зауважень та скріпленого їх печатками акта звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2025 року заборгованість ТОВ "Інрайс Девелопмент" перед ТОВ "Альтаїр Секьюріті" за Договором станом на 30.06.2025 становить 1 389 000,00 грн.
Надаючи оцінку такому доказу, суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові правильно зауважив, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в такому акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Установивши, що акт звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2025 року підписаний, зокрема, головним бухгалтером зі сторони боржника та скріплений печаткою товариства, а відомості цього акта узгоджуються з первинними документами (актами надання послуг), суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що зазначеним актом підтверджується визнання ТОВ "Інрайс Девелопмент" боргу перед ТОВ "Альтаїр Секьюріті" за Договором у заявленому кредитором розмірі - 1 389 000,00 грн.
Отже, зважаючи на узгоджені сторонами умови Договору та подані кредитором докази на підтвердження наданих боржникові на підставі цього Договору послуг з охорони, а також ураховуючи ненадання суду доказів проведення повної оплати вартості таких послуг, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості грошових вимог ТОВ "Альтаїр Секьюріті", відображених у поданій ним заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент".
Верховний Суд бере до уваги, що встановивши обґрунтованість заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог до боржника, суд апеляційної інстанції аргументовано зазначив, що, обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство є встановлення господарським судом відсутності спору про право щодо вимог заявника.
Тож, урахувавши правові висновки Верховного Суду у питанні тлумачення поняття "спір про право" у розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ (постанови від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23 та від 06.04.2023 у справі № 902/650/20, від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20), апеляційний господарський суд з'ясував, що матеріали справи не містять жодних доказів існування будь-якого спору, зокрема, у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зважаючи на зазначені вище обставини у їх сукупності (наявність між заявником і боржником грошового зобов'язання, строк виконання якого настав; відсутність доказів задоволення вимог до проведення підготовчого засідання у справі; відсутності спору про право) суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент".
Не спростовують правомірності такого висновку й доводи Банку про те, що боржник, маючи значну кількість активів, ще протягом 2022-2024 років міг погасити заборгованість перед ініціюючим кредитором, яка є незначною у порівнянні з кількісними показниками відповідних активів.
Такі доводи скаржника правильно були відхилені апеляційним господарським судом, позаяк сама по собі наявність активів ще не є безумовним доказом спроможності погасити заборгованість (що пов'язано з питанням ліквідності таких активів) та, більш того, така не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство у розумінні приписів частини шостої статті 39 КУзПБ.
Більше того, суд апеляційної інстанції у аспекті аргументів скаржника щодо обсягу активів правильно врахував, що Банк є не єдиним кредитором боржника, окрім ініціюючого, адже відповідно до наданих боржником відомостей останній має невиконані грошові зобов'язання перед 29 кредиторами і на дату розгляду справи сума заявлених кредиторських вимог складала 4 571 001 772,63 грн, що значно перевищує розмір як активів підприємства-боржника, так і розмір його прибутку, які відображені у фінансовій звітності.
У контексті решти доводів Банку про недобросовісне ініціювання процедури банкрутства задля створення штучних перешкод у реалізації права АТ "Ощадбанк" на звернення стягнення на заставне майно боржника апеляційний господарський суд аргументовано зазначив, що у випадку наявності у суду обґрунтованих сумнівів у добросовісному користуванні своїми правами ініціюючим кредитором та боржником, а також у разі підтвердження відповідними доказами факту зловживання такими правами з метою уникнення майнової відповідальності боржника чи створення перешкод для задоволення обґрунтованих та документально підтверджених вимог інших кредиторів (частіше за все забезпечених кредиторів-банків), правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Втім, суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі скаржником не доведено факту вжиття ініціюючим кредитором та боржником підготовчих дій для застосування процедур банкрутства з метою досягнення будь-якої нелегітимної мети, у тому числі і у вигляді штучного перешкоджання реалізації звернення банком стягнення на заставне майно боржника у зв'язку з введенням господарським судом відповідного мораторію.
При цьому апеляційний господарський суд правильно зауважив, що через призму всіх доводів Банку, викладених в апеляційній скарзі, простежується чітка позиція скаржника, за якою забезпечені вимоги останнього мають бути пріоритетними і саме вони підлягають задоволенню у першу чергу, але цьому перешкоджає провадження у цій справі про банкрутство.
Втім, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що Банк безпідставно не враховує, що саме по собі прагнення забезпеченого кредитора першочергово задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника відповідно до приписів чинного законодавства не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів та заперечень Банку суд апеляційної інстанції об'єктивно врахував всі обставини, які мали значення для правильного розгляду питання наявності / відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Інрайс Девелопмент", у зв'язку з чим законно залишив відповідну ухвалу місцевого господарського суду без змін.
Наведене свідчить, що при ухваленні оскаржених судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували положення статті 39 КУзПБ.
Посилання скаржника на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційної скарги, зокрема щодо застосування приписів статті 39 КУзПБ, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
З наведених підстав колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.10.2023 у справі №916/735/23, від 27.05.2025 у справі № 916/3602/24, від 28.09.2022 у справі №910/430/22, від 19.02.2025 у справі № 908/675/24, від 13.05.2025 у справі №914/1415/24.
Також у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржених судових рішень попередніми судовими інстанціями не було враховано висновків Верховного Суду у питанні підтвердження господарської операції первинними документами (постанови від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц) та у питанні належності акта звірки взаєморозрахунків як доказу (постанови від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17), адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням. Як було зазначено вище, суд апеляційної інстанції у цій справі надав належну правову оцінку акта звірки взаємних розрахунків за 1 півріччя 2025 року та встановивши, що відомості цього акта узгоджуються з первинними документами - актами надання послуг, врахував такий як доказ.
Верховний Суд вважає безпідставними й твердження скаржника про те, що спільні дії ТОВ «Альтаїр Секьюріті» та ТОВ «Інрайс Девелопмент» слід оцінювати як спробу перешкодити АТ «Ощадбанк» у реалізації законних прав на звернення стягнення на заставне майно боржника. Так, окрім встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо відсутності доказів на підтвердження наявності ознак недобросовісної поведінки ініціюючого кредитора чи боржника у аспекті зазначених скаржником доводів, касаційний суд зауважує, що у поданій касаційній скарзі Банк самостійно стверджує, що звернення до суду з заявою про банкрутство було здійснено саме через десять днів після того, як Банк міг застосувати виконавчий напис щодо предметів застави.
Тобто, за змістом викладених у касаційній скарзі доводів Банк сам зазначає, що у нього був строк тривалістю 10 днів для звернення стягнення на заставне майно боржника у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису, причин не здійснення чого скаржник, натомість, не пояснює. Більш того, колегією суддів враховано, що Банк не був позбавлений можливості реалізувати відповідне своє право й після звернення ініціюючим кредитором до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, позаяк лише з дня відкриття такого провадження ухвалою господарського суду вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Втім, жодних доказів чи пояснень щодо причин не вчинення дій задля звернення стягнення на заставне майно боржника у зазначений період (до відкриття провадження у справі про банкрутство) Банком не подано.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд відхиляє за безпідставністю доводи скаржника про те, що ініціювання кредитором-заявником відкриття провадження у цій справі про банкрутство пов'язане з недобросовісною зацікавленістю у введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів задля створення штучних перешкод у реалізації права АТ «Ощадбанк» на звернення стягнення на заставне майно боржника.
Решта аргументів скаржника щодо порушення норм процесуального права, зокрема в контексті неправильної оцінки доказів (акта звірки, додаткових угод, актів наданих послуг та ін.), не спростовують обґрунтованого висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, визначених статтею 39 КУзПБ.
Більш того, такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд додатково взяв до уваги, що стверджуючи про безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання Банку про витребування доказів (банківських виписок), скаржник всупереч вимог частини другої статті 304 ГПК України не включив до своєї касаційної скарги ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, якою відповідне клопотання було відхилено. Крім того, матеріали справи свідчать, що у своїх висновках про відсутність підстав для задоволення клопотання Банку про витребування доказів апеляційний суд у зазначеній ухвалі обґрунтовано керувався тим, що у поданому клопотанні Банк не зазначив, які заходи були вжиті ним для отримання цих доказів самостійно і в чому полягає об'єктивна необхідність їх витребування, з огляду на наявність у матеріалах справи первинних документів, про існування недоліків оформлення яких скаржник не вказує.
Отже, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що наведені в касаційній скарзі доводи не є підставою для скасування ухвалених судових рішень та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, натомість фактично зводяться до незгоди з наданою оцінкою наявним у матеріалах справи доказам та до необхідності додаткової їх перевірки, що виходить за межі перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Зважаючи на викладене вище, оскаржені судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених попередніми судовими інстанціями обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі № 916/2818/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. І. Картере