17 лютого 2026 року Справа № 926/4090/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши матеріали справи
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ
до Чернівецької міської ради, м. Чернівці
про зобов'язання вчинити дії
представники сторін:
від позивача - Сопко С.П.
від відповідача - Філіп М.О.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради в якому просить зобов'язати Чернівецьку міську раду прийняти у комунальну власність чотири захисних споруди цивільного захисту: №96042, що розташована у м. Чернівці по вул. Зелена, 3; №96037, що розташована у м. Чернівці по вул. Я. Мудрого, 31-С; №96066, що розташована у м. Чернівці по вул. Зелена, 5-Д, приміщення 1; №96060, що розташована у м. Чернівці по вул. Коломийська, 9-А шляхом підписання акту приймання-передачі та здійснення в установленому законодавством порядку оформлення та державної реєстрації речових прав щодо об'єктів передачі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 справу №926/4090/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 04.12.2025 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях залишено без руху, встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання цієї ухвали для усунення названих в ній недоліків шляхом надання до Господарського суду Чернівецької області доказів сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
09.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.01.2026.
23.12.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.01.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
У судовому засіданні 06.01.2026 оголошено перерву до 22.01.2026.
21.01.2026 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.
22.01.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 22.01.2026 відкладено підготовче засідання на 05.02.2026.
05.02.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 05.02.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 17.02.2026.
У судовому засіданні 17.02.2026 представник відповідача просив задовольнити клопотання про закриття провадження у справі, представник позивача заперечував проти обгрунтованості вказаного клопотання.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 05.01.2026, суд зазначає наступне.
В обгрунтування відповідач стверджує, що питання прийняття у комунальну власність та оформлення державної реєстрації речових прав є виключними дискреційними повноваженнями міської ради, та без наявності згоди останньої, жодний об'єкт нерухомого майна у комунальну власність не може бути прийнятий.
Відповідач зазначає, що Фонд державного майна України, реалізовує публічний інтерес, який гарантується за допомогою норм публічного (адміністративного) права і реалізується через адміністративно-правові відносини, шляхом вирішення юридичної долі державного майна. Натомість, саме розпорядження майном, не може змінити публічно-правову природу діяльності позивача, який створений державою для реалізації публічних завдань. Крім того, вимога позивача щодо проведення державної реєстрації захисних споруд відбувається на підставі та у відповідності до норм публічного (адміністративного) права щодо регулювання (оформлення) відносин власності.
Окрім того, відповідач звертає увагу, що адміністративні суди вирішують публічно-правові спори (позови за участю суб'єкта владних повноважень), натомість господарські суди вирішують спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності. Отже, характер спору у даній справі носить виключно публічно правовий характер, та не випливає з результатів здійснення господарської діяльності сторін.
Як наслідок, відповідач вважає, що оскільки позивач намагається втрутитись у дискреційні повноваження Чернівецької міської ради, проте, суд може лише зобов'язати суб'єкта повноважень вирішити питання, щодо якого було відповідне звернення, а отже, даний спір відноситься до предметної юрисдикції адміністративних судів, а тому наявні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В запереченні на клопотання про закриття провадження у справі від 20.01.2026 позивач зазначає, що оскільки підставою звернення з позовом є прийняття у комунальну власність нерухомого майна, а саме, чотирьох захисних споруд цивільного захисту, що розташовані у місті Чернівці та здійснення в установленому законодавством порядку оформлення та державної реєстрації речових прав щодо цих об'єктів передачі, а тому, такий спір з урахуванням положень ГПК України щодо виключної підсудності належить до юрисдикції господарського суду.
Позивач стверджує, що в даному випадку ефективним способом захисту є зобов'язання Чернівецької міської ради вчинити дії щодо прийняття об'єктів цивільного захисту у комунальну власність, зокрема, в межах розгляду господарського судочинства.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради в якому просить зобов'язати Чернівецьку міську раду прийняти у комунальну власність чотири захисних споруди цивільного захисту: №96042, що розташована у м. Чернівці по вул. Зелена, 3; №96037, що розташована у м. Чернівці по вул. Я. Мудрого, 31-С; №96066, що розташована у м. Чернівці по вул. Зелена, 5-Д, приміщення 1; №96060, що розташована у м. Чернівці по вул. Коломийська, 9-А шляхом підписання акту приймання-передачі та здійснення в установленому законодавством порядку оформлення та державної реєстрації речових прав щодо об'єктів передачі.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 909/1046/23, від 10.03.2025 у справі № 912/2027/24, від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21.
Право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також, встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі № 916/142/19).
В разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.
В судовому процесі, зокрема, господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18 сформульовано правову позицію згідно з якою поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах.
Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб'єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України справами у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень.
Вирішення судом так званого "компетенційного" спору між суб'єктами владних повноважень у широкому розумінні спрямоване саме на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах між особами приватного права та органами державної влади. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 815/6347/17.
Однак спір у цій справі не є компетенційним, оскільки в цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції між РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Чернівецькою міською радою.
При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 815/6347/17.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо суд відкрив провадження за позовом, який подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.50 постанови від 26.06.2018 у справі №914/582/17 зазначила, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також інших спорах, які виникають з майнових відносин приватно - правового характеру, за відповідного складу сторін підвідомчі господарським судам.
У пункті 5.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №915/1377/17 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та відповідно не повинен вирішуватися адміністративним судом.
У даній справі вирішується спір, пов'язаний з переходом права власності на нерухоме майно від одного суб'єкта до іншого, який виник з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, отже, цей судовий спір відноситься до юрисдикції господарських судів, а тому, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 05.01.2026.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Таким чином, оскільки підставою звернення Регіонального відділення Фонду державного майна до суду із даним позовом є прийняття у комунальну власність нерухомого майна, а саме, чотирьох захисних споруд цивільного захисту, що розташовані у місті Чернівці та здійснення в установленому законодавством порядку оформлення та державної реєстрації речових прав щодо цих об'єктів передачі, слідує, що такий спір з урахуванням положень ГПК України щодо виключної підсудності належить до юрисдикції Господарського суду Чернівецької області.
У судовому засіданні 17.02.2026 представник відповідача просив оголосити перерву у зв'язку з необхідністю часу для отримання від позивача копій документів згідно доданого до відзиву листа від 23.12.2025. Представник позивача не заперечував проти оголошення перерви в судовому засіданні.
З метою належної реалізації сторонами своїх прав та виконання обов'язків, передбачених процесуальним законодавством, дотримання принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом та принципу змагальності сторін, суд вважає за необхідне оголосити перерву в підготовчому засіданні.
Керуючись ст. 4, 20, 29, 30, 182-183, 231, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 05.01.2026.
2. Оголосити перерву в підготовчому засіданні до 03 березня 2026 року о 14:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, зал засідань №1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя С.О.Миронюк