м.Чернівці
17 лютого 2026 року Справа № 926/284/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Григорічук Б.В., розглянувши справу №926/284/26
За позовом “Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м.Київ, пров.Шолуденка, 1)
до відповідача Брусницька сільська рада Вижницького району Чернівецької області (59350, Чернівецька обл., Вижницький р-н, с.Брусниця, вул.Буковинська, 30)
Про стягнення заборгованості в розмірі 73622,84 грн
За участі представників:
Від позивача: Трофимчук С.М. - представник (дов.№159 від 30.12.2025р.)
Від відповідача: не з'явився
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua
СУТЬ СПОРУ: “Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Брусницька сільська рада Вижницького району Чернівецької області про стягнення заборгованості за договором про постачання природнього газу №23-8145/24-БО-Т від 14.01.2025 року в розмірі 73622,84 грн, з яких: 62205,14 грн основної заборгованості, 9668,21 грн пені, 1002,10 грн 3% річних та 747,39 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що у відповідності до договору постачання природного газу №23-8145/24-БО-Т від 14.01.2025 року ним протягом січня - квітеня 2025 року (включно) поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 538368,02 грн, за який останній розрахувався частково на суму 476162,88 грн, що призвело до виникнення боргу в сумі 62205,14 грн. За порушення умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9668,21 грн, 3% річних в розмірі 1002,10 грн та інфляційні в розмірі 747,39 грн, які просить стягнути в судовому порядку.
23.01.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№284, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.
Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.02.2026 року.
Ухвалою суду від 30.01.2025 року задоволено заяву представника позивача Трофимчука С.М. (вх.№394) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
Ухвалою суду від 02.02.2026 року виправлено описку у вступній частині ухвали суду від 27.01.2026 року.
В судове засідання 17.02.2026 року представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи по суті, відзив на позов не надав.
В свою чергу, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя №845/0/15-21 від 17.08.2021 року, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Згідно з п.42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №921/6/18).
Суд зазначає про належне виконання ним обов'язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача повідомлено, шляхом надіслання ухвал суду в електронній формі до його Електронного кабінету, поштовим зв'язком та оприлюдненням в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Ухвали суду були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача та доставлені до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Також, суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана на юридичну адресу Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області - 59350, Чернівецька обл., Вижницький р-н, с.Брусниця, вул.Буковинська, 30, яка визначена в ЄДР, та отримана останнім 29.01.2026 року.
З наведеного суд констатує, що в розумінні ст.ст.120, 122, 242 ГПК України, відповідач завчасно та належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, однак, своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
14.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник) та Брусницькою сільською радою Вижницького району Чернівецької області (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу №23/8145/24-БО-Т (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для свої власних потреб. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Положеннями п.1.5 договору сторони передбачили, що у разі, якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює (ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме ГрМУ Чернівецька філія, з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).
В пункті 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з січня 2025 року по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 30,00000 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: січень 2025р. - 8,50000 тис.куб.м, лютий 2025р. - 8,70000 тис.куб.м, березень 2025р. - 8,50000 тис.куб.м, квітень 2025р. - 4,30000 тис.куб.м, всього - 30,00000 тис.куб.м.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається із сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.2.1.1 договору).
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь якому випадку обсяг, зазначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Умовами п.3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно пп.3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 п.3.5 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Положеннями п.п.3.5.4 п.3.5 договору визначено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
В пункті 3.6 договору зазначено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС.
Загальна вартість цього договору на дату укладення становить 413847,25 грн, крім того ПДВ - 82769,45 грн, разом з ПДВ - 496616,70 грн (п.4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 57% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Умовами п.5.2 договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
Відповідно до п.5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно п.6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Положеннями п.6.4 договору визначено, що постачальник зобов'язаний, зокрема, виконувати умови цього договору.
В пункті 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 договору).
Пунктами 11.1, 11.2 договору сторони погодили, що у разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов'язуються розв'язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв'язуються у судовому порядку.
Умовами п.11.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п'ять років.
Відповідно до п.13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 30 квітня 2025р. включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Під час дії договору сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме: №1 від 14.01.2025 року, якою змінено обсяг природного газу на 29,12263 тис.куб.м та змінено загальну вартість договору на 496616,56 грн (з ПДВ - 82769,73 грн); №2 від 23.05.2025 року, якою встановлено новий обсяг поставленого газу на 31,57103 тис.куб.м, при цьому, обсяг газу встановлено щомісячно, а саме: січень 2025 року - 7,80942 тис.куб.м, лютий 2025 року - 11,35346 тис.куб.м, березень 2025 року -8,76031 тис.куб.м, квітень 2025 року - 3,64784 тис.куб.м, всього - 31,57103 тис.куб.м, та встановлено нову загальну вартість постави, а саме визначено її в розмірі 538368,02 грн (з ПДВ - 89728,00 грн).
Матеріали справи не містять доказів розірвання договору чи визнання його недійсним.
На виконання умов договору, постачальником надіслано споживачу поштовим та електронним шляхом акти приймання-передачі природнього газу: за січень 2025 року від 12.02.2025 року на суму 133170,89 грн, за лютий 2025 року від 11.03.2025 року на суму 193605,97 грн, за березень 2025 року від 11.04.2025 року на суму 149386,02 грн та за квітень 2025 року від 12.05.2025 року на суму 62205,14 грн.
У зв'язку з тим, що споживач не повернув підписані акти приймання-передачі, постачальник 18.12.2025 року звернувся з адвокатським запитом №125/5/1-47479 до оператора ГТС, та просив надати інформацію щодо кількості споживання природнього газу споживачем за ЕІС-кодом 56XS00004BLC9005, яким є Брусницька сільська рада Вижницького району Чернівецької області.
Листом від 22.12.2025 року №25-20749 оператор ГТС встановив, що споживач за ЕІС-кодом 56XS00004BLC9005 спожив за період з 17.01.2025 року по 30.04.2025 року 31571,03 тис.куб.м природнього газу (помісячно: з 17.01.2025 року по 31.01.2025 року - 7809,42 тис.куб.м, з 01.02.2025 року по 28.02.2025 року - 11353,46 тис.куб.м, з 01.03.2025 року по 31.03.2025 року - 8760,31 тис.куб.м, з 01.04.2025 року по 30.04.2025 року - 3647,84 тис.куб.м).
В період дії договору, споживачем було спожито природній газ на загальну суму 538368,02 грн, однак, останній розрахувався за товар частково на суму 476162,88 грн, що підтверджено реєстром документів за період з 14.01.2025 року по 22.12.2025 року, в якому чітко зазначено призначення платежів споживача за товар по актах приймання-передачі.
У зв'язку із частковою оплатою за отриманий газ, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 62205,14 грн, на яку позивач, у відповідності до п.7.2 договору, нарахував пеню в розмірі 9668,21 грн, 3% річних в розмірі 1002,10 грн та інфляційні в розмірі 747,39 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
У відповідності до ч.6 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України)
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (ч.1 ст.664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі продажу (ч.1 ст.691 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується актами приймання-передачі, однак відповідачем в повному обсязі власні зобов'язання виконано не було, що призвело до заборгованості в розмірі 62205,14 грн
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 62205,14 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 9668,21 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень ст.614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Така правова позиція щодо застосування ст.614 ЦК України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 року у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 року у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 року у справі №910/11889/20.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Судом з достовірністю встановлено, що у встановлений договором строк заборгованість за поставлений природний газ в сумі 62205,14 грн відповідачем сплачена не була.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч.2 ст.551 ЦК України).
Так, пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем здійснено нарахування пені за період з 17.06.2025 року по 16.12.2025 року на загальну суму 9668,21 грн.
За результатами здійсненої перевірки нарахування пені в сумі 9668,21 грн, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1002,10 грн та інфляційних втрат в сумі 747,39 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч.2 ст.625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних та індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення 3% річних та інфляційних втрат є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов'язання зі сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі №918/631/19 зазначено, що за змістом ст.ст.509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 17.06.2025 року по 29.12.2025 року року на суму 1002,10 грн та інфляційних втрат за період з 01.07.20225 року по 30.11.2025 року на суму 747,39 грн.
За результатами здійсненої перевірки нарахування 3% річних в розмірі 1002,10 грн та інфляційних втрат в розмірі 747,39 грн грн, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору та чинному законодавству, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
З аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1) до Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області (59350, Чернівецька обл., Вижницький р-н, с.Брусниця, вул.Буковинська, 30) про стягнення заборгованості за договором постачання природнього газу в сумі 73622,84 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Брусницької сільської ради Вижницького району Чернівецької області (59350, Чернівецька обл., Вижницький р-н, с.Брусниця, вул.Буковинська, 30, код 04417441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія" Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код 42399676) заборгованість в розмірі 73622,84 грн, з яких: основний борг в сумі 62205,14 грн, пеня в сумі 9668,21 грн, 3% річних в сумі 1002,10 грн, інфляційні в сумі 747,39 грн та судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 18.02.2026 року.
Суддя Світлана ГУШИЛИК