адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.02.2026 Справа № 917/1884/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом
Державної установи "Полтавська установа виконання покарань № 23", вул. Юліана Матвійчука, 91, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 08564297,
до Державної установи "Центр охорони здоров'я", вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, ЄДРПОУ 41713679 в особі відокремленого підрозділу філії державної кримінального - виконавчої служби України" в Полтавській області, вул. Родини Іваненків, 3В,
про стягнення суми основного боргу
без виклику представників сторін.
Обставини справи: Державна установа "Полтавська установа виконання покарань № 23" звернулася з позовом до Державної установи "Центр охорони здоров'я" в особі відокремленого підрозділу філії Державної кримінального-виконавчої служби України в Полтавській області про стягнення 355 575,26 грн заборгованості за послуги з теплопостачання за період 2022 - 2023 років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період оренди Відповідач фактично користувався приміщенням, яке підключене до системи теплопостачання, проте договір про відшкодування витрат за послуги теплопостачання уклав, відшкодування витрат за теплопостачання не провів.
07.11.2025 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що протягом спірного періоду регулярно здійснював платежі за компенсацію комунальних послуг на підставі виставлених рахунків - Актів надання послуг по відшкодуванню, в межах передбачених кошторисних призначень. Це, на переконання відповідача, свідчить про відсутність претензій зі сторони Позивача протягом тривалого часу та фактичне споживання зі сторони Відповідача. Вважає, що Позивач намагається перекласти на Відповідача зобов'язання, які фактично виникли через його власну бездіяльність, зокрема, неузгодження умов компенсації, порядку розрахунків та відсутність належного бухгалтерського документообігу, а також зазначає, що Позивач не надав жодного підтверджуючого документа (акту чи проєкту договору), який би засвідчував відшкодування або врегулювання оплати за послуги з теплопостачання протягом 2022 та 2023 років, згідно з умовами укладених Договорів.
Крім того, Відповідач зазначає, що посилання Позивача на акт ревізії, як на підставу виникнення у Відповідача обов'язку оплати на суму 355 575,26 грн є необґрунтованими, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Також, Відповідач вказує, що з урахуванням положень статей 256 - 261 Цивільного кодексу України, щодо вимог, пов'язаних із заборгованістю за 2022 рік, строк позовної давності сплинув, і вони не можуть бути задоволені.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.10.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/1884/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог статей 167, 184 Господарського процесуального кодексу України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Ураховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1884/25.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглянув матеріали справи та
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (Орендодавець) з одного боку, Державна установа “Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» ЄДРПОУ (Орендар) в особі начальника філії державної установи “Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Полтавській області, з другого боку, Державна установа “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», з третього боку уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.06.2019 №29/19 - Б (з Договором про внесення змін № 1 до Договору оренди нерухомого майна) від 25.04.2022 (далі - Договір оренди). Згідно з цим Договором, Орендодавець передав у цільове користування нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 91, загальною площею 627,4 кв. м для розміщення міської медичної частини № 23 філії ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області.
Позивач - державна установа “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» є Балансоутримувачем нерухомого майна, що належить до державної власності, розташованого за адресою: місто Полтава вул. Юліана Матвійчука, 91, яке було передано у строкове платне користування (оренду) нерухомого майна, Відповідачу, згідно з Договором оренди № 29/19-Б від 19.06.2019, загальна площа оренди 627,4 кв. м.
Фактичне користування орендованими приміщеннями здійснюється саме працівниками філії Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" в Полтавській області, які організаційно та адміністративно підпорядковані Державній установі "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України".
Відповідно до пункту 6.5 Договору оренди, визначено, що протягом 5 робочих днів Балансоутримувач (Позивач) повинен надати Орендарю (Відповідачу) два примірника договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю та проєкти договорів із постачальниками комунальних послуг.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримування орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю».
На виконання цих умов були укладені Договори про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та використані енергоносії (далі - Договір про відшкодування витрат):
Договір № Г-93 від 06.04.2022 ( на 2022 рік);
Договір № Г-61 від 17.02.2023 (на 2023 рік).
Відповідно до пункту 1.1 цих Договорів про відшкодування витрат Відповідач (Орендар) відшкодовує Позивачу (Балансоутримувачу) витрати на надані комунальні послуги та використані енергоносії, використані Відповідачем (філією ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області) (площа орендованого опалювального приміщення - 627, 4 м кв., що складає 27,64 % від загальної площі будівель, в яких розташовані орендовані опалювальні приміщення (2269 м кв).
Згідно з умовами Договорів про відшкодування розділу 2 “Балансоутримувач» бере на себе обов'язки проведення всіх розрахунків з постачальниками за надані комунальні послуги та спожиті енергоносії на строк дії договору, а Споживач бере на себе відшкодування “Балансоутримувачу» витрат за комунальні послуги та за спожиті енергоносії.
Відповідно пункту 2.4 Договорів про відшкодування Споживач має право: користуватися наданими комунальними послугами та енергоносіями в розмірах і об'ємах, необхідних для забезпечення належних умов для його діяльності; отримувати розрахунки витрат на надані комунальні послуги та спожиті енергоносії, проводити перевірку цих розрахунків.
Умовами розділу 3 Договорів про відшкодування зазначено, що відшкодування всіх витрат за надані комунальні послуги та за спожиті енергоносії проводиться Споживачем щомісячно до 20 числа наступного місяця за розрахунковим на розрахунковий рахунок Балансоутримувача, відповідно до виставлених рахунків та актів наданих комунальних послуг.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з актом ревізії від 27.01.2025 № 201608-11/14 Державної аудиторської служби України Північно - Східного офісу Держаудитслужби Управління Північно - Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, встановлено, що Державна установа "Полтавська установа виконання покарань № 23" є Балансоутримувачем приміщення, яке орендує Державна установа "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі начальника філії Центру охорони здоров'я ДКВС України. Разом з цим, між сторонами не укладено договір про відшкодування витрат за послуги теплопостачання, а також у бухгалтерському обліку Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» відсутні відомості про будь-яке відшкодування теплової енергії зі сторони філії чи Державної установи "Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України" за листопад 2022 - 2023 роки.
Позивач стверджує, що Відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати на спожиті комунальні послуги, у тому числі теплопостачання.
Згідно з розрахунком Позивача по відшкодуванню витрат на надані комунальні послуги за 2022 рік з утримання орендованого приміщення, де розташований персонал державної установи “Центр охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України» в Полтавській області, відшкодування витрат за теплопостачання на 2022 рік становить 110938,19 грн, виходячи з наступного:
Площа орендованого приміщення складає - 627,4 м2, Тепло надає ТОВ “Генеруюча компанія ТЕПЛОІНВЕСТ П» вартість 1 Гкал. станом на 01.11.2022 складає 2780,26 грн.
Протягом опалювального періоду з 01.11.2022 по 31.12.2022 ТОВ “Генеруюча Компанія ТЕПЛОІНВЕСТ П» надала теплової енергії 624,79 Гкал.
Розрахунок вартості опалювальної площі (кількість Гкал. * орендна площа * вартість 1 Гкал.)/ (загальна опалювальна площа * 2 місяця) = (624,79 *627,4 * 2780,2б)/(9823,8 * 2) = 1089834420,44/19647,6 = 55469,086 грн на місяць.
На 2022 рік : 55469,086 * 2 = 110938,19 грн.
Згідно з розрахунком по відшкодуванню витрат на надані комунальні послуги за 2023 рік з утримання орендованого приміщення, де розташований персонал державної установи “Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Полтавській області, відшкодування витрат за теплопостачання на 2023 рік становить 242637,07 грн, виходячи з наступного:
Площа орендованих приміщень складає - 627,4 м2.
Тепло надає ТОВ “Генеруюча Компанія ТЕПЛОІНВЕСТ П» вартість 1 Гкал. станом на 01.01.2023 складає - 2780,26 грн.
Протягом опалювального періоду з 01.01.2023 по 31.03.2023 та 01.11.2023 по 31.12.2023 ТОВ “Генеруюча Компанія ТЕПЛОІНВЕСТ П» надала теплової енергії 1366,49 Гкал.
Розрахунок вартості опалювальної площі (кількість Гкал. * орендна площа * вартість 1 Гкал.)/ (загальна опалювальна площа * 5 місяців) = (1366,49 * 627,4 * 2780,26)/(9823,8 * 5) = 2383616503,59/49119 = 48527,41 грн на місяць.
На 2023 рік : 48527,41 * 5 = 242637,07 грн.
Загалом, за розрахунком Позивача, загальна сума несплачених витрат за послуги теплопостачання, спожиті філією в орендованому приміщенні, становить 355 575,26 грн.
На переконання Позивача, фактичне користування комунальними послугами підтверджується Договором оренди нерухомого майна № 29/19-Б від 19.06.2019; Актом ревізії; Договором про надання ТОВ “Генеруюча компанія “Теплоінвест П» послуг з теплопостачання з листопада 2022 року та в 2023 роках, до Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» за адресою вул. Юліана Матвійчука, 91 м. Полтава (Балансоутримувач); Акт приймання - передачі теплопостачання.
Позивач зазначає, що 10.02.2024 звернувся до Філії відповідача з Претензією (з вимогою відшкодувати суму заборгованості), на що отримав відповідь, про відхилення претензії, оскільки усі умови договору виконані в повному обсязі, розрахунки проведені.
Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 355 575,26 грн заборгованості за послуги з теплопостачання за період 2022 - 2023 років.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як убачається з матеріалів справи, у спірний період Відповідач згідно з Договором оренди № 29/19-Б від 19.06.2019 орендував нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 91, загальною площею 627,4 кв. м, балансоутримувачем майна є позивач.
Відповідно до пункту 6.5. Договору оренди, визначено, що протягом 5 робочих днів Балансоутримувач (Позивач) повинен надати Орендарю (Відповідачу) два примірника договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю, та проєкти договорів із постачальниками комунальних послуг. Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримування орендованого Майна на надання комунальних послуг Орендарю.
Відповідач у відзиві зазначив, а Позивач при розгляді справи не заперечив, що на виконання цих умов були укладені Договори про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та використані енергоносії № Г-93 від 06.04.2022 (на 2022 рік) та № Г-61 від 17.02.2023 (2023 рік).
Відповідно до пункту 1.1 цих Договорів про відшкодування витрат Відповідач (Орендар) відшкодовує Позивачу (Балансоутримувачу) витрати на надані комунальні послуги та використані енергоносії, використані Відповідачем (філією ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області) (площа орендованого опалювального приміщення - 627, 4 м кв., що складає 27,64 % від загальної площі будівель, в яких розташовані орендовані опалювальні приміщення (2269 м кв). Згідно з умовами Договорів про відшкодування розділу 2 “Балансоутримувач» бере на себе обов'язки проведення всіх розрахунків з постачальниками за надані комунальні послуги та спожиті енергоносії на строк дії договору, а Споживач бере на себе відшкодування Балансоутримувачу витрат за комунальні послуги та за спожиті енергоносії.
Відповідно пункту 2.4. Договорів про відшкодування “Споживач» має право: користуватися наданими комунальними послугами та енергоносіями в розмірах і об'ємах, необхідних для забезпечення належних умов для його діяльності; отримувати розрахунки витрат на надані комунальні послуги та спожиті енергоносії, проводити перевірку цих розрахунків. Умовами розділу 3 Договорів про відшкодування зазначено, що Відшкодування всіх витрат за надані комунальні послуги та за спожиті енергоносії проводиться “Споживачем» щомісячно до 20 числа наступного місяця за розрахунковим на розрахунковий рахунок Балансоутримувача, відповідно до виставлених рахунків та актів наданих комунальних послуг.
Також, Відповідач у відзиві зазначив, а Позивач при розгляді справи не заперечив, що протягом спірного періоду Відповідач регулярно здійснював платежі за компенсацію комунальних послуг на підставі виставлених рахунків - Актів надання послуг по відшкодуванню, в межах передбачених кошторисних призначень. Зокрема, щодо фактичного виконання зобов'язань за 2022 рік - укладено Договір № Г-93 від 06.04.2022 та додаток № 1 Розрахунок “Про відшкодування витрат за надані комунальні послуги» узгоджено витрати на відшкодування в сумі 117 915,49 грн, в листопаді 2022 року між філією ЦОЗ ДКВС України у Полтавській області та Позивачем укладено Додаткову угоду № 1 від 30.11.2022, та додаток № 1 Розрахунок “Про відшкодування витрат за надані комунальні послуги», де було зазначено, що витрати на відшкодування електроенергії збільшилися на 17 586,00 грн; загальна сума відшкодування за 2022 рік ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області за комунальні послуги становить 135 501,49 грн, договір виконано Відповідачем в повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 31.12.2022 відсутня; щодо фактичного виконання зобов'язань за 2023 рік - укладено Договір № Г-61 від 17.02.2023 та додаток №1 Розрахунок “Про відшкодування витрат на надані комунальні послуги» узгоджено витрати на відшкодування в сумі 174 374,53 грн, загальна сума відшкодування за 2023 рік ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області за комунальні послуги становить 174 374,53 грн, Договір виконано Відповідачем в повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 31.12.2023 відсутня.
Позивач вказує, що договір між Відповідачем та Балансоутримувачем на відшкодування теплової енергії не був укладений, проте відповідач має 355 575,26 грн заборгованості за послуги з теплопостачання за період 2022-2023 років.
За змістом Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Отже, обов'язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг передбачений положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за змістом якого споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
Слід зазначити, що в постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 911/27/21 у подібних правовідносинах вказано, що правова природа зобов'язань, що виникають з надання/споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов'язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо надання/споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Водночас загальне правило, визначене статтею 903 Цивільного кодексу України, передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв'язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання, тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.
Крім того, з урахуванням висновку щодо обов'язку оплатити житлово-комунальні послуги, також за відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у разі, якщо споживачі фактично користувалися ними до цих правовідносин у передбачених Законом випадках також застосовуються положення пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, за якими цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з інших юридичних фактів, цим фактом у спірних правовідносинах є фактичне споживання комунальних послуг в орендованому приміщенні та послуг з утримання орендованого майна.
Разом з цим, якщо на обов'язок сплачувати орендну плату за період фактичного користування майном (до укладення договору оренди) можна поширити умови цього договору (зокрема, і в частині розміру орендної плати), то на правовідносини зі споживання в той же період комунальних послуг в орендованому приміщенні (його неподільній частині тощо) та послуг з утримання нерухомого майна за відсутності відповідного договору (у сфері комунальних послуг тощо) таку аналогію застосовувати не можна, оскільки правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов'язку - позадоговірний.
Тобто, за відсутності доказів факту надання/отримання та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов'язок з її оплати у нього не виникає.
Отже для встановлення розміру цього обов'язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір, а тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов'язку оплачувати ці послуги.
Тягар доказування (обов'язок довести) факту та розміру спожитих орендарем комунальних послуг у спірних правовідносинах покладається на позивача.
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що подані Позивачем договори оренди нерухомого майна №29/19-Б від 19.06.2019, Акт ревізії, Договір про надання ТОВ “Генеруюча компанія “Теплоінвест П» послуг з теплопостачання з листопада 2022 року та в 2023 роках, до Державної установи “Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» за адресою вул. Юліана Матвійчука, 91 м. Полтава. (Балансоутримувач) та Акт приймання - передачі теплопостачання не є належними доказами на підтвердження факту та розміру спожитих відповідачем комунальних послуг (послуги теплопостачання) у спірних правовідносинах. Крім того, наведений позивачем розрахунок не підтверджений належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту надання Позивачем послуг з утримання орендованого майна (теплопостачання) у спірний період у заявленому розмірі.
Так, в матеріалах справи відсутні докази складення актів приймання-передачі наданих послуг за відповідний період, виставлені постачальниками рахунки за надані послуги тощо.
Також Позивачем не надано суду жодного рахунку за заявлений період, які були б виставлені Відповідачу, як і будь-яких доказів надсилання на адресу Відповідача відповідних рахунків, що з урахуванням відсутності укладеного між сторонами договору, в якому зазначалися б відповідні дані, позбавило відповідача можливості самостійно визначити платіжні реквізити позивача для перерахування коштів, як і заперечити проти обсягу чи вартості наведених у рахунках послуг.
Отже Позивач не довів наявності правових підстав для стягнення з Відповідача вартості спожитих комунальних послуг (теплопостачання).
Суд відхиляє, як неналежний доказ Акт ревізії від 27.01.2025 № 201608-11/14 Державної аудиторської служби України Північно-Східного офісу Держаудитслужби Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, на який посилається Позивач, оскільки Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, доказів надання послуг Відповідачу Позивачем не надано, що унеможливлює встановлення судом обставин, зазначених Позивачем в позовній заяві.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак суд вважає недоведеним факт надання Відповідачу послуг теплопостачання за 2022 рік та за 2023 рік у визначеному позивачем обсязі, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення боргу у розмірі 353 575,26 грн за надані послуги.
Ураховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення підписано 18.02.2026 у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Суддя Д. М. Сірош